Рішення № 16922919, 28.04.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2011 р.Справа № 5013/272/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С. Б., розглянувши матеріали справи № 5013/272/11

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград

про стягнення 5 823 544,01 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 44 від 15.12.10;

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково - технічних інновацій Української нафтогазової академії" 5 823 544,01 грн. заборгованості, в тому числі: 4 530 437,65 грн. основного боргу, 368 135,96 грн. пені, 705 284,73 грн. інфляційних втрат, 219 685,67 грн. 3% річних, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання зобов"язання за договором поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання № 06/09-1206БО18 від 29.09.2008 року.

Представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач позов не визнав в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції, посилаючись на те, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов"язань, а тому в силу вимог ст. 614 Цивільного кодексу України підприємство не повинно нести відповідальність за його порушення.

Поряд з цим, представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру пені при розгляді даної справи до 1% в порядку, визначеному п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2009 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (покупець) укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання № 06/09-1206БО18 (далі - Договір).

До вказаного Договору сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 21.12.2009 року.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1 Договору та додаткової угоди до Договору Постачальник зобов"язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, в період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року, а Покупець зобов"язується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі до 6125 тис.куб.м. по місяцях згідно наступного графіку: в січні - 2135 тис. куб. м.; в лютому - 1895 тис. куб. м.; в березні - 1655 тис. куб. м.; в квітні - 440 тис. куб. м.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання -передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата вартості газу згідно п. 5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009 року по 30.04.2010 року, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору та п. 2 додаткової угоди № 1 до Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов вказаного Договору та Додаткової угоди до нього протягом жовтня-грудня 2009 року, січня-квітня 2010 року поставлено покупцю природний газ на загальну суму 24 508 381,97 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів за жовтень - грудень 2009 року та січень - квітень 2010 року та не оспорюється відповідачем.

Відповідач розрахунки за поставлений позивачем природний газ провів частково на суму 19 777 944,32 грн. та з порушенням встановлених у Договорі та Додатковій угоді строків, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, а саме з позовом про стягнення основного боргу в сумі 4 530 437,65 грн., 368 135,96 грн. пені, 705 284,73 грн. інфляційних втрат, 219 685,67 грн. 3% річних.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов"язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов"язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов"язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодекс у України, договір є підставою для виникнення зобов"язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк.

Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач не оспорює факту наявності заборгованості за спожитий природний газ в сумі 4 530 437,65 грн., однак доказів на підтвердження проведення повного розрахунку з позивачем у встановлений Договором строк, суду не надав.

В силу вимог ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 530 437,65 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Посилаючись на норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції за період з листопада 2009 по січень 2011 в сумі 705284,73 грн. та 3% річних за період з 11.11.2009 по 25.02.2011 в сумі 219685,67 грн.

Відповідач не погодився з вимогами позивача в цій частині позову, зазначивши що позивачем сума інфляційних збитків за поточний місяць нараховувалась на суму боргу з урахуванням інфляційного збільшення за попередній місяць, що суперечить Рекомендаціям Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів при розгляді справ, викладених у листі від 03.04.1997 року № 62-97.

Згідно розрахунку відповідача сума збитків внаслідок знецінення коштів від інфляції за період з листопада 2009 по січень 2011 становить 555 305,45 грн.

Доводи відповідача щодо звільнення його від сплати інфляційних збитків та трьох відсотків річних з простроченої суми судом не приймаються, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання у відповідності до норм статті 625 Цивільного кодексу України. Нормами цієї статті встановлена відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання незалежно від його вини. Крім того, відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не було враховано, що у період з квітня 2010 по липень 2010 року інфляційні нарахування мали відємне значення, а саме: квітень 2010 року 31754,36 грн.; травень 62701,05 гривень; червень 2010 року 40335,68 грн.; липень 15188,20 грн. З урахуванням відємного значення інфляційного збільшення суми боргу інфляційні втрати Позивача становлять 555305,45 гривень. Таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 555305,45 гривень.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2011 р. № 23/526 та від 27.01.2011 р. № 37/345.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилаючись на п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України, п. 7.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату спожитого природного газу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення в сумі 368135,96 грн. за період з 27.08.2010 року по 25.02.2011 р.

Розглядаючи спір в частині стягнення пені господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов"язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов"язань вчиняється у письмові формі.

У пункті 7.2 Договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Покупець зобов"язаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

22.03.2011 відповідачем до суду подано клопотання про зменшення розміру пені, нарахованої позивачем за договором № 06/09-1206БО-18 від 23.09.2009 до 1% посилаючись на п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд вважає, за можливе використати передбачене п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України право на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони яка порушила зобов"язання, виходячи з наступного.

Відповідальність за порушення зобов"язання застосовується з урахуванням вини особи, яка порушила зобовязання (ст. 614 Цивільного кодексу України), а тому, з огляду на ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості, яка повязана з несвоєчасним прийняттям обґрунтованих тарифів та враховуючи норми п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин господарський суд задовольняє частково клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 10 відсотків від простроченої суми та стягує з відповідача пеню в сумі 36813,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені господарський суд відмовляє.

За викладених обставин господарський суд частково задовольняє позов, а саме на суму 5 342 242,37 грн., що складається з 4 530 437,65 грн. основного боргу, 36 813,60 грн. пені, 555 305,45 грн. інфляційних втрат, 219 685,67 грн. 3% річних.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись статтями 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16, ідентифікаційний код 33142568, р/р № 26000005365 КБ "Західінкомбанк", МФО 311670) користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 4 530 437,65 грн. основного боргу, 36 813,60 грн. пені, 219 685,67 грн. 3% річних, 555 305,45 грн. інфляційних втрат, а також 23 383,50 грн. державного мита та 216,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя С.Б.Колодій

Повне рішення складено - 04.05.2011 р.