Рішення № 16921982, 31.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.11 Справа № 20/5009/2198/11

Суддя Гандюкова Л.П.

м. Запоріжжя За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “СВ, ЛТД” (69095, м.Запоріжжя, вул.Героїв Сталінграду, буд.13, кв.97) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Литкузмаш” (69032, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, буд.15)

про стягнення суми 19 399,92 грн. збитків

Суддя Гандюкова Л.П.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1. (дов. б/н від 01.03.2011 р.);

Від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача збитків у сумі 19 399,92 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/2198/11, судове засідання призначено на 19.05.2011р. Ухвалою суду від 19.05.2011р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.05.2011р.

31.05.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовані наступним. 17.12.2010р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким позивач передав відповідачу товар на суму 19 399,92 грн. Факт одержання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною №СВ-089 від 17.12.2010р., підписаною сторонами та скріпленою печатками, довіреністю на отримання товару представником відповідача №313 від 17.12.2010р. Відповідачу виставлено рахунок-фактуру №СВ-117 від 17.12.2010р. на оплату товару на вказану суму, яку останній не здійснив. На адресу відповідача направлялися акти звіряння взаєморозрахунків від 01.03.2010р. із проханням підписати та один примірник повернути позивачу, однак відповіді не отримано. Крім того, відповідачу було направлено вимогу №9/11 від 17.03.2011р. про сплату суми 19 399,92 грн., яка отримана ним 22.03.2011р., та залишена без задоволення. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити вимоги про стягнення з відповідача на його користь зазначеної суми, яка визначена ним як збитки. Позов обґрунтовано ст.526, ч.2 ст.530, ст.610, ч.1 ст.639, п.2 ч.1 ст.664, ч.1 ст.692, ч.1 ст.706 ЦК України, ст.224 ГК України. Крім того, у судовому засіданні позивач додатково усно зазначив як нормативну підставу позову ст.ст.22,611,623 ЦК України.

Представник відповідача у судові засідання двічі не зявився, витребувані судом документи та письмовий відзив з викладенням своєї позиції щодо заявлених позовних вимог не представлено. 18.05.2011р. від відповідача через канцелярію господарського суду надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи в звязку із неможливістю до 19.05.2011р. надати необхідні документи та докази, які вказані в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.04.2011р., з причини отримання зазначеної ухвали тільки 16.05.2011р. Клопотання судом задоволено, ухвалою суду від 19.05.2011р. розгляд справи відкладено. Разом з тим, в ухвалі суду звернуто увагу відповідача, що явку сторін у судове засідання суд визнав обовязковою і відповідач був зобовязаний зявитися до суду. Крім того, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення відповідач завчасно 14.05.2011р. отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі та мав можливість надати суду витребувані ухвалою документи. В наступне судове засідання, призначене на 31.05.2011р., відповідач знову не зявився, вимоги суду, викладені в ухвалах не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд визнав можливим у порядку ст.75 ГПК України розглянути справу у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “СВ, ЛТД” (Постачальник, позивач у справі) згідно з видатковою накладною №СВ-089 від 17.12.2010р. передав Товариству з обмеженою відповідальністю “Завод Литкузмаш” (Одержувач, відповідач) товар на загальну суму 19 399,92 грн. Для оплати переданого товару позивачем виставлено рахунок-фактуру №СВ-117 від 17.12.2010р.

Факт одержання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженого представника на вказаній видатковій накладній, який діяв на підставі довіреності №313 від 17.12.2010р., та скріпленням підпису печаткою ТОВ “Завод Литкузмаш”.

Приписами ч.1 ст.639 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами на підставі ст.ст.11,202,509,642 ЦК України виникли зобовязання, оскільки фактично між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що 10.03.2011р. (фіскальний чек №0476) позивачем було направлено відповідачу акт звіряння взаєморозрахунків від 01.03.2011р. щодо наявності кредиторської заборгованості ТОВ “Завод Литкузмаш” згідно з видатковою накладною №089 та рахунком-фактурою №СВ-117 від 17.12.2010р.(а.с.11, 24). З метою досудового врегулювання спору відповідачу також направлено вимогу №9/11 від 17.03.2011р. на суму 19399,92грн., яку вручено 22.03.2011р. уповноваженому представнику відповідача, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.13, 23).

