Рішення № 16921666, 23.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.11 Справа № 20/5009/1398/11

Суддя Гандюкова Л.П.

м.Запоріжжя За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький асфальто-бетонний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Гончарова,буд.20) до Приватного підприємства “Престиж -2000” (69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова,5-а, к. 93; 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад.України,39а-14)

про стягнення суми 29 077,01 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. (довіреність №05/11 від 05.11.2010 р.);

Від відповідача ОСОБА_2 (директор, паспорт НОМЕР_1, виданий 20.02.1997р.)

Заявлений позов про стягнення з відповідача 29077,01грн., з яких: 21300грн. - основний борг за товар, поставлений за договором №40/11 від 23.11.2010р., 823,11 грн. - пеня, 6 390грн. штраф, 157,07 грн. - 3% річних, 406,83 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/1398/11, судове засідання призначено на 13.04.2011р. На підставі ст.77 ГПК України у звязку з неявкою відповідача, неподанням витребуваних доказів розгляд справи відкладався на 12.05.2011р., 23.05.2011р.

23.05.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, просить стягнути з відповідача суму 29077,01грн., з яких: 21300грн. - основний борг за товар, поставлений за договором №40/11 від 23.11.2010р., 823,11 грн. - пеня, 6 390грн. штраф, 157,07 грн. - 3% річних, 406,83 грн. втрат від інфляції. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобовязань щодо оплати не пізніше пяти банківських днів з дати отримання товару, обгрунтовані ст.ст.509, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 20,173,174,199,217,230,231,232 ГК України.

Відповідач у письмовому відзиві визнав позовні вимоги у сумі 21300грн. основного боргу. В іншій частині позовні вимоги не визнав та в судовому засіданні пояснив, що домовився з позивачем про поставку товару за вказаною в договорі ціною з умовою, що працівники позивача привезуть і самі покладуть асфальтобетон. Внаслідок отримання від позивача неякісного асфальтобетону та неякісного виконання ним робіт по укладці асфальту (зламався каток, несприятливі погодні умови), асфальтове дорожнє покриття прийшло в непридатність. Крім того, несвоєчасна оплата викликана тим, що відповідач, як генпідрядник, не отримав оплату виконаної роботи від замовника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2010р. між приватним підприємством “Престиж 2000” (Покупець, відповідач) та ВАТ “Запорізький асфальто-бетонний завод”(Постачальник, позивач) укладено договір поставки № 40/11, відповідно до умов якого постачальник зобовязався виготовити та передати у власність покупця товар (асфальтобетонну суміш) в кількості 250 тон по ціні 600грн. за тону, в тому числі ПДВ, з поставкою на обєкт: м.Запоріжжя, територія Будинку культури “Хортицький”, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами даного договору (п.п.1.1,2.1).Умовами договору передбачена можливість зміни визначеної в договорі ціни. Уточнення договірної ціни оформлюється сторонами шляхом укладання додаткової угоди або Протоколом узгодження договірної ціни (п.п.2.3,2.4).

Згідно з п.3.1 договору поставка товару здійснюється за заявкою покупця, здійсненою особисто, по телефону або переданого за допомогою факсимільного звязку. Днем поставки вважається дата підписання видаткової накладної.

У пункті 6.1 договору сторони визначили порядок розрахунків: покупець зобовязався провести оплату за товар не пізніше пяти банківських днів з дати отримання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання, діє до повного виконання сторонами своїх обовязків за цим договором (п. 9.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що позивач своє зобовязання за договором виконав належним чином, зокрема, згідно з видатковою накладною №РН-0000235 від 13.12.2010р. за довіреністю серії 12 ААБ №681874 від 08.12.2010р. (а.с.8) передав відповідачеві товар на загальну суму 21300грн.(з ПДВ) в асортименті, кількості та за ціною, вказаною в договорі.

Також вбачається, що на виконання договору позивач поставляв товар за іншими видатковими накладними, які оплачені відповідачем і спору щодо цих поставок немає (а.с.31-37).

У звязку неоплатою товару на суму 21300грн., отриманого за видатковою накладною № РН-0000235 від 13.12.2010р., позивач направив відповідачу вимогу №29/12 від 29.12.2010р. сплатити заборгованість у розмірі 21300грн. Направлення цієї претензії відповідачеві підтверджується фіскальними чеками від 04.01.2011р. та реєстром поштового відправлення. Претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

У березні 2011 року позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, за якою порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку), зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник) зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 655,656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, відповідач належним чином своє зобовязання щодо розрахунків за отриманий товар не виконав. Доказів виконання зобовязання і перерахування позивачу заборгованості 21300грн., заявленої до стягнення, відповідач суду не надав. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 21300грн. основного боргу підтверджено відповідними доказами, відповідають вимогам законодавства і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє до стягнення пеню за період 20.12.2010р. по 21.03.2011р. у сумі 823,11грн. та штраф у розмірі 6390грн.

Відповідно до ст.199 ГК України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобовязань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.4.7.5 укладеного між сторонами договору визначено, що при простроченні оплати за поставлений товар покупець сплачує неустойку у вигляді пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня. При простроченні оплати за поставлений товар більш ніж на 5 днів, покупець сплачує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 30-відсотків від суми заборгованості.

Дані пункти договору не визнані недійсними. Факт порушення зобовязання щодо оплати отриманого товару більш, ніж на 5 днів, встановлено судом. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу суд визнає обґрунтованими, розрахунок судом перевірено та визнано правильним.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач також просить стягнути з відповідача три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 157,07грн. за період з 20.12.2010р. по 21.03.2011р., втрати від інфляції в розмірі 406,83 грн. за період: січень лютий 2011 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобовязань, вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції заявлено позивачем правомірно. Разом з тим, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено арифметичні помилки, а саме: 3% річних за період 20.12.2010р. по 21.03.2011р. становить 159,31грн., а не 157,07грн. Однак, згідно з ст.83 ГПК України суд не може вийти за межі позовних вимог, тому стягуються 157,07грн. 3% річних, як заявлено позивачем. Стосовно втрат від інфляції, то позивачем у розрахунку застосовано неправильний індекс інфляції. За січень-лютий 2011року індекс інфляції становить 101,909%, тому підлягає до стягнення сума 406,62грн. втрат від інфляції, і позов в цій частині задовольняється частково.

Заперечення відповідача, висловлені усно в судовому засіданні, судом не беруться до уваги з наступних підстав. За умовами договору №40/11 від 23.11.2010р. позивач не брав на себе зобовязання виконати роботи по укладанню асфальтобетонної суміші, передбачено лише зобовязання виготовити та передати у власність відповідача цю суміш з поставкою на обєкт. Відповідно до п.5.1 договору приймання продукції за якістю провадиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7. Всупереч ст.ст.33,34 ГПК України відповідачем не представлено належних доказів приймання продукції відповідно до Інструкції П-7, доказів неналежної якості продукції, отриманої саме за видатковою накладною №РН-0000235 від 13.12.2010р., яка вказана у підставі позову. Крім того, оскільки до початку розгляду спору по суті в порядку ст.22 ГПК України відповідач не заявив зустрічного позову, вказані ним заперечення не можуть бути підставою для звільнення його від зобовязання щодо оплати отриманої продукції та відповідальності за порушення грошових зобовязань. Разом з тим, відповідач не позбавлений права, при наявності підстав, звернутися до суду з окремим позовом щодо захисту своїх прав, в тому числі стосовно отримання товару неналежної якості.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позивачем при предявленні позову внесено мито в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством (зайво сплачено 9грн. 23 коп.), суд вважає за необхідне на підставі ст.47 ГПК України, ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” видати довідку на повернення із державного бюджету зайво сплаченого державного мита.

Керуючись ст.ст.47,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Престиж-2000” (69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 5-А, кв.93, код ЄДРПОУ 30801579, р/р 26005301168571 в Орджонікідзевському відділенні ПІБ, МФО 313355) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький асфальто-бетонний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Гончарова,буд.20, код ЄДРПОУ 03327144, р/р 26006253306, АБ “Металург”, МФО 313582) суму 21 300грн. 00коп.основного боргу, суму 823грн. 11 коп. пені, суму 6390грн. 00коп. штрафу, суму 157грн. 07 коп. 3% річних, суму 406грн. 62 коп. втрат від інфляції, суму 290грн.77коп. витрат на державне мито, суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видати Відкритому акціонерному товариству “Запорізький асфальто-бетонний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Гончарова,буд.20, код ЄДРПОУ 03327144) довідку на повернення із Державного бюджету України суми 9 грн. 23 коп. державного мита, зайво сплаченого за платіжним дорученням №153 від 21.03.2011р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Повне рішення підписано 27.05. 2011 р.