Рішення № 16922116, 01.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.11 Справа № 20/5009/1826/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК-СВ” (69089, м. Запоріжжя, вул. Сибірська, 17)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсталь МЦ” (69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, 16-Б; 69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2)

про стягнення суми 61 501,27 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача не зявився (ОСОБА_1. (дов. б/н від 07.12.2010 р.) у судовому засіданні 12.05.2011 р.);

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 61501,27 грн., із яких: 48891,14 грн. сума основного боргу по договору поставки № 03/02-2009 від 03.02.2009 р., сума 136,71 грн. пені, сума 3018,33 грн. 3% річних, сума 9455,09 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/1826/11, судове засідання призначено на 12.05.2011 р. На підставі ст. 77 ГПК України, згідно з клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено на 01.06.2011 р.

01.06.2011 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядаються позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. Відповідно до умов договору поставки № 03/02-2009 від 03.02.2009 р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію: брухт кольорових металів на загальну суму 107891,14 грн. Відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 59000,00 грн., заборгованість становить 48891,08 грн. На підставі ст.ст. 526, 549, 625, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України просить стягнути з відповідача суму 48891,14 грн. заборгованості за поставлену продукцію, суму 136,71 грн. пені за період з 10.03.2009 р. по 02.10.2009 р., 3018,33 грн. 3% річних за період з 10.03.2009 р. по 11.03.2011 р., суму 9455,09 грн. інфляційних втрат за період з 10.03.2009 р. по 11.03.2011 р.

30.05.2011 р. через канцелярію господарського суду Запорізької області за вх. № 09-06/11580 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка є по суті заявою про збільшення розміру позовних вимог. Згідно з вказаною заявою позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму 48891,14 грн. заборгованості за поставлену продукцію, суму 142,05 грн. пені за період з 06.03.2009 р. по 02.10.2009 р., 3018,33 грн. 3% річних за період з 10.03.2009 р. по 11.03.2011 р., суму 9455,09 грн. інфляційних втрат за період з 10.03.2009 р. по 11.03.2011 р.

Заява судом не прийнята до розгляду, оскільки позивачем збільшений розмір пені, однак до заяви не додані документи, підтверджуючі направлення копії заяви з новим розрахунком відповідачу.

Представник позивача у судове засідання 01.06.2011 р. не зявився, будь-яких клопотань не надав, доказів відправлення заяви про уточнення позовних вимог з новим розрахунком суду не представив.

Відповідач у судові засідання не зявився, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, ухвали суду направлені за адресою, вказаною в позовній заяві та у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.05.2011р. За письмовим клопотанням відповідача від 11.05.2011р. про відкладення розгляду справи в звязку з відрядженням директора підприємства, ухвалою суду від 12.05.2011р. розгляд справи було відкладено на 01.06.2011р. У судове засідання 01.06.2011р. представник відповідача не зявився, причин неявки не повідомив, письмовий відзив не направив.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представників сторін за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні 12.05.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛІК-СВ” (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерсталь МЦ” (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 03/02-2009, за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти брухт кольорових металів та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 договору). Номенклатура, кількість і ціна товару, що поставляється, визначається взаємною домовленістю сторін згідно специфікацій, рахунків-фактур і накладних, які є невідємною частиною договору (п. 2.1). Ціною оплачуваної партії товару являється ціна, діюча на момент відвантаження (п. 2.3).

Розділом 3 договору сторони визначили умови оплати. Згідно з п. 2.2 договору оплата товару здійснюється на підставі рахунків, виставлених продавцем. Розрахунок за постачаємий товар проводиться шляхом перерахування 100% передплати на розрахунковий рахунок продавця або за домовленістю сторін, на протязі трьох банківських днів з дати поставки товару (п. 4.3).

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, строк дії договору до 31.12.2009 р.

Позивачем було поставлено відповідачеві за умовами договору № 03/02-2009 від 03.02.2009 р. товар (брухт алюмінієвих сплавів), що підтверджується видатковими накладними від 06.03.2009 р. № РН-012 на суму 60186,08 грн. (а.с 16), від 17.03.2009 р. № РН-014 на суму 8456,00 грн. (а.с. 17), від 02.04.2009 р. № РН-019 на суму 39249,06 грн., всього було поставлено товару на загальну суму 107891,14 грн. Відповідно відповідачеві були виставлені рахунки-фактури від 06.03.2009 р. № СФ-012, від 17.03.2009 р. № СФ-014, від 02.04.2009 р. № СФ-023, всього на загальну суму 107891,14 грн.

Переданий товар був отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей ЯПГ № 437675 від 06.03.2009 р., ЯПГ № 437678 від 16.03.2009 р., ЯПГ № 437685 (а.с. 28-30).

До матеріалі справи долучено копії актів приймання брухту та відходів кольорових металів № 06/03 від 06.03.2009 р. на суму 60186,08 грн. (а.с. 25), № 17/03 від 17.03.3009 р. на суму 8456,00 грн. (а.с. 26), № 02/04 від 02.04.2009 р. на суму 39249,06 грн. (а.с. 27) (підписаний та скріплений печатками сторін).

Відповідачем на розрахунковий рахунок позивача перераховано: 13.03.2009 р. суму 29000 грн. згідно рахунку № СФ-012 від 06.03.2009 р.; 30.04.2009 р. суму 10000,00 грн. згідно рахунку № СФ-023 від 02.04.2009р. та 14.05.2009 р. суму 20000,00 грн. з призначенням платежу по двох рахунках: згідно з рахунком №СФ-0000014 від 17.03.09р., № СФ-023 від 02.04.2009 р., що підтверджується виписками банку (а.с. 22-24).

Враховуючи, що відповідачем (покупець за договором) не було здійснено передплати за поставлений товар, позивач поставив товар без передплати, оплата була здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (продавець за договором) безпосередньо після отримання товару по видатковим накладним, суд приходить до висновку, що сторонами, відповідно до п. 2.2 договору була досягнута домовленість щодо розрахунку на протязі трьох банківських днів з дати поставки товару.

Таким чином, мається заборгованість за поставлений товар у сумі 48891,14 грн. (107891,14 грн. (сума поставки) 59000,00 грн. (оплата)).

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексуУкраїни, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушені взяті за умовами договору зобовязання щодо оплати за поставлену продукцію на протязі трьох банківських днів з дати поставки товару (п. 4.3 договору № 03/02-2009), в звязку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 48891,14 грн.

Відповідач не надав суду доказів перерахування на користь позивача заборгованості за договором № 03/02-2009, отримання товару не заперечив, будь-яких пояснень, письмового відзиву на позов не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 48891,14 грн. заборгованості є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 136,71 грн., відповідно до п. 6.1 договору, за період з 10.03.2009 р. по 02.10.2009 р. згідно з розрахунком.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 6.1 договору № 03/02-2009 від 03.02.2009 р. сторони встановили, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано. Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем допущено помилки як щодо встановлення строку порушення зобовязання так і арифметичні помилки. Так, враховуючи умови договору щодо порядку розрахунку - на протязі трьох банківських днів з дати поставки товару, відповідач повинен був оплатити товар по накладним відповідно 10.03.2009р., 20.03.2009р., 06.04.2009р. Однак, враховуючи арифметичні помилки позивача (заявлено пеню у меншому розмірі, чим підлягає до стягнення), а також приписи ст.ст.22,83 ГПК України (суд не може вийти за межі позовних вимог), суд стягує пеню у заявленому у позовній заяві розмірі 136,71 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3018,33 грн. 3% річних згідно з розрахунком за період з 10.03.2009 р. по 11.03.2011 р., та втрати від інфляції у розмірі 9455,09 грн. за період з 10.03.2009 р. по 11.03.2011 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що у звязку з помилкою в частині визначення кількості днів прострочки в заявлених періодах (зобовязання порушено з урахуванням дат поставок за накладними відповідно 10.03.2009р., 20.03.2009р., 06.04.2009р.) до стягнення за період з 11.03.2009 р. по 11.03.2011 р. підлягає сума 2999,39 грн. (за період з 11.03.2009 р. по 11.03.2011 р. по видатковій накладній № РН-012 3% річних становить суму 1880,88 грн.; за період з 21.03.2009 р. по 14.05.2009 р. прострочення по видатковій накладній № РН-014 3% річних становить суму 38,26 грн.; за період з 07.04.2009 р. по 11.03.2011 р. прострочення по видатковій накладній № РН-019 - 3% річних становить суму 1080,25 грн.).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що вказані вище неправильно визначені дати порушення зобовязання не вплинули на правильність розрахунку інфляційних втрат, оскільки відповідно до Листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.97 “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому підлягає до стягнення інфляційні втрати у сумі 9455,09грн..

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за необхідне повністю покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсталь МЦ” (69114, м. Запоріжжя, вул. Гудименка, б. 16-Б, р/р 26006301070513 в ЗФ “ВТБ Банк”, МФО 313742, код ЄДРПОУ 32649309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК-СВ” (69089, м. Запоріжжя, вул. Сибірська, 17, р/р 260050230863 в ВАТ “БМ Банк”, м. Київ, МФО 380913, код ЄДРПОУ 23791441) суму 48891 грн. 14 коп. основного боргу, суму 136 грн. 71 коп. пені, суму 9455грн. 09 коп. інфляційних втрат, суму 2999 грн. 33 коп. 3% річних, суму 615грн. 01коп. державного мита, суму 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 06.06.2011 р.