Рішення № 16922319, 15.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.11 Справа № 31/5009/2636/11

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників: від позивача –Матюшенка І.М., довіреність №163 від 06.05.2011 р.; від відповідача –не з’явився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 31/5009/2636/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал –Спецтехніка», м. Київ (скорочено ТОВ «Універсал –Спецтехніка»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро – Імпорт ЛТД», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «Євро –Імпорт ЛТД»);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.05.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №31/5009/2636/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 15.06.2011 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

Заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки №1908/08-3-1 від 19.08.2008 р. у розмірі 447548,11 грн., з якої основний борг в сумі 288705 грн., 23444,42 грн. 3% річних, 100469,34 грн. інфляційних втрат та 34929,35 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. ст. 525, 526, 530, 625, 712,629, ч. 1 ст. 692 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 1, 12, 54 ГПК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

ТОВ «Євро –Імпорт ЛТД», відповідач у справі, відзиву на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь в судовому процесі не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.2008 р. між ТОВ «Універсал –Спецтехніка»(Постачальник, позивач по справі) та ТОВ «Євро –Імпорт ЛТД»(Покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки №1908/08-3-1 (далі Договір поставки), за умовами якого Постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцеві вилкові автонавантажувачі КОМАТSU FB15-12 (далі обладнання), а Покупець зобов’язався прийняти та сплатити обладнання (п. 1.1 Договору поставки).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість обладнання, що є предметом поставки за цим договором, визначається специфікацією, що є додатком №1 до цього договору (п. 1.2 Договору поставки).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки, Постачальник відвантажує обладнання на адресу Покупця за цінами, що визначені в погодженій та підписаній сторонами в специфікації до даного договору (Додаток №1), грошова одиниця платежу –українська гривня.

Обладнання відвантажується на адресу Покупця зі складу Постачальника на умовах попередньої оплати (п. 3.2 Договору поставки).

За вимогами п. 3.3 Договору поставки, Покупець здійснює оплату в наступному порядку та формі:

Пункт 3.3.1 Договору поставки. Покупець оплачує Постачальнику загальну вартість обладнання визначену в Специфікації (Додаток №1), що складає 724565 грн. та включає в себе ПДВ 20% - 120760,83 грн.

Датою оплати обладнання вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.4 Договору поставки).

Згідно до п. 4.1 Договору поставки, обладнання визначене даним договором в Специфікації (Додаток №1), буде готове до відвантаження Покупцю через 1 (один) банківський день з моменту отримання Постачальником передоплати, розмір якої визначений п. 3.3.1 договору.

Передача обладнання Постачальником здійснюється уповноваженому представнику Покупця на складі Постачальника в м. Києві за наявності у нього довіреності на отримання зазначеного обладнання, якщо інше не передбачено цим договором (п. 4.2 Договору поставки).

Пунктом 6.2 сторони встановили, що у разі порушення Покупцем строків оплати, встановлених п. 3.3 даного договору, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи від суми неоплаченої вартості обладнання.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 8.1 Договору поставки). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується по виконанню сторонами своїх обов’язків (п. 8.2 Договору поставки).

На виконання умов договору, позивач відвантажив відповідачу обладнання, визначене в пункті 1 Специфікації №1 на суму 288705 грн., у т. ч. ПДВ.

Факт отримання відповідачем обладнання, підтверджується актом прийому –передачі обладнання від 21.08.2008 р., підписаного обома сторонами та скріпленого печатками підприємств та видатковою накладною №РН-0001516 від 21.08.2008 р.

Взяті на себе зобов’язання щодо оплати за Договором поставки відповідач належним чином не виконав.

На вимогу позивача (претензія №69 від 16.10.2008 р.) сплатити заборгованість у семиденний термін, відповідачем залишена без відповіді.

Стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки у розмірі 447548,11 грн., з якої 288705 грн. - основний борг, 23444,42 грн. - 3% річних, 100469,34 грн. –інфляційні втрати та 34929,35 грн. –пеня, є предметом спору по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2 Договору поставки встановлено, що оплата обладнання здійснюється на умовах попередньої оплати.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання відповідачем обладнання на суму 288705 грн. підтверджується видатковою накладною № РН-0001516 від 21.08.2008 р. та актом прийому –передачі обладнання від 21.08.2008 р., підписаного представниками обох сторін та скріпленого печатками підприємств.

Отже, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отримане обладнання у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 288705 грн. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 23444,42 грн. за період з 21.08.2008 р. по 06.05.2011 р. та 100469,34 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2008 р. по березень 2011 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає, що він містить помилки, а саме:

- сума 3% річних за період з 21.08.08 р. по 06.05.11 р. становить 23435,87 грн., тоді як позивачем заявлено в сумі 23444,42 грн., що є на 8,55 грн. більше;

- сума інфляційних втрат за період з вересня 2008 р. по березень 2011 р. становить100783, 34 грн., тоді як заявлено позивачем в сумі 100469,34 грн., тобто на 314 грн. менше.

Таким чином, 3% річних за період з 21.08.08 р. по 06.05.11 р. підлягають до стягнення в сумі 23435, 87 грн. та інфляційних втрат за період з вересня 2008 р. по березень 2011 р. в сумі 100469, 34 грн. (сума заявлена у позовній вимозі).

Позивачем також на підставі п. 6.2 Договору поставки заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 34929,35 грн. за період з 21.08.08 р. по 21.02.09 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов’язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 сторони встановили, що у разі порушення Покупцем строків оплати встановлених п. 3.3 даного договору, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи від суми неоплаченої вартості обладнання.

Разом з тим п. 2. ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Статтею 267 (п. п. 3, 4) передбачено: Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Будь –яких заяв щодо застосування судом про сплив позовної давності від відповідача до суду не надходило, тому суд перевіривши розрахунок пені позивача задовольняє його частково в сумі 34860,88 грн., що на 68,47 грн. є меншою сумою ніж заявлено позивачем до стягнення.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня за період з 21.08.2008 р. по 21.02.2009 р. в сумі 34680,88 грн.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро –Імпорт ЛТД»(69120, м. Запоріжжя, вулиця Вороніна, 13, кв. 52, рахунок 260004976712867 в філії ЗАТ «ПУМБ»м . Запоріжжя, МФО 313623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал –Спецтехніка»(03170, м. Київ, вулиця Перемоги, 9, оф. 7, код ЄДР 32210390, рахунок 26007209011900 в АКІБ «УКРСІББАНК»м. Київ, МФО 351005) основний борг в сумі 288705 (двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот п’ять) грн., 34860,88 грн. пені, грн. 23435,87 - 3% річних, 100469,34 грн. інфляційних втрат, 4474,71 грн. державного мита та 233,64 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 16.06.2011 р.