Рішення № 16922247, 08.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.11 Справа № 32/5009/2620/11

м. Запоріжжя

за позовом Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі»(71630, м.Дніпрорудне Запорізької області, вул. Комсомольська 11)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Норт»(71630, м. Дніпрорудне Василевського району Запорізької області, вул. Ентузіастів, 27)

про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 15381грн. 41коп.,

Суддя Колодій Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 05/1343 від 07.06.2011р.;

від позивача: ОСОБА_2., довіреність № 01/633 від 31.03.2011р.;

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 05/1260 від 31.05.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_4., довіреність № 21 від 28.05.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_5 довіреність № 20 від 28.01.2011р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі»звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Норд»заборгованості з урахуванням інфляційних витрат, у розмірі 15381,41 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2011 р. порушено провадження у справі № 32/5009/2620/11, судове засідання було призначено на 08.06.2011 р.

08.06.2011р. справу розглянуто, прийнято рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані положеннями ст.ст. 193, 216, 217, 264, 265 ГК України, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 611, 625, 712 ЦК України та ст.ст. 1, 54-57 ГПК України. В обґрунтування вимог заявник посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії № 113-т від 01.11.2003р., щодо оплати спожитої теплової енергії, у звязку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 15381,41 грн. (з урахуванням інфляційних витрат). Цю суму заявник просить стягнути з відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач по-перше звернув увагу на невірне зазначення позивачем в позовній заві назви відповідача. Так, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії 01 за № 19281792. назва відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Норт».

Господарський суд приймає до уваги уточнення відповідача щодо назви підприємства, та вважає, що вірною назвою підприємства відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Норт».

Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що ним не споживалася теплова енергія в торгівельному залі магазину «Днепр», оскільки в цьому магазині торгують меблями і вони не потребують опалення. Не маючи наміру користуватися тепловою енергію у вказаному приміщені відповідач повідомляв про це позивача, і тому на підставі договору про теплопостачання тепло поставлялося лише в приміщення адміністрації магазину. Торговий зал меблевого магазину залишався без опалення. Відповідач визнав заборгованість в сумі 1736,01 грн, яка стосується оплати поставленого тепла в приміщення адміністрації відповідно до умов укладеного між сторонами договору. В частині нарахування плати за опалення торгового залу вимоги позивача вважає безпідставними, просить в цій частині в позові відмовити.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи з підстав, викладених у позовній заяві та у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2003р. між КП «Дніпрорудненські теплові мережі»(енергопостачальна організація) і ТОВ ВКП «Норт»(споживач) укладено договір на поставку теплової енергії №113-т, згідно з п. 1. якого, постачальник зобовязується надати теплову енергію, а споживач зобовязується оплатити спожиту теплову енергію по встановленим тарифам в строки передбачені цим договором.

Згідно додатку № 1 до договору № 113-т (карта дислокації обєктів до договору) позивач надавав послуги з теплопостачання в приміщення магазинів «Днепр»(за адресою: м.Дніпрорудне, вул., Ентузіастів, 27), «Весна»(за адресою: м. Дніпрорудне, вул., Космічна, 1) та «Айвенго»(за адресою: м.Дніпрорудне, вул., Ентузіастів, 15).

Відповідно до п. 6.1. та п. 6.2. договору, оплата за спожиту теплову енергію провадиться виключно в грошовій формі відповідно до затверджених тарифів протягом 5 банківських днів після отримання рахунку, до10 числа поточного місяця.

29.01.2010р.працівниками позивача був складений акт обстеження системи опалення приміщення по вул. Ентузіастів, 27, згідно якого, приміщення за вказаною адресою цілком підключене до системи опалення.

Відповідно до п. 7.2.1. договору відповідачу нараховано до сплати штраф в розмірі 6145,15 грн.

Всього за період з листопада 2009 року по 01.04.2011р. позивачем виставлено відповідачу рахунків на оплату опалення на суму 17 322,96 коп. Відповідач в свою чергу провів оплату цих рахунків частково в сумі 2679,44 грн.