У звязку з несплатою заборгованості, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просить стягнути вказану суму грошових коштів як збитки, обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема, ст.224 ГК України, ст.ст.22,611,623 ЦК України.

Таким чином, предметом спору є стягнення збитків. У судовому засіданні представник позивача підтримав позицію щодо визначення правової природи заявлених до стягнення грошових коштів, вказану в позовній заяві, та просив їх стягнути саме як збитки.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Статтями 15,16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з ст.22 ЦК України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.224 ГК України, що вказана у підставі позову, учасник господарських відносин який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад збитків встановлено у ст.225 ГК України: до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спір, суд також бере до уваги наступне. Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу, який передбачає взаємні зобовязання сторін. Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань).

Поняття зобовязання визначено у ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобовязання, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦКУкраїни, ст.193 ГК України зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) є порушенням зобовязання, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин. Згідно з ч.7 цієї статті відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобовязання, не звільняє зобовязану сторону від виконання зобовязання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

У частині третій ст.193 ГК України зазначено, що застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Суд вважає, що позивач невірно визначає правову природу заявлених до стягнення грошових коштів, так як відповідно до норм права, вказаних у підставі позову, збитки є наслідком господарського правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин. Сума ж 19 399,92 грн., заявлена до стягнення, по суті є основним зобовязанням - боргом, оскільки зобовязання, не виконане в установлений строк є боргом, а не збитками. Так, згідно з ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Збитки це правовий наслідок порушення зобовязання (ст.611 ЦК України). Із змісту ст.ст.216.217 ГК України також слідує, що збитки є одним із видів господарських санкцій, тобто, заходів впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Невірне визначення позивачем правової природи грошових коштів, які він просить стягнути, є підставою для відмови в позові, оскільки предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які перелічені, зокрема, в ст.16 ЦК України. Оскільки позивач в даній справі способом захисту свого права обрав стягнення збитків, до початку розгляду справи по суті предмет або підставу позову не змінив, то відповідно до ст.ст.22,83 ГПК України суд не має права виходити за межі позовних вимог і розглядати інший предмет.

На підставі викладеного, посилання позивача на інші норми права не спростовують висновків суду, позовні вимоги з підстав, які заявлено, задоволенню не підлягають. Позивач не позбавлений права звернутися до суду по іншому предмету спору або з інших підстав.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Ухвалою суду від 19.05.2011р. у звязку з неявкою відповідача, неподанням витребуваних документів, а також враховуючи письмове клопотання відповідача, розгляд справи відкладався. Суд звернув увагу відповідача, що явку сторін у судове засідання суд визнав обовязковою, а також про можливість надати суду витребувані ухвалою документи. В судове засідання, призначене на 31.05.2011р., відповідач повторно не зявився, вимоги суду, викладені в ухвалах не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив. В ухвалі суду від 27.04.2011р. про порушення провадження у справі та в ухвалі суду від 19.05.2011р. сторони попереджалися про відповідальність, передбачену ст.83 ГПК України. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі завчасно 14.05.2011р. Оскільки відповідачем у справі є юридична особа, яка попереджена належним чином про відповідальність і без поважних причин не виконала вимоги суду, суд визнає відповідача винним в ухиленні від вчинення дій, покладених судом на сторону і на підставі п.5 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України стягує штраф у доход Державного бюджету України у розмірі 300 грн.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82 85, п.5 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог про стягнення суми 19 399,92грн. збитків відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Литкузмаш” (69032, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, буд.15, код ЄДРПОУ 34501692) на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 300 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону. Видати наказ.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 06.06.2011р.