Рішення № 16923877, 05.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.11                                                                                 Справа № 28/91/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", м. Луганськ

про стягнення 182 463 грн. 97 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув

в с т а н о в и в:

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 20 667 грн. 68 коп., інфляційних нарахувань у сумі 9545 грн. 91 коп., пені у сумі 10263 грн. 83 коп., 3% річних у сумі 1986 грн. 55 коп. (з урахуванням клопотання про зменшення ціни позову № 27 від 24.06.2011).

Позивач у клопотанні про зменшення ціни позову, зданому у судовому засіданні 14.06.2011, просив стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 40 667 грн. 68 коп., інфляційні втрати у сумі 18 896 грн. 86 коп., пеню у сумі 11 216 грн. 65 коп., 3% річних у сумі 2 179 грн. 67 коп. Дане клопотання не було направлено відповідачу, тому розгляд справи був відкладений до 05.07.2011 та зобов’язано позивача направити відповідачу клопотання про зменшення ціни позову та подати докази направлення суду. Дані вимоги позивачем не виконані, тому судом дана заява не прийнята до розгляду.

На адресу суду 05.07.2011 надійшло клопотання позивача № 27 від 24.06.2011 про зменшення ціни позову, в якій позивач просить стягнути з відповідача 20 667 грн. 68 коп. основного боргу, 18 896 грн. 86 коп. інфляційних нарахувань, 2 229 грн. 92 коп. 3% річних, 12 762 грн. 45 коп. пені. Клопотання надіслано відповідачу, про що свідчить опис вкладення у цінний лист. Згідно цього клопотання позивач зменшив суму основного боргу, в той же час заявив до стягнення суми інфляційних нарахувань, 3% річних, пені у збільшених сумах, збільшивши про цьому і період цих нарахувань. Оскільки клопотання про зміну ціни позову має назву "зменшення ціни позову", збільшення позовних вимог щодо інфляційних нарахувань, 3% річних, пені судом не приймається до розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що заборгованість за позовом у сумі 182 463 грн. 97 коп. сплачена у повному обсязі. Крім того, відповідач посилається на те, що жодна з видаткових накладних не містить посилання на договір від 04.01.2011. Умовами договору зазначена 100% передоплата, тому відповідач вважає, що позивач здійснював поставки товару відповідачу з власної ініціативи і за власним бажанням, а тому, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави беззаперечно стверджувати, що поставки товару здійснювалися саме за договором від 04.01.2011. Відповідач також вважає, що позивач не надав жодного доказу направлення відповідачу претензії, вимога позивача щодо сплати суми боргу була надіслана відповідачу лише з позовною заявою, а тому відповідач виконував свої зобов’язання в строк. За таких підстав відповідач просить провадження у справі в частині сплати основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України; в частині стягнення пені та 3% річних –відмовити.

На адресу суду також надійшло клопотання відповідача, в якому він зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без участі свого представника, проте просить відкласти розгляд справи у зв’язку з хворобою свого представника.

Дане клопотання судом відхиляється з тих підстав, що представництво сторін у господарському процесі на підставі ст. 28 ГПК України не обмежено певним колом осіб, тому представляти інтереси учасників судового процесу може невизначене коло осіб, на підставі довіреності, виданої підприємством.

За таких обставин, рішення приймається в даному судовому засіданні за наявними у неї матеріалами за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу від 04.01.2011, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язується в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність покупцю (відповідачу) кормові добавки (далі - товар) у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Ціна на товар є договірною та вказується в накладних на кожну партію товару (п. 2.1 договору). Загальна сума даного договору визначається як зростаюча сума по всім поставкам, які проведені протягом строку дії даного договору (п. 2.2 договору).

Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця (п. 3.1 договору). Днем поставки товару є день фактичної передачі товару покупцю. Факт отримання товару підтверджується підписанням представником покупця накладної (п. 3.4 договору).

Сторони узгодили, що формою оплати є безготівковий розрахунок в порядку 100% передоплати. Порядок та форма розрахунків можуть бути змінені сторонами шляхом підписання додаткової угоди до даного договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 245 667 грн. 68 коп. за видатковою накладною № РН-0000002 від 04.01.2011 на суму 120 016 грн., за видатковою накладною № РН -0000011 від 08.02.2011 на суму 125 651 грн. 68 коп.

Даний товар відповідачем отриманий, що підтверджено підписом представниками покупця на видаткових накладних, які отримали товар на підставі довіреності № 2 від 04.01.2011 (а.с. 14) та довіреності № 10 від 08.02.2011 (а.с. 18).

На підставі видаткових накладних позивачем виставлені відповідачу рахунок –фактура № СФ-0000002 від 04.01.2011 на суму 120 016 грн. та рахунок-фактура № СФ-0000011 від 08.02.2011 на суму 125 651 грн. 68 коп.

Дані рахунки відповідачем не були оплачені повністю, тому позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 12 від 04.03.2011 сплатити суму боргу 240 667 грн. 86 коп. (як зазначено у листі, сума 5000 грн. була сплачена відповідачем, а.с. 19) у десятиденний строк з моменту отримання цього листа.

Дана вимога була відповідачем виконана частково, сплачено, як зазначено у позові, 80 000 грн., тому не сплаченою залишилась сума боргу 160 667 грн. 68 коп., що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем у судовому засіданні 14.06.2011 надані суду копії виписок банку, з яких вбачається оплата відповідачем заборгованості у загальній сумі 115 000 грн. за період з 04.02.2011 по 24.05.2011. З розрахунку позивача, надісланого суду поштовим зв’язком 05.07.2011, вбачається, що сума основного боргу, яка сплачена відповідачем, складає 225 000 грн., що підтверджується доданими до нього виписками банку. Тому несплаченою залишилась сума боргу 20 667 грн. 68 коп., яку позивач і просить стягнути з відповідача (з урахуванням клопотання про зменшення ціни позову).

Дана заборгованість підтверджена матеріалами справи, факт отримання товару відповідачем підтверджений підписаними ним накладними та довіреностями, а також тим, що у призначенні платежу в виписках банку відповідно зазначено рахунки від 04.01.2011, 08.02.2011, тобто на оплату рахунків-фактур, які виставлялися відповідачу на оплату поставленого товару за відповідними накладними.

Не приймаються судом доводи відповідача про те, що ним сплачена уся сума, заявлена у позові. Дійсно, сумарно дана сума 182 463 грн. 97 коп. поглинається загальною сумою оплат основного боргу –225 000 грн. (згідно розрахунку позивача). Однак, сума позову, яка була первинно заявлена, складається з таких сум: 160 667 грн. 68 коп. суми основного боргу, 1986 грн. 55 –3% річних, 9545 грн. 91 коп. –інфляційних нарахувань, 10 263 грн. 83 коп. пені, усього 182 463 грн. 97 коп.

Відповідачем же сплачено лише суму основного боргу 225 000 грн., що не може враховуватися судом як погашення нарахувань інфляційних втрат, пені, 3% річних. Крім того, відповідачем не надано суду ніяких доказів погашення заявленої суми позову саме у розмірі 182 463 грн. 97 коп., до якої входять інфляційні нарахування, 3% річних, пеня.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що дані поставки не містять посилань на договір від 04.01.2011, оскільки відповідачем документально не доведено наявність інших договірних відносин з позивачем, до того ж відповідач сплачував надані позивачем рахунки-фактури.

Суд також зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/4800 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити, визначені зазначеними Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також даним Положення передбачено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З наведеного можна зробити висновок, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А отже, посилання на договір у рахунку-фактурі та накладній не є обов’язковим реквізитом у даних первинних документах, а може лише зазначатися як додатковий.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу 20 667 грн. 68 коп. (з урахуванням клопотання про зменшення ціни позову) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню з відповідача 3% річних, інфляційних нарахувань, пені. Відповідно до клопотання про зменшення ціни позову позивач фактично збільшив ці суми, що виходить за межі клопотання про зменшення ціни позову, яка фактично і зменшена, однак її складові –збільшені. Тому судом розглядаються дані нарахування у первісно заявлених сумах за позовом.

Відповідно до п. 6.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка встановлена та діє в період прострочення за кожний день прострочення від суми поставленого, але не оплаченого товару.

Відповідно до цього позивачем нарахована пеня за період з 06.01.2011 по 16.05.2011, виходячи з суми заборгованості 120 016 грн. за видатковою накладною № РН-0000002 від 04.01.2011 та враховуючи часткові оплати відповідача; за період з 10.02.2011 по 16.05.2011, виходячи з суми заборгованості 125 651 грн. 68 коп. за видатковою накладною № РН-0000011 від 08.02.2011 та враховуючи часткові оплати відповідача; усього нарахована пеня у сумі 10 263 грн. 83 коп.

Суд зазначає, що пеня обрахована відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача інфляційні нарахування за період з січня по березень 2011 року становлять 9 545 грн. 91 коп.

У розрахунку позивача наведена формула, за якою обраховувались 3% річних, в той же час в ньому не зазначений період їх нарахування. Однак, з даного розрахунку вбачається, що він зроблений позивачем, виходячи з сум поставленого товару та враховуючи оплати відповідача, за кількість днів, які збігаються з розрахунком пені. Тому суд дійшов до висновку, що 3% річних обраховані за період: по поставці за 04.01.2011 - з 06.01.2011 по 16.05.2011, по поставці за 08.02.2011 –з 10.02.2011 по 16.05.2011, і складають 1 986 грн. 55 коп.

Суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, виходячи з приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, та виходячи з п. 4.1 договору купівлі-продажу від 04.01.2011, в якому зазначено, що форма оплати –100% передоплата. Таким чином, у відповідача виникло зобов’язання по оплаті поставленого товару відповідно 04.01.2011, 08.02.2011.

Не приймаються судом доводи відповідача про те, що ним зобов’язання виконувались своєчасно, оскільки вимога сплатити суму боргу надіслана, на думку відповідача, йому разом з позовом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 договору формою оплати є безготівковий розрахунок в порядку 100% передоплати.

Тому в даному випадку повинно застосовуватися загальне правило, передбачене ст. 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідачем не доведені доводи щодо відсутності заборгованості, не наданий контррозрахунок суми боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних, пені.

За таких обставин, позовні вимоги (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог) про стягнення суми боргу 20 667 грн. 68 коп., інфляційних нарахувань у сумі 9 545 грн. 91 коп., пені у сумі 10 263 грн. 83 коп., 3% річних у сумі 1 986 грн. 55 коп. підлягають задоволенню, як обґрунтовано заявлені та такі, що підтверджені матеріалами справи.

Судові витрати покладаються на відповідача, виходячи з суми задоволених вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.07.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-свинпром", м. Луганськ, кв. 50 років Оборони Луганськ, 9, ідентифікаційний код 37456150, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромікс", м. Донецьк, вул. Воїнська, 16, ідентифікаційний код 32831694, заборгованість у сумі 20 667 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 1986 грн. 55 коп., інфляційні нарахування у сумі 9 545 грн. 91 коп., пеню у сумі 10 263 грн. 83 коп., державне мито у сумі 424 грн. 63 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 54 грн. 92 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.07.2011.

Суддя                                                                                І.В. Семендяєва