У звязку з цим позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляційних витрат в сумі 14 643,52 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

У відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було вище наведено, позивач посилається на існування у відповідача заборгованості за договором № 113-т у розмірі 14643,52 грн., в силу неналежного виконання відповідачем умов цього договору щодо проведення оплат за поставку теплової енергії в приміщення магазинів «Днепр»(за адресою: м.Дніпрорудне, вул., Ентузіастів, 27), «Весна»(за адресою: м. Дніпрорудне, вул., Космічна, 1) та «Айвенго»(за адресою: м.Дніпрорудне, вул., Ентузіастів, 15). Відповідач в свою чергу не погоджується з нарахованою сумою боргу та вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором складає 1736,01 грн. Сторонами в судове засідання надано акт звірки взаємних розрахунків, який свідчить про згоду відповідача з існуванням у нього заборгованості перед позивачем лише в сумі 1736,01 грн.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що він відмовився в письмовому зверненні до відповідача від постачання теплової енергії в торгівельний зал магазину «Днепр», тому вважає нарахування плати за опалення торгівельного залу безпідставним.

Господарський суд вивчивши матеріали справи, вважає, що обґрунтованою сумою боргу, який існує у відповідача перед позивачем за спірним договором на поставку теплової енергії є сума у розмірі 1736,01 грн.

Адже, як вбачається з матеріалів справи, у пункті 5.1 договору сторонами передбачено, що енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу у разі письмово звернення споживача про припинення теплопостачання.

Матеріали справи свідчать, про те, що ТОВ ВКП «Норт» зверталося до КП «Дніпрорудненські теплові мережі» з вимогою про відключення торгівельного залу магазину «Днепр»від подачі опалення, яка була задоволена позивачем. Про наведені обставини свідчать пояснення сторін та їх листування, зокрема лист відповідача від 23.10.2010р. № 34.

До уваги суду не приймаються посилання позивача на акт обстеження системи опалення в приміщенні магазину «Днепр», за результатами складання якого було зафіксовано самовільне підключення всієї площі магазину до системи опалення. Оскільки, по-перше вказаний акт складений без присутності представника відповідача членами комісії КП «Дніпрорудненські теплові мережі», по-друге, з боку відповідача цей акт не підписаний, що не спростовує доводи відповідача його про необізнаність в проведені такого обстеження та складання відповідного акту. Тобто, вказаний акт складений в односторонньому порядку позивачем, без погодження його представником відповідача. Також, позивачем не надано будь-яких доказів у підтвердження вручення вказаного акту відповідачу. В судовому засіданні відповідач підтвердив, що про проведення вказаного обстеження системи опалення та складання відповідного акту йому стало відомо лише після виставлення відповідачем відповідного рахунку. Відповідач наполягає на тому факті, що самовільного підключення до мереж теплоопалення з боку його товариства не було, оскільки торговий зал меблевого магазину не потребує опалення.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому суд враховує наступне. По-перше, доказами є будь-які відомості про певні факти. По-друге, це відомості про певні обставини, які поділяються на дві групи: 1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; 2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990р. №9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції” зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включаються також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення субєктивного права позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Враховуючи вище наведені обставини справи з урахуванням норм права, господарський суд вважає, що позивачем не доведено факту самовільного підключення відповідачем торгівельного залу магазину «Днепр»до системи опалення.

Таким чином, суд вважає, що доведеною та обґрунтованою сумою боргу, яка існує у відповідача перед позивачем є сума у розмірі 1736,01 грн. Яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу в розмірі 14643,52 грн., за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року нараховано 737,89 грн. інфляційних витрат Суд вважає, що обґрунтованою сумою витрат від інфляції є сума в розмірі 286,37 грн., оскільки доведеною сумою боргу відповідача за вказаний період є сума в розмірі 1736,01 грн.

За таких обставин позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі»підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Норт»(71630, м. Дніпрорудне Василевського району Запорізької області, вул. Ентузіастів, 27, р/р 26005060268233 у Запорізькому РУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 19281792) на користь Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі»(71630, м.Дніпрорудне Запорізької області, вул. Комсомольська 11, р/р26009059270001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ЄДРПОУ 32597943) 1736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн. 01 (одна) коп. основного боргу, 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 37 (тридцять сім) коп. інфляційних витрат, 20 (двадцять) грн. 21 (двадцять одна) коп., державного мита і 31 (тридцять одна) грн. 01 (одна) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 16.06.2011р.