Постанова № 16915827, 07.07.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2011 року Справа № 2а-5070/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: судді Островської О.П.,

при секретарі Ісаєвій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі органу - Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2011 року прокурор м. Стаханова Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі органу - Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в якому зазначив, що ОСОБА_1 04.12.2009 року звернувся до Стахановського міського центру зайнятості з письмовою заявою про надання йому статусу безробітного, посилаючись на те, що трудовою діяльністю він не займається. З 04.12.2009 року відповідач отримав статус безробітного. При розслідуванні страхових випадків було виявлено, що відповідач на день надання йому статусу безробітного та протягом перебування на обліку в центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю працював на відокремленому підрозділі «Шахта Новодружеська» відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» за цивільно-правовими угодами №187 від 01.12.2009 року та №36 від 01.02.2010 року. Згідно актів прийомки виконаних робіт відповідач в період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.02.2010 року по 01.03.2010 року працював, отримував заробітну плату та відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» належав до зайнятого населення. Про факт своєї трудової діяльності відповідач ані при реєстрації та наданні йому статусу безробітного, ані на протязі всього часу перебування на обліку центр зайнятості не повідомив. Таким чином, відповідач порушив п.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Оскільки, за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року включно ОСОБА_1 безпідставно отримав допомогу по безробіттю в сумі 1657, 16 грн., зазначена сума допомоги підлягає поверненню у повному обсязі на підставі ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За наказом директора Стахановського міського центру зайнятості №203 від 24.11.2010 року було прийнято рішення про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 1657,16 грн. Даний наказ був направлений відповідачу, але у добровільному порядку ОСОБА_1 зазначені кошти не повернув, у звязку з чим, прокурор м. Стаханова Луганської області просив стягнути з ОСОБА_1 кошти отримані ним, як допомога по безробіттю на користь Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у сумі 1657,16 грн.

В судовому засіданні прокурор уточнив позовні вимоги, вказавши, що відповідач у