Постанова № 16916851, 07.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 липня 2011 р. № 2-а- 767/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача Ліницької В.В.,

представника позивача - Загребельного Г.С.,

представника відповідача Малахової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест - Реконструкція" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання дій та рішення неправомірними, скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест - Реконструкція» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд визнати дії і рішення начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова Сагайдак І.А. №000001180010 від 13.01.2011р. неправомірними; скасувати податкове повідомлення рішення начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова Сагайдак І.А. №000001180010 від 13.01.2011 р. про збільшення суми грошового зобовязання ТОВ «Еверест - Реконструкція» за платежем податку на додану вартість у розмірі 27107,50 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест - Реконструкція» про визнання дій та рішення начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова Сагайдак І.А. №000001180010 від 13.01.2011р. неправомірними залишені без розгляду, в звязку з надходженням від позивача письмової заяви про відкликання позовних вимог в цій частині, в іншій частині позовних вимог судовий розгляд справи продовжено.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

Позивач вважає, що висновки акту від 30.11.2010 за №7026/18-010/34860250, який був складений ДПІ у Київському районі м. Харкова за результатами проведеної перевірки позивача, базуються на неповністю досліджених фактах та суперечать нормам Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податкову службу», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», отже рішення №000001180010 від 13.01.2011р., яке винесено на його підставі, має бути скасовано.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи заперечень, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ) було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Електроспецтех» за період квітень, червень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ було складено акт перевірки від 30.11.2010 за №7026/18-010/34860250 (арк. справи 7-13).

У відповідності до висновку акту перевірки від 30.11.2010 за №7026/18-010/34860250 ДПІ було встановлено порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за червень 2010 року до сплати в бюджет на суму 21686, 00 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Електроспецтех».

В ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «Електроспецтех», було встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, правочини укладені від імені ТОВ «Електроспецтех» не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства., а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного всі правочині між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» є нікчемними.

За результатами акту перевірки, ДПІ було винесено податкове повідомлення рішення за №000001180010 від 13.01.2011 р. на загальну суму 27107,50 грн., а саме, збільшено суму грошового зобовязання позивача - податок на додану вартість на суму 21686,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 5421,50 грн. (арк. справи 14).

Судом встановлено, що між ТОВ «Еверест-Реконструкція» та ТОВ «Електроспецтех» було укладено договір на виконання підрядних робіт від 17.05.2010 року за №18 (арк. справи 54-56).

Для виконання підрядних робіт за договором від 17.05.2010 року за №18 позивач передав ТОВ «Електроспецтех» відповідне обладнання за актом передачі обладнання від 17.05.2010 року, який долучений до матеріалів справи.

На виконання умов договору від 17.05.2010 року за №18 позивачем отримано роботи (капітальний ремонт мякої крівлі ВАТ «Автрамат», м. Харків, Салтівське шосе, 43), на що було виписано податкову накладну №557 від 01.06.2010 року на загальну суму 130116,00 грн., в тому числі ПДВ 21686,00 грн. (арк. справи 63).

Виконання робіт підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт від 01.06.2010 року на суму 130116,00 грн., в тому числі ПДВ 21686,00 грн. (арк. справи 59-62).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включена до податкового кредиту у червні 2010 року та відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року (арк. справи 65-68).

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі. Оплату за виконані роботи позивачем виконано в повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями (арк. справи 109-112).

До матеріалів справи надані договірна вартість робіт погоджена сторонами, кошторис, довідка про вартість виконаних підрядних робіт (арк. справи 57-58, 87-96).

Матеріалами справи також підтверджено, що замовником робіт було ВАТ «Автрамат» відповідно до договору на виконання підрядних робіт (капітальний ремонт мякої крівлі ВАТ «Автрамат») №60100010 від 07.06.2010 року (арк. справи 97-99).

Суд зазначає, що залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 26.06.2002 року №375/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» будівельні організації та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, складають акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), а із залученням усіх інших джерел фінансування довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-3).

Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у контрагента позивача ТОВ «Електроспецтех» не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи.

Судом встановлено, що ТОВ «Електроспецтех» є діючою юридичною особою, зареєстрованою з 07.11.2006 року, що підтверджено довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.04.2011 року (арк. справи 114-123).

Позивачем до матеріалів справи була надана належним чином завірена копія ліцензії серії АВ №512789 на проведення будівельних робіт ТОВ «Електроспецтех» (арк. справи 70-72).

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності» ТОВ «Електроспецтех» діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності, повязаної із створенням об'єктів архітектури, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Суд зазначає, що доказів анулювання вказаної ліцензії відповідач до суду не надав.

Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Ні в акті перевірки, ні при розгляді справи відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність вказаної угоди актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідачем не надано доказів того, що позивачем не використано результати робіт за договором №18 від 17.05.2010 року у своїй господарській діяльності, в акті перевірки посилань на це також не має.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряє мий період підтверджена податковими накладними.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідно до мотивувальній частині акту перевірки, відповідач вказує акт перевірки контрагента позивача, а саме на акт перевірки ТОВ «Електроспецтех» від 25.08.2010 року за №2123/18-011/34689962, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Суд приходить до висновку, що посилання ДПІ на акт перевірки контрагента позивача є неправомірним, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено посилання при проведенні перевірки та при складанні актів перевірок органами ДПС на акти перевірок контрагентів підприємства яке перевіряється.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в акті перевірки, не містять обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно позивачем допущені порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за червень 2010 року до сплати в бюджет на суму 21686, 00 грн.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

При таких обставинах, оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест - Реконструкція" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.01.2011 року № 000001180010.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12.07.2011 року.

Суддя Піскун В.О.