Рішення № 16921762, 17.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.11 Справа № 2/5009/1468/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мойсеєнко Т.В.,

при секретарі Утюж С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2/5009/1468/11

за позовом Публічного акціонерного товариства “Кредитпромбанк”, м. Київ, в особі Запорізької філії ПАТ “Кредитпромбанк”, м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Благо”, м.Запоріжжя,

про стягнення 202 254,04 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 08.09.2009 р. № 395, головний юрисконсульт Запорізької філії ПАТ “Кредитпромбанк”);

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство “Кредитпромбанк”, м. Київ, в особі Запорізької філії ПАТ “Кредитпромбанк”, м. Запоріжжя, з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Благо”, м. Запоріжжя, заборгованості за кредитним договором № 04/09/08-КЛТ від 15.02.2008р. в розмірі 202 254,04 грн., з яких: кредит 169600,00 грн., нарахована пеня з 26.01.2010 р. по 09.03.2011 р. 32654,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором № 04/09/08-КЛТ від 15.02.2008 р. щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом з жовтня 2010 року.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 509, 590, 591, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Ухвалою від 28.03.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.04.2011 р.

Ухвалою від 14.04.2011 р. розгляд справи відкладено до 17.05.2011 р. у звязку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами у повному обсязі вимог суду.

В судовому засіданні 17.05.2011 р. був присутнім лише представник позивача, за його клопотанням фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву, не направив в судове засідання свого представника, не повідомив причин неявки.

Ухвали про призначення справи до розгляду та відкладення розгляду справи надсилалися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві (вул. Медична, буд. 74, м. Запоріжжя, 69096). Дана адреса станом на 21.04.2011 р. значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 64 ГПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 17.05.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали позовної заяви та справи, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

15.02.2008 р. між ВАТ «Кредитпромбанк»(в подальшому - банк) та ТОВ «Благо»(в подальшому позичальник) укладено кредитний договір № 04/09/08-КЛТ, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредити на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів.

Згідно з п. п. 2.2, 2.3 кредитного договору кредити надаються на цілі придбання сировини і матеріалів, обладнання, оплати послуг та інше. Підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, додаток, рахунок-фактуру).

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору датою видачі кредиту вважається день зарахування грошових коштів на позичкові рахунки, відкриті банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим договором та додатковими угодами.

Згідно з п. п. 2.7, 2.8.2, 2.8.3 кредитного договору процентні ставки встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом. Проценти нараховуються за кожним кредитом, наданим згідно з додатковою угодою, 20 числа кожного місяця, та у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді, виходячи із суми заборгованості за кредитом, яка обліковується на позичковому рахунку, та процентної ставки, яка встановлена у відповідній додатковіугоді. Якщо 20 число припадає на вихідний або святковий день нарахування процентів здійснюється наступного робочого дня за вихідним (святковим) днем. При розрахунку суми процентів береться фактична кількість календарних днів користування кредитами у розрахунковому періоді та фактична кількість днів у поточному році.

Відповідно до умов п. 3.4.3 кредитного договору позичальник зобовязаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, 25 числа кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді. Якщо 25 число припадає на вихідний або святковий день проценти сплачуються наступного робочого дня за вихідним (святковим) днем.

Проценти сплачуються на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах.

Датою сплати процентів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах.

У разі несвоєчасної сплати процентів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.9 цього договору, на суму простроченого платежу.

Також позичальник зобовязується повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 14 лютого 2011 р. зі своїх поточних рахунків на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах.

Датою погашення заборгованості вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах.

У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.9 цього договору, на суму простроченого платежу.

Згідно з п. 3.4.9 кредитного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією, встановленою у пункті 2.5 цього договору, сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією.

16.02.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до якої банк надає позичальнику кредит в сумі 180000,00 грн. на цілі поповнення обігових коштів, а саме: сплата за сировину, матеріали та інше; позичальник зобовязується повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою, не пізніше 15 лютого 2010 року на рахунок банку № 20629910000004.980.2.

Згідно з п. п. 3-4 додаткової угоди № 2 від 16.02.2009 р. процентна ставка за кредитом, який надається за цією додатковою угодою, встановлюється у розмірі 25% процентів річних. Проценти за кредитом, який надається за цією додатковою угодою, сплачуються в строки, встановлені кредитним договором, на рахунок банку № 20685910000004.980.2.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди надання кредиту, його повернення, нарахування та сплата процентів здійснюються на умовах, передбачених кредитним договором та цією додатковою угодою.

На виконання умов цієї додаткової угоди банк видав 16.02.2009 р. позичальнику кредит в сумі 180000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника з метою поповнення обігових коштів та подальшого спрямування цих коштів на поточний рахунок контрагента позичальника для оплати за продукти харчування згідно договору № 3 від 13.02.2009 р., що підтверджується розпорядженням начальника Олександрійського відділення Запорізької філії ВАТ «Кредитпромбанк»від 16.02.2009 р., меморіальним ордером від 16.02.2009 р. № 50_31 та платіжними дорученнями № 94, 93, 28 від 16.02.2009 р. (а.с. 85-87).

Позичальник, у свою чергу, зобовязання з повернення кредиту у встановлений строк (до 15.02.2010 р.) не виконав, сплатив кредит лише частково в сумі 10400,00 грн. після настання строку повернення кредиту, що підтверджується випискою по рахунку за період з 01.01.2008 р. по 06.04.2011 р., а саме:

12.07.2010 р. сплачено 400,00 грн.;

20.07.2010 р. сплачено 1000,00 грн.;

30.07.2010 р. сплачено 2000,00 грн.;

10.08.2010 р. сплачено 1000,00 грн.;

16.08.2010 р. сплачено 1000,00 грн.;

26.08.2001 р. сплачено 1000,00 грн.;

30.08.2010 р. сплачено 1000,00 грн.;

06.09.2010 р. сплачено 1000,00 грн.;

13.09.2010 р. сплачено 1000,00 грн.;

20.09.2010 р. сплачено 1000,00 грн. (а.с. 65).

У звязку з несплатою позичальником кредиту у встановлений строк позивач звертався до нього з письмовими повідомленнями-вимогами від 03.06.2010 р. № 1774/12-002814-006, від 19.10.2010 р. № 3338/12-04388-006 (а.с. 79-83).

Однак залишок боргу в сумі 169600,00 грн. відповідач не сплатив.

Доказів сплати суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 169600,00 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У звязку з простроченням сплати кредиту позивач на підставі п. 3.4.9 кредитного договору нарахував на суму заборгованості по кредиту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 32219,29 грн. за період з 16.02.2010 р. по 09.03.2011 р.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с. 116), суд визнав його невірним з наступних підстав.

По-перше, при розрахунку пені не враховано шестимісячний термін нарахування пені, передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд зауважує, що відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України дане обмеження застосовується, якщо інше не встановлено законом або договором.

В договорі сторони не визначили іншого періоду нарахування пені, тому позивач неправомірно нараховує пеню за весь час прострочення. Вказівка в договорі про те, що пеня нараховується за кожний день прострочення не є встановленням періоду нарахування пені, оскільки порядок нарахування пені за кожний день прострочення випливає із самого визначення пені, наведеного у ст. 549 ЦК України, і застосовується у будь-якому випадку при обчисленні пені.

Враховуючи зазначене, нарахування пені є обґрунтованим лише протягом шести місяців з дня виникнення прострочення, тобто за період з 16.02.2010 р. по 16.08.2010 р.

Також суд зауважує, що в розрахунку пені за цей період позивачем допущено помилку при застосуванні облікової ставки НБУ, оскільки з 08.07.2010 р. діяла облікова ставка НБУ в розмірі 8,5%, а позивачем застосовано ставку в розмірі 9,5%.

За розрахунком суду за період з 16.02.2010 р. по 16.08.2010 р. з відповідача підлягає стягненню 17398,41 грн. пені по кредиту. В частині стягнення 14820,88 грн. пені по кредиту в позові слід відмовити.

Відповідно до умов 2.8.2, 2.8.3 кредитного договору та п. 3 додаткової угоди № 2 від 16.02.2009 р. банком нараховувалися проценти на залишок заборгованості за кредитом за період з 16.02.2009 р. по 15.02.2010 р. Всього нараховано 45000,05 грн. відсотків. Заборгованість по сплаті відсотків у відповідача відсутня (а.с. 117).

Разом із тим, відповідно до умов п. 3.4.3 кредитного договору позичальник зобовязаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, 25 числа кожного місяця.

Як вбачається із виписок банку по рахунку за період з 01.01.2008р. по 06.04.2011 р., відсотки, нараховані за період з 20.12.2009 р. по 15.02.2010 р., сплачувалися відповідачем з порушенням встановленого строку (а.с. 69-71).

У звязку з цим позивачем нараховано пеню на суму прострочених відсотків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 26.01.2010 р. по 12.07.2010 р. в сумі 434,75 грн. (а.с. 116).

Перевіривши розрахунок позивача, суд визнав його невірним, оскільки позивачем невірно відображено в розрахунку дати часткової сплати сум відсотків та відповідно невірно визначено періоди нарахування пені.

Так, відповідно до виписки по рахунку за період з 01.01.2008 р. по 06.04.2011 р. (а.с. 71) 16.01.2010 р. віднесено на рахунок простроченої заборгованості суму відсотків 3821,92 грн. та 16.02.2010 р. суму 3328,77 грн. Також на рахунку відображено часткову сплату відсотків 26.01.2010 р. в сумі 697,00 грн., 09.02.2010 р. в сумі 859,00 грн., 08.06.2010 р. в сумі 1000,00 грн., 14.06.2010 р. в сумі 1000,00 грн., 21.06.2010 р. в сумі 1000,00 грн., 29.06.2010 р. в сумі 1000,00 грн., 07.07.2010 р. в сумі 1000,00 грн., 12.07.2010 р. в сумі 594,69 грн.

Отже, за розрахунком суду, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати відсотків в межах вказаного позивачем періоду має визначатися наступним чином:

за період з 26.01.2010 р. по 26.01.2010 р. (1 день) від суми 3821,92 грн. пеня 2,15 грн.;

за період з 27.01.2010 р. по 08.02.2010 р. (13 днів) від суми 3124,92 грн. пеня 22,82 грн.;

за період з 09.02.2010 р. по 15.02.2010 р. (5 днів) від суми 2265,92 грн. пеня 8,90 грн.;

за період з 16.02.2010 р. по 07.06.2010 р. (112 днів) від суми 5594,69 грн. пеня 351,93 грн.;

за період з 08.06.2010 р. по 13.06.2010 р. (6 днів) від суми 4594,69 грн. пеня 14,35 грн.;

за період з 14.06.2010 р. по 20.06.2010 р. (7 днів) від суми 3594,69 грн. пеня 13,10 грн.;

за період з 21.06.2010 р. по 28.06.2010 р. (8 днів) від суми 2594,69 грн. пеня 10,81 грн.;

за період з 29.06.2010 р. по 06.07.2010 р. (8 днів) від суми 1594,69 грн. пеня 6,64 грн.;

за період з 07.07.2010 р. по 11.07.2010 р. (5 днів) від суми 594,69 грн. пеня 1,42 грн.

З 12.07.2010 р. борг по відсотках погашено у повному обсязі.

Таким чином, пеня по прострочених відсотках складає 432,12 грн. В цій сумі вимоги про стягнення пені по відсотках підлягають задоволенню. У стягненні 2,63 грн. пені по прострочених відсотках слід відмовити.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім “Благо” (вул. Медична, буд. 74, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 35064870) на користь Публічного акціонерного товариства “Кредитпромбанк”, м. Київ, в особі Запорізької філії ПАТ “Кредитпромбанк” (бульв. Дружби народів, буд. 38, м. Київ, 01014, коррахунок № 32003188501 у Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300863, код ЄДРПОУ 21666051) 169600,00 грн. (сто шістдесят девять тисяч шістсот грн. 00 коп.) заборгованості по кредиту; 17398,41 грн. (сімнадцять тисяч триста девяносто вісім грн. 41 коп.) пені за прострочення сплати кредиту; 432,12 грн. (чотириста тридцять дві грн. 12 коп.) пені за прострочення сплати відсотків, 1880,96 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят грн. 96 коп.) витрат по сплаті державного мита, 219,48 грн. (двісті девятнадцять грн. 48 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині вимог в позові відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.05.2011 р.