Рішення № 16921087, 22.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.11 р. Справа № 36/54пн

Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „ВДР-ГРУП”, м. Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Донцемтара”, м. Донецьк

про визнання права власності

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 16.05.2011р.

від відповідача: не зявився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „ВДР-ГРУП”, м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Донцемтара”, м. Донецьк про визнання права власності на стаціонарне бетонозмішувальне обладнання „WETBETON 80”, що знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул.. Охтирська, 19-Б; на бетонозмішувальну установку СБ-214Б з заглибленим на 1600мм бункерами інертних в наступній комплектації з 2-мм складами цементу ємністю 32т. (серійний номер 15G0050669), що знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул. Охтирська, 19-Б.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір уступки права вимоги № 3-К-У, укладений 10.09.2010р. з ВАТ „Акціонерний комерційний банк „Автокразбанк”, перехід права заставодержателя (обтяжувача) за договором застави № 3-З-2 від 26.09.2008р. та за договором застави № 3-З від 26.02.2008р. При цьому позивач посилається на те, що відповідач не визнає право власності позивача на спірне майно (стаціонарне бетонозмішувальне обладнання „WETBETON 80”), що знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул.. Охтирська, 19-Б; на бетонозмішувальну установку СБ-214Б з заглибленим на 1600мм бункерами інертних в наступній комплектації з 2-мм складами цементу ємністю 32т. (серійний номер 15G0050669), що знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул. Охтирська, 19-Б.), що полягає у непередані відповідачем позивачу технічної документації на зазначене майно.

Відповідач надіслав на адресу суду клопотання від 21.06.11р. про розгляд справи без участі його представника та в процесі розгляду справи у відзиві на позов від 21.06.2011р. позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 22.06.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2008р. між відкритим акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Автокразбанк” (надалі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Донцем тара” (надалі - відповідач) було укладено кредитний договір № 3-к. В подальшому сторони уклали низку додаткових угод до вказаного договору.

Відповідно до п. 1.1 вищеназваного договору банк надав відповідачу кредит у сумі 4000000,00 грн.; п. 1.4 кредитного договору встановлено зобовязання відповідача щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом із розрахунку 18% річних.

Згідно п. 2.1 договору виконання зобовязань позичальником за цим договором забезпечується заставою.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно статті 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Стаття 3 Закону України „Про заставу” передбачає, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. При цьому п. 1 ст. 4 вказаного закону передбачає, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Так, 26.09.2008р. між банком та відповідачем був укладений договір застави № 3-З-2, відповідно до п. 1.1 якого відповідач (заставодавець) передає в заставу банку (заставодержателеві) стаціонарне бетонозмішувальне обладнання „WETBETON 80”.

Згідно п. 1.2 договору вказаний предмет застави забезпечує виконання зобовязань заставодавця перед заставодержателем за кредитним договором № 3-к від 26.02.2008р.

Крім того, виконання відповідачем власних зобовязань за кредитним договором № 3-к від 26.02.2008р. забезпечено предметом застави згідно договору застави № 3-З від 26.02.2008р., відповідно до п.1.1 якого відповідач (заставодавець) передає в заставу банку (заставодержателю) бетонозмішувальну установку СБ-214Б з заглибленим на 1600мм бункерами інертних в наступній комплектації з 2-мм складами цементу ємкістю 32т. (серійний номер 15G0050669).

Враховуючи, що станом на 01.09.2010р. відповідач не здійснював погашення отриманого кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, банк звернувся до відповідача з письмовою вимогою про погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 6227500,00 грн. та повідомив, що у разі несплати заборгованості у визначений вимогою у строк до 10.09.2010р. банк буде змушений звернути стягнення на предмет застави, зазначений у договорі застави № 3-З-2 від 26.09.2008р. та у договорі застави № 3-З від 26.02.2008р.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, згідно ч. 2 ст. 23 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження.

Так, 10.09.2010р. між позивачем та банком було укладено договір уступки вимоги № 3-К-У, згідно п. 1 якого банк передав позивачу право вимоги за кредитним договором № 3-к від 26.02.2008р., а також за договором застави № 3-З-2 від 26.09.2008р. та за договором застави № 3-З від 26.02.2008р.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тому, задля уникнення несприятливих наслідків для позивача банк письмово проінформував відповідача про уступку вимоги позивачу згідно договору № 3-К-У, що підтверджується письмовим повідомленням від 13.09.2010р. № 1677.

Враховуючи, що відповідачем у строк до 10.09.2010р. не було погашено заборгованість за кредитним договором № 3-К від 26.02.2008р., позивачем була направлена на адресу відповідача письмова вимога від 13.09.2010р. вих. № 53 щодо сплати у строк до 13.10.2010р. заборгованості за вказаним кредитним договором та зазначив, що у разі її несплати у визначений вимогою строк позивач буде змушений звернути стягнення на предмет застави, зазначений у договорі застави № 3-З-2 від 26.09.2008р. та у договорі застави № 3-З від 26.02.2008р.

Згідно ст. 20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи, що у строк до 13.10.2010р. відповідачем не було погашено вказану заборгованість, позивач звернувся з письмовою вимогою від 20.10.2010р. вих. №65 у строк до 25.10.2010р. надати оригінали технічної документації на бетонозмішувальне обладнання, що є предметом застави за договорами застави та передати позивачу в рахунок погашення заборгованості бетонозмішувальне обладнання.

Слід зазначити, що між сторонами було підписано акт приймання-передачі предмета застави в рахунок погашення кредитної заборгованості від 15.10.2010р. згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв майно: стаціонарне бетонозмішувальне обладнання „WETBETON 80”, заставною вартістю 6846252 грн. та бетонозмішувальну установку СБ-214Б з заглибленим на 1600мм бункерами інертних в наступній комплектації з 2-мм складами цементу ємкістю 32т. (серійний номер 15G0050669) заставною вартістю 900000 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не визнає його право власності на вказане рухоме майно та складає перешкоди, як полягають у не переданні у встановлений строк (до 25.10.2010р.) на нього відповідної технічної документації на вказане рухоме майно.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позови за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ВДР-ГРУП”, м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Донцемтара”, м. Донецьк про визнання права власності на стаціонарне бетонозмішувальне обладнання „WETBETON 80”, що знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул.. Охтирська, 19-Б; на бетонозмішувальну установку СБ-214Б з заглибленим на 1600мм бункерами інертних в наступній комплектації з 2-мм складами цементу ємкістю 32т. (серійний номер 15G0050669), що знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул. Охтирська, 19-Б є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ВДР-ГРУП”, м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Донцемтара”, м. Донецьк про визнання права власності на стаціонарне бетонозмішувальне обладнання „WETBETON 80”, що знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул.. Охтирська, 19-Б; на бетонозмішувальну установку СБ-214Б з заглибленим на 1600мм бункерами інертних в наступній комплектації з 2-мм складами цементу ємністю 32т. (серійний номер 15G0050669), що знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул. Охтирська, 19-Б задовольнити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „ВДР-ГРУП”, м. Донецьк право власності на стаціонарне бетонозмішувальне обладнання „WETBETON 80”, що знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул.. Охтирська, 19-Б; на бетонозмішувальну установку СБ-214Б з заглибленим на 1600мм бункерами інертних в наступній комплектації з 2-мм складами цементу ємністю 32т. (серійний номер 15G0050669), що знаходиться за адресою: 83014, м. Донецьк, вул. Охтирська, 19-Б

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Донцемтара”, м. Донецьк (83014, м.Донецьк, вул. Ахтирська, 19Б; ЄДРПОУ 31049884) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВДР-ГРУП”, м. Донецьк (83014, м. Донецьк, вул. Ахтирська, 19Б, код ЄДРПОУ 3514456) витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Вступну та резолютивну частини рішення долучити до матеріалів справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гриник М.М.