Рішення № 16922857, 05.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2011 р. Справа № 5010/827/2011-28/35

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.

за позовом: Дочірньої компанії “Газ України”

Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відповідача: Комунального підприємства “Водотеплосервіс”

Калуської міської ради

вул. Окружна, буд.8, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300

про стягнення 1881557 грн. 27 коп., в тому числі: 1519554 грн. 17 коп. основної

заборгованості, 117260 грн. 96 коп. пені,

182821 грн. 34 коп. інфляційних втрат,

61920 грн. 80 коп. 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № 136/10 від 23.12.10)

від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, (довіреність №20 від 10.01.11 )

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства “Водотеплосервіс” Калуської міської ради про стягнення 1881557 грн. 27 коп., в тому числі: 1519554 грн. 17 коп. основної заборгованості, 117260 грн. 96 коп. пені, 182821 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 61920 грн. 80 коп. 3% річних .

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №06/09-855 БО-15 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб”єктів господарювання від 23.09.09 в частині здійснення розрахунку за поставлений природний газ, у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 1519554 грн. 17 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 117260 грн. 96 коп. пені за період з 13.10.10 до 13.04.11, 182821 грн. 34 коп. інфляційних втрат та 61920 грн. 80 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.05.11.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.11, в зв”язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 26.05.11.

26.05.11, за участі представників сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 10.06.11.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.11, за клопотанням відповідача, продовжено строк розгляду справи; розгляд справи відкладено на 05.07.11.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні основну заборгованість в сумі 1519554 грн. 17 коп. визнає, щодо нарахування позивачем 182821 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 61920 грн. 80 коп. 3% річних не заперечує. Представник відповідача просить суд застосувати позовну давність щодо стягнення пені, оскільки вважає необхідним застосування ч.6 ст. 232 ГК України. Заперечення відповідача також викладені у відзиві на позов (вих..№948; вх. № 5654/2011-с вх від 05.07.11; а.с. 76,77).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.09.09 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № 06/09-855 БО-15 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб”єктів господарювання (а.с. 21-27).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник згідно з цим договором зобов”язується передати у власність покупця природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов»язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі зазначеному в статті 2 цього договору.

У відповідності до умов Договору, позивач ДК “Газ України” НАК «Нафтогаз України», за період жовтень-грудень 2009 року та січень-квітень 2010 року, передала відповідачу КП «Водотеплосервіс»природний газ на загальну суму 2494754 грн. 17 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (а.с 29-35).

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата вартості газу згідно п.5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення договірних зобов'язань відповідач, не провів своєчасно та в повному обсязі розрахунок за поставлений природний газ. КП «Водотеплосервіс»лише частково сплатило суму заборгованості в розмірі 975200 грн. 00 коп., оплату залишку вартості отриманого природного газу в сумі 1519554 грн. 17 коп. відповідачем не здійснено.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов”язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1519554 грн. 17 коп. за отриманий відповідачем природний газ, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткової оплати відповідачем заборгованості за переданий природний газ в сумі 975200 грн. 00 коп., у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1519554 грн. 17 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобовязання за договором №06/09-855 БО-15 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб”єктів господарювання від 23.09.09 підтверджується матеріалами справи та визнаний представником відповідача в судовому засіданні.

Сторонами при укладенні договору №06/09-855 БО-15 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб”єктів господарювання від 23.09.09 було погоджено, що у разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки зазначені у п.6.1. даного договору відповідно до п. 7.2., покупець зобов»язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України (інформаційний лист ВГС України № 01-8/211 від 07.04.2008).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня за період з 13.10.10 до 13.04.11 в сумі 117260 грн. 96 коп.

Згідно з частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вказана вище норма носить диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов»язання (тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов»язання). При цьому право на вимогу про стягнення штрафних санкцій у кредитора діє протягом одного року (ст. 258 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.10. Договору № 06/09-855 БО-15 сторони погодили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Отже, позивачем дотриманий порядок нарахування пені, який відповідає чинному законодавству та умовам договору.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для застосування ст. 258 ЦК України, оскільки нарахована позивачем пеня не виходить за межі встановлені ч.2 зазначеної вище статті Цивільного Кодексу України.

За наведених обставин та правових норм вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 13.10.10 до 13.04.11 в сумі 117260 грн. 96 коп. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов”язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Факт прострочки виконання грошового зобовязання за договором № 06/09-855 БО-15 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб”єктів господарювання підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем, отже вимоги позивача щодо стягнення 182821 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 61920 грн. 80 коп. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Водотеплосервіс” Калуської міської ради про стягнення 1881557 грн. 27 коп., в тому числі: 1519554 грн. 17 коп. основної заборгованості, 117260 грн. 96 коп. пені, 182821 грн. 34 коп. інфляційних втрат , 61920 грн. 80 коп. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства “Водотеплосервіс” Калуської міської ради (вул. Окружна, буд.8, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300; код 32364207) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”( вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116; код 31301827) 1519554 (один мільйон п”ятсот дев”ятнадцять тисяч п”ятсот п”ятдесят чотири)грн. 17 коп. основної заборгованості, 117260 (сто сімнадцять тисяч двісті шістдесят)грн. 96 коп. пені, 182821(сто вісімдесят дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 61920 (шістдесят одна тисяча дев”ятсот двадцять)грн. 80 коп. 3% річних, 18816 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.П. Кавлак

Повне рішення складено 11.07.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Кавлак І. П. 11.07.11