Рішення № 16922226, 08.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.11 Справа № 32/5009/2626/11

м. Запоріжжя

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»(69069,

м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

про стягнення заборгованості в сумі 34 502,06 грн.

Суддя Колодій Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 35/09 від 26.04.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 20-545 від 21.12.2010р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач»звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»заборгованості з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних витрат, за договором поставки № 20/2010/268 від 17.02.2010р. у розмірі 34502, 06 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2011 р. порушено провадження у справі № 32/5009/2626/11, судове засідання було призначено на 08.06.2011 р.

08.06.2011р. справу розглянуто, прийнято рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані положеннями ст.ст. 193, 218, 229 ГК України, ст.ст. 525, 530, 625 ЦК України та ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 64 ГПК України. В обґрунтування вимог заявник посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 20/2010/268 від 17.02.2010р., щодо оплати поставленого товару, у звязку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 34502, 06 грн. (з урахуванням інфляційних витрат, 3 % річних та пені). Цю суму заявник просить стягнути з відповідача.

При цьому в судовому засіданні представник позивача зауважив, що після подання позовної заяви до суду відповідач в рахунок погашення заборгованості перерахував на рахунок позивача 4859,53 грн., у звязку з цим вважає, що сума основного боргу у відповідача перед позивачем складає 28000,00 грн.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, про те в судовому засіданні заперечував проти доводів позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2010р. між ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач»(постачальник) і ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупець) укладено договір поставки № 20/2010/268, згідно з п. 1.1 якого, постачальник зобовязується виготовити і поставити, а покупець на умовах даного договору прийняти та сплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна і орієнтована кількість якої зазначена в специфікаціях, які є невідємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 4.4. договору кількість товару, що підлягає поставці, вказується в письмовій заявці, що направляється постачальнику.

Згідно п. 5.1. договору розрахунок здійснюється за фактично поставлений товар протягом 35 банківських днів з моменту поставки й прийняття продукції.

У пункті 8.4. договору сторони передбачили, що за прострочку оплати згідно п. 5.1. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочки від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період стягнення пені.

Так, на виконання умов договору поставки № 20/2010/268, відповідно до заявки відповідача від 27.12.2010р., позивач за накладною № 22Э/423 від 28.12.2010р. передав відповідачу товар на загальну суму 32859,53 грн. Відповідачем в свою чергу отриманий від позивача товар оплачений не був.

01.03.2011р. позивач направив відповідачу претензію № 35/37, з вимогою сплатити суму боргу. Листом від 21.03.2011р. відповідач повідомив позивача про те, що питання оплати заборгованості буде вирішене у найближчий час. При цьому, на час звернення позивача з позовом до суду сума заборгованості відповідачем сплачена не була.

У звязку з цим позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат та пені передбаченої п. 8.4. договору.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

У відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не належним чином виконував умови договору поставки № 20/2010/268, щодо оплати отриманого за цим договором товару, у звязку з чим у останнього утворився борг перед позивачем на суму поставленого товару, що складає 32859,53 грн. При цьому, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що 24.05.2011р. платіжним дорученням № 46488 відповідач перерахував на рахунок позивача в якості погашення заборгованості за договором № 20/2010/268 4859,53 грн. У підтвердження своїх доводів позивачем надано копію банківської виписки від 24.05.2011р.

Враховуючи надані позивачем документи у підтвердження часткової оплати суми заборгованості, господарський суд вважає, що обґрунтованою сумою боргу, яка існує у відповідача перед позивачем за договором поставки № 20/2010/268 є сума в розмірі 28000,00грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, господарський суд на підставі п. 1-1. ст. 80 ГПК України, припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 4859,53 грн., у звязку з відсутністю спору між сторонами в цій частині позовних вимог.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за період з 17.02.2011р. по 28.04.2011р. нараховано 460,03 грн. інфляційних витрат та 191,76 грн. 3 % річних. Суд вважає, що нарахування вказаних сум відповідає ст.625 ЦК України і підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було вище наведено, у пункті 8.4. договору сторони погодили, що за прострочку оплати згідно п. 5.1. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочки від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період стягнення пені.

Позивачем заявлено до стягнення 990,74 грн. пені нарахованої за період з 17.02.2011р. по 28.04.2011р. Перевіривши правильність та обґрунтованість нарахування вказаної суми, суд вважає її вірною та доведеною, і такою, що підлягає стягненню на користь позивача.

За таких обставин позовні вимоги ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач»підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись п. 1-1. ст. 80, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, р/р 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 00191230) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»(69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, р/р 26001001000272, в ПАТ «Мотор-Банк», МФО 313009, ЄДРПОУ 05755571) 28000 (двадцять вісім тисяч) грн. основного боргу, 460 (чотириста шістдесят) грн. 03 (три) коп. інфляційних витрат, 191 (сто девяносто одна) грн. 76 (сімдесят шість) коп. 3% річних, 990 (девятсот девяносто) грн. 74 (сімдесят чотири) коп. пені, 345 (триста сорок пять) грн. 02 (дві) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 14.06.2011р.