Рішення № 16924240, 21.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.11                                                                                           Справа № 5015/2797/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Е Ван Вайк і МОЯ Логістик”, с. Підгайчики Золочівського району Львівської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Ембавуд Україна”, м. Самбір Львівської області

про:стягнення 2455,95 грн.

                                                                                Суддя Артимович В.М.

                                                                                При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:Розвірська О.Є. –представник;

від відповідача:не з’явився. Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки представником позивача не подавалось відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Е Ван Вайк і МОЯ Логістик”, с. Підгайчики Золочівського району Львівської області, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ембавуд Україна”, м. Самбір Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення коштів в сумі 2455,95 грн. Відповідно до позовної заяви позивач просить суд стягнути із відповідача на його користь кошти в сумі 2455,95 грн., в тому числі 2400,00 грн. основного боргу, 9,07 грн. три відсотки річних та 46,88 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день протермінування.

Ухвалою суду від 25.05.2011 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 21.06.2011 р.

Через канцелярію суду 21.06.2011 р. позивачем подано листа, в якому суд повідомляється про сплату відповідачем заборгованості в сумі 2400,00 грн.

Представник позивача в судове засідання 21.06.2011 р. з’явився, надав пояснення по суті спору, просив позов задоволити в частині трьох відсотків річних та пені. Відповідач в судове засідання 21.06.2011 р. повноважного представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 21.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення в даній справі. Повний текст рішення виготовлений, оформлений і підписаний 27.06.2011 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем і відповідачем у даній справі 21.02.2011 р. було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № SAM-07/11. Згідно з п. 1.1 договору позивач, як виконавець, зобов’язувався від свого імені і за рахунок замовника (відповідач) укласти договір про доставку вантажів у міжнародних сполученнях із третьою стороною –перевізником. Як вбачається із вказаного пункту договору сторони погодилися з тим, що в рамках даного договору відповідно до глави 69 Цивільного кодексу України замовник виступає в якості комітента, а виконавець –комісіонера.

Як передбачено п. 2.1 договору замовник надає виконавцю (експедитору) оригінал або факсокопію транспортної заявки з підписом відповідальної особи і печаткою на здійснення міжнародного перевезення вантажу, що є невід’ємною частиною договору.

Також позивач зобов’язався забезпечити нормований термін простою автомобіля як під завантаженням, замитненням не більше 48 годин, так і під розвантаженням і розмитненням не більше 48 годин. Сторони договору дійшли згоди, що термін простою при перетинанні кордону для оформлення і надходження документів складає 12 годин, що не включає простою автотранспортного засобу в черзі (п. 2.8 договору).

Згідно з п. 4.1 договору за надання послуг замовник перераховує виконавцю (експедитору) суму, зазначену в заявці. Ця сума включає вартість послуг виконавця і вартість послуг третьої сторони. У випадку, якщо сторони зазначать у заявці на перевезення вантажу про те, що оплата повинна бути здійснена після перевезення, підставою для оплати є рахунок –фактура, акт виконаних робіт, CMR/ТТН (оригінали або факсові копії). У такому випадку оплата повинна бути зроблена на протязі трьох банківських днів із дня надання замовнику необхідних документів, якщо інше не зазначено в заявці (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.3 договору встановлена відповідальність замовника перед виконавцем за несвоєчасну оплату згідно п. 4.3 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Із п. 5.6 договору вбачається, що за кожну почату добу простою транспортного засобу під завантаженням/розвантаженням, в тому числі внаслідок неправильно або не цілком правильно оформлених документів та простою на кордоні з вини замовника, а також за невчасне завантаження/розвантаження замовник несе відповідальність у розмірі 500,00 грн. на території України та 700,00 грн. на території іншої держави за кожну почату добу простою, а починаючи з третьої доби наднормового простою 900,00 грн., якщо інше не обумовлено в заявці.

У відповідності до р. 8 договору договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2011 р. між позивачем і відповідачем було укладено замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні, згідно умов якого позивач надав один автомобіль для перевезення вантажу по маршруту м. Вільнюс (Литва) - м/п Ягодин (кордон) - м. Самбір (Україна), автомобілем АС1447АВ, а відповідач зобов’язався сплатити за послуги кошти в гривнях в сумі, еквівалентній 700,00 євро по курсу НБУ на день вивантаження.

Послуги за вказаним договором і замовленням були виконані позивачем в повному обсязі, про що свідчать відмітки вантажоотримувача в CMR (міжнародній товарно-транспортній накладній) від 14.03.2011 р. За перевезення вантажу згідно замовлення від 10.03.2011р. відповідач провів розрахунок повністю. Проте, за простій автомобіля на кордоні і на розмитненні з вини відповідача кошти в сумі 2400,00 гривень згідно виставленого рахунку № 234 від 24.03.2011 р. відповідач сплатив лише 03.06.2011 р.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення коштів в сумі 2400,00 грн. провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нормою ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.3 договору замовник (відповідач) несе відповідальність перед виконавцем (позивачем) за несвоєчасну оплату згідно п. 4.3 договору в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Аналіз судом договору, укладеного між сторонами спору, свідчить про те, що пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ передбачена лише п. 5.3 договору, який в свою чергу передбачає відповідальність за несвоєчасну оплату згідно п. 4.3 договору, а не згідно п. 5.6 договору, який містить норму про сплату коштів за простій транспортного засобу під завантаженням/розвантаженням та на кордоні. Отже, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 46,88 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, сума трьох процентів річних становить 9,07 грн., які нараховані позивачем правомірно і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг погасив, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Е Ван Вайк і МОЯ Логістик”, с. Підгайчики Золочівського району Львівської області, задоволити частково.

2. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 2400,00 грн. провадження у справі № 5015/2797/11 припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ембавуд Україна” (81400, м. Самбір Львівської області, вул. В.Чорновола, 36; код ЄДРПОУ 36676494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Е Ван Вайк і МОЯ Логістик” (80726, с. Підгайчики Золочівського району Львівської області, вул. Підлісна, 52; код ЄДРПОУ 33278512) три проценти річних в сумі 9,07 грн., державне мито в сумі 100,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231,49 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя