Рішення № 16923788, 05.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.11 Справа № 1/68пд/2011

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АМБ інвест”, м. Дніпропетровськ

до Колективного підприємства "Лисичанський завод залізобетонних виробів", м. Лисичанськ Луганської області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

та зустрічним позовом Колективного підприємства "Лисичанський завод залізобетонних виробів", м. Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “АМБ інвест”, м. Дніпропетровськ

про визнання договору купівлі-продажу дійсним

Суддя Н.М.Зюбанова

П р е д с т а в н и к и:

від позивача за первісним позовом ОСОБА_1, дов. від 01.03.11 № 2;

від відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, дов. від 01.09.10 № 2;

Суть спору за первісним позовом: про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.01.11 № 18.

Суть спору за зустрічним позовом: про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 28.01.11 № 18.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву проти первісного позову заперечує з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

Ухвалою господарського суду від 13.04.11 господарським судом прийнято до розгляду зустрічний позов відповідача, який було подано до початку розгляду справи по суті у відповідності до ст. 22 ГПК України з належними доказами сплати судових витрат у загальній сумі 321 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в обгрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.01.11 № 18 позивач посилається на те, що за змістом вказаного правочину чітко не визначено ціну договору, що не відповідає приписам ст. 691 ЦК України; не зазначені вимоги до якості товару, умови до тари та пакування.

Саме з посиланням на вказані обставини позивач просить дослідити умови розділу 2 договору поставки, який регулює ціну товару та п. 2.1 якого зокрема передбачено, що загальна кількість товару за договором визначається накладними; ціна товару складає 814,80 грн. за 1 тонну разом з ПДВ; кількість товару, тара, упакування, маркування мають відповідати стандартам, ТУ, умовам даного договору, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості такого товару, а також вимогам, що звичайно ставляться; продавець має засвідчити якість товару належними товаро-розпорядчими документами.

У якості нормативно-правової підстави позову позивач посилається на ст. 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недісним /оспорюваний правочин/.

Відповідач за первісним позовом проти нього заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог за первісним позовом та задоволення зустрічного позову, виходячи з наступних підстав.

Так, правове регулювання договірних зобовязань щодо купівлі-продажу здійснюється Цивільним кодексом України, зокрема ст. 655 даного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобовязується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобовязується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу згідно ст. 656 ЦК України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений /придбаний, набутий/ продавцем у майбутньому.

У відповідності до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За ст. 691 ЦК України, яка регулює ціну товару за договором купівлі-продажу, покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

При розгляді даної справи господарським судом встановлено, що 28.01.11 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ інвест" (продавець) та відповідачем Колективним підприємством "Лисичанський завод залізобетонних виробів" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 18/166, за умовами якого продавець прийняв зобовязання передати у власність позивача товар (вапно комове), а покупець зобовязався оплатити та прийняти його на умовах договору.

Таким чином господарський встановлює факт належного укладання сторонами у справі договору купівлі-продажу № 18/166 від 28.01.11, оскільки:

- по-перше, за предметом оспорюваний позивачем договір укладається фактично на майбутнє, діє майже рік, що ускладнює визначення на день укладання правочину конкретної суми договору, оскільки це повязано із застосуванням ринкових цін та оформленням покупцем замовлень на кожну партію товару. Саме тому у п. 2.1 договору поставки сторони обумовили, що загальна кількість товару за договором визначається накладними;

- по-друге, посилання позивача на невизначеність вимог до якості товару (тари) є такими, що протирічать змісту правочину та фактичним правовідносинам сторін, оскільки у розділі 2 договору визначено: кількість товару, тара, упакування, маркування мають відповідати стандартам, ТУ, умовам даного договору, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості такого товару, а також вимогам, що звичайно ставляться; продавець має засвідчити якість товару належними товаро-розпорядчими документами. За видатковими накладними на продаж товару йдеться про вапно 2-го сорту;

- по-третє, обставини відсутності суттєвих умов договору можуть бути підставами для тверджень про факт неукладеної угоди, але не визнання її недійсною, на що посилається позивач згідно положень ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Тому суд погоджується з доводами відповідача за первісним позовом про те, що договором купівлі-продажу однозначно встановлений порядок визначення загальної ціни договору, який дає можливість визначити останню, що й було зроблено відповідачем.

Доводи позивача про не зазначення вимог до якості товару, умов до тари та пакування, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом п. 2.5 та п. 2.6 договору.

За таких обставин господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення первісного позову та визнання недійсним договору купівлі-продажу № 18/166 від 28.01.11, тому у задоволенні первісного позову слід відмовити, судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом.

Щодо зустрічного позову, то при його розгляді суд дійшов до наступного.

Так, в обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом посилається на те, що його вимоги про визнання договору купівлі-продажу № 18/166 від 28.01.11 дійсним обґрунтовані фактичним виконання оспорюваного позивачем за первісним позовом правочину по поставці вапна на загальну суму 896280 грн. 00 коп., а також змістом додаткової угоди від 01.03.11 до договору купівлі-продажу № 18/166 від 28.01.11.

Відповідач за первісним позовом проти визнання договору поставки дійсним заперечує.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст. ст. 1, 21 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім випадків, визначених у цій статті. Стаття 12 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які не підлягають розгляду господарським судом, до них відносяться спори, про приватизацію державного житлового фонду; спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інші спори, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

- визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Аналогічну правову позицію викладено у Постановах Верховного Суду України від 13.07.04 у справі № 10/732 та від 14.12.04 у справі № 6/11. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ інвест" (продавець) та Колективним підприємством "Лисичанський завод ЗБВ" (покупець) було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 18/166 від 28.01.11, за умовами якої договір доповнено п. 5.5 наступного змісту:

- сторони мають право звернутися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Таким чином предмет зустрічного позову є таким, що відповідає діючому законодавству, у т.ч. за способом захисту порушеного права.

При розгляді зустрічного позову судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу вапна за видатковими накладними № 3 від 01.02.11 на суму 224070 грн. 00 коп., № 62 від 08.02.11 на суму 224070 грн. 00 коп., № 25 від 15.02.11 на суму 224070 грн. 00 коп., № 209 від 22.02.11 на суму 224070 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 896280 грн. 55 коп., яка й складає ціну договору купівлі-продажу № 18/166 від 28.01.11 на суму 896280 грн. 00 коп., виходячи з його умов за п. 2.1.

У відповідності до платіжного доручення від 16.03.11 № 469 є доведеним факт часткового проведення сторонами розрахунку за вапно на суму 300000 грн. 00 коп.

За змістом п. 2.1 Статуту відповідача основною метою діяльності підприємства є забезпечення процесу організації виробництва для випуску продукції, господарсько-комерційної та інших видів діяльності, направлених на отримання прибутку. Зокрема, за п. 2.2 Статуту одним з предметів діяльності КП "Лисичанський завод ЗБВ" є виробництво будівельних конструкцій та матеріалів, здійснення комерційної діяльності, товарообмінних операцій, оптової та разової торгівлі, надання транспортних та ремонтних послуг, зовнішньоекономічна діяльність. Таким чином придбане вапно може використовуватись у господарський діяльності підприємства з метою отримання прибутку. Тобто при укладанні та виконанні оспорюваного договору купівлі-продажу покупцем товару не були порушені вимоги діючого законодавства та Статут підприємства.

За ст. 627 ЦК України законодавцем проголошено свободу договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За таких обставин суд дійшов висновку про дійсність укладеного сторонами у справі договору купівлі-продажу № 18/166 від 28.01.11, тому зустрічний позов підлягає задоволенню з віднесенням судових витрат за зустрічним позовом на відповідача за зустрічним позовом у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні первісного позову відмовити. Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 18/166, укладений 28.01.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ інвест", м. Дніпропетровськ, пр. Ім. Газети "Правда", д. 40б, кв. 16, ідент. код 34563256 та Колективним підприємством "Лисичанський завод залізобетонних виробів", м. Лисичанськ Луганської області, вул. Генерала Потапенка, б. 256, ідент. код 01235834.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБ інвест", м. Дніпропетровськ, пр. Ім. Газети "Правда", д. 40б, кв. 16, ідент. код 34563256 на користь Колективного підприємства "Лисичанський завод залізобетонних виробів", м. Лисичанськ Луганської області, вул. Генерала Потапенка, б. 256, ідент. код 01235834 85 грн. 00 коп. витрат по держмиту та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу за зустрічним позовом після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного рішення 08.07.11.

Суддя Н.М.Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова