Вирок № 16924131, 28.03.2011, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №1-478/11

ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2011 року                              Хмельницький міськрайонний суд в складі:

                                                            головуючого –судді           Карплюка О.І.

                                                            при секретарі Данькова І.М.

                                                            з участю прокурорів Мельничука М.І.

                                                                                                     ОСОБА_1          

                                                            захисників           ОСОБА_2

                                                                                                     ОСОБА_3

                                                            законного представника ОСОБА_4

                                                            представника служби у

                                                            справах дітей           ОСОБА_5

                              представника відділу кримінальної

                                                            міліції у справах дітей           ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальну справу про обвинувачення:

–          ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, до затримання непрацюючого, до затримання мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого Хмельницьким міськрайонним судом 29 жовтня 2010 року за ст. ст. 185 ч. ч. 1 та 2, 70 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі строком 1 рік і 1 місяць, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 рік,

–          за ст. ст. 190 ч. 2, 304 ч. 1 КК України;

–          неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_7, українки, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженої, учениці ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимої,

–          за ст. 190 ч. 2 КК України,

встановив:

          ОСОБА_7, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є неповнолітньою, втягнувши останню в злочинну діяльність, 12 січня 2011 року близько 20 години за попередньою змовою з нею, знаходячись біля комп»ютерного клубу «Колізей», що по вул. Шевченка в м. Хмельницькому, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_9, заволоділи його мобільним телефоном «Нокіа N82»вартістю 3500 грн., в якому знаходились флеш-карта вартістю 140 грн. та сім-карта оператора мобільного зв”язку “Лайф” вартістю 25 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 1 грн. 09 коп., чим заподіяли йому матеріальної шкоди на загальну суму 3666 грн. 09 коп.

          Допитаний по суті пред’явленого обвинувачення ОСОБА_7О . вину свою визнав частково та пояснив, що 12 січня 2011 року близько 18 години 30 хвилин він, попередньо домовившись з потерпілим, зустрівся з ним біля комп’ютерного клубу «Колізей», де познайомив його з ОСОБА_8 та ОСОБА_10. ОСОБА_11 вони ходили до магазину, також грали на комп’ютерах. ОСОБА_8 декілька разів брала у ОСОБА_9 його мобільний телефон, щоб зателефонувати чи відправити “смс”. Останній раз, взявши у нього телефон, зайшла за ріг клубу та через деякий час, зателефонувавши до нього, сказала, щоб він підійшов до залізничного вокзалу. Залишивши ОСОБА_9, повідомивши, що йому треба йти у справах, він направився до залізничного вокзалу, де зустрів ОСОБА_10 та ОСОБА_8, яка показала йому телефон потерпілого та запропонувала його продати, на що він погодився, але продавати не хотів. Біля універмагу “Дитячий світ»він зустрівся зі своїм знайомим, повернувшись від якого, повідомив дівчатам, що продав телефон за 500 грн., давши кожній з них по 100 грн., а 200 грн. вони разом потратили на власні потреби. Насправді він телефон залишив собі, щоб потім повернути його ОСОБА_9. В подальшому у нього вказаний телефон був вилучений працівниками міліції. Також зазначив, що він не знав, що ОСОБА_8 є неповнолітньою.

          Допитана по суті пред’явленого обвинувачення ОСОБА_8О . вину свою визнала повністю та пояснила, що 12 січня 2011 року близько 18 години вона зі своєю подругою ОСОБА_10 знаходились в комп’ютерному клубі «Колізей», де зустрілись з ОСОБА_7, який їм повідомив, що зараз приїде його знайомий на ім»я Толік і у нього можна буде забрати мобільний телефон. Через деякий час приїхав потерпілий, з яким ОСОБА_7 їх познайомив. У потерпілого вона попросила телефон, щоб відправити “смс”. Це був мобільний телефон марки «Нокіа N82». В подальшому на телефон ОСОБА_9 зателефонував її знайомий, а тому потерпілий передав їй свій телефон. Розмовляючи по телефону, вона відійшла до грального закладу «Кураж», куди потім підійшов ОСОБА_7, сказавши їй, щоб вона не повертала телефон. Передавши телефон ОСОБА_7, вона направилась до зупинки громадського транспорту «Залізничний вокзал», де зустріла своїх знайомих. Через кілька хвилин до неї підійшла ОСОБА_10. А потім зателефонував ОСОБА_7 і попросив, щоб вони підійшли до центрального входу на залізничний вокзал. Зустрівшись там, вони вирішили попрямувати в центр. Подорозі ОСОБА_7 повідомив їм, що збирається продати телефон потерпілого. Біля ресторану «Абажур»під»їхав автомобіль, куди сів ОСОБА_7, та хвилин через 15 він повернувся до них і повідомив, що продав телефон за 500 грн. Він дав їм по 100 грн., а решту 200 грн. вони «прогуляли»в барі. Також зазначила, що ОСОБА_7 було відомо, що вона неповнолітня та навчається в школі.

          Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_9 суду показав, що 12 січня 2011 року близько 18 години 10 хвилин на запрошення ОСОБА_7 він приїхав до комп’ютерного клубу «Колізей», де підсудний познайомив його з двома дівчатами: ОСОБА_10 та Нікою. Остання попросила у нього телефон, щоб відправити “смс”. Потім на його телефон подзвонив невідомий та попросив передати телефон ОСОБА_8, що він і зробив. Взявши телефон, ОСОБА_8 відійшла за ріг комп’ютерного клубу. Потім до неї підбіг ОСОБА_7, а він залишився з ОСОБА_10. ОСОБА_7, повернувшись через пару хвилин, відвів ОСОБА_10 в сторону, де вони про щось розмовляли. Потім вона теж побігла за ріг комп’ютерного клубу «Колізей», а згодом пішов і ОСОБА_7, пояснивши, що йому треба на залізничний вокзал допомогти бабусі із сумками. Дівчат він більше не бачив. Також ходив в ломбард подивитися, чи немає там його телефону. В подальшому звернувся до працівників міліції та повідомив, що у нього забрали телефон.

          Допитана в якості свідка ОСОБА_10 суду показала, що 12 січня 2011 року близько 18 години вона зі своєю подругою ОСОБА_8 знаходились в комп’ютерному клубі «Колізей», де зустрілись з ОСОБА_7, який їм повідомив, що зараз приїде його знайомий на ім»я ОСОБА_9 і у нього можна буде забрати мобільний телефон. Через деякий час приїхав потерпілий, з яким ОСОБА_7 їх познайомив. ОСОБА_11 попросила телефон у Толіка, щоб відправити “смс”. Через декілька хвилин до потерпілого зателефонували та попросили дати слухавку ОСОБА_11. Розмовляючи по телефону, ОСОБА_8 почала відходити за ріг комп’ютерного клубу «Колізей». Потім до ОСОБА_8 підійшов ОСОБА_7. Через декілька хвилин ОСОБА_8 побігла через дорогу, а ОСОБА_7 повернувся до них. Потім вона пішла за ОСОБА_8, оскільки здогадалась з ким вона розмовляла, та до кого пішла. Назад до потерпілого вони не поверталась. ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_7 та сказав, щоб вони підійшли до центрального входу на залізничний вокзал, що вони і зробили. Зустрівшись там, вирішили піти в центр до ресторану «Абажур». Подорозі ОСОБА_7 повідомив, що продасть телефон знайомим. Біля універмагу “Дитячий світ»ОСОБА_7 сів в автомобіль та повернувся до них хвилин через 15, давши їм по 100 грн. За скільки ОСОБА_7 продав телефон, їй невідомо. Взяла від нього 100 грн., оскільки не хотіла відмовлятись від грошей.

          Суд не бере до уваги показання ОСОБА_7 в тій частині, що йому не було відомо про неповнолітній вік ОСОБА_8, оскільки дані твердження суперечать дослідженим доказам.

          Органами досудового слідства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ставиться в вину і заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману. Проте в судовому засіданні дані факти не знайшли свого об”єктивного підтвердження. В зв”язку з цим вказані обставини підлягають виключенню з обвинувачення останніх.                               

          Таким чином, дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст. 190 ч. 2 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, та за попередньою змовою групою осіб, і за ст. 304 ч. 1 КК України, як втягнення неповнолітньої у злочинну діяльність. Дії неповнолітньої ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ст. 190 ч. 2 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.          

          При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують і обтяжують покарання.

          Обставинами, що пом”якшують покарання ОСОБА_7, є його часткове визнання вини.

          Суд також враховує, що підсудний по місцю проживання характеризується позитивно, а по місцю навчання –посередньо, раніше судимий. За таких обставин виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

          Обставинами, що пом”якшують покарання ОСОБА_8, є її щире каяття, сприяння розкриттю злочину та вчинення нею злочину в неповнолітньому віці.          

          Суд також враховує, що підсудна по місцю навчання характеризується посередньо, а по місцю проживання –позитивно, раніше несудима. За таких обставин їй слід призначити покарання у виді позбавлення волі та застосувати ст. 104 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробовуванням.

          Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив:

          ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 2 та 304 ч. 1 КК України, і призначити йому покарання:

–          за ст. 190 ч. 2 КК України - у виді позбавлення волі строком 2 роки;

–          за ст. 304 ч. 1 КК України - у виді позбавлення волі строком 3 роки.

          Відповідно до вимог ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки і 6 місяців.

          Відповідно до вимог ст. 71 ч. 1 КК України до даного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 29 жовтня 2010 року і остаточно визначити його у виді позбавлення волі строком 3 роки і 10 місяців.

          Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 25 березня 2011 року, зарахувавши в даний строк час його перебування під вартою з 19 січня 2011 року по 24 березня 2011 року включно.

          Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироком чинності залишити попередню –тримання під вартою.                    

          Неповнолітню ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік.

          На підставі ст. 104 КК України звільнити неповнолітню ОСОБА_8 від відбування покарання, встановивши їй іспитовий строк 1 рік.                    

          Міру запобіжного заходу неповнолітній ОСОБА_8 до набрання вироком чинності залишити попередню –підписку про невиїзд.

          Речовий доказ: мобільний телефон «Нокіа N82», який повернуто потерпілому ОСОБА_9 (а.с. 74), залишити останньому.

          Стягнути з ОСОБА_7 та законного представника неповнолітньої підсудної ОСОБА_4 судові витрати по справі в сумі по 103 грн. 20 коп. з кожного. Одержувач платежу: управління державного казначейства в Хмельницькій області р/р 31258272210321, МФО 815013, код 25575309 для зарахування НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області з приміткою “за дослідження 10” (а.с. 63).

          Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом п”ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

                    Суддя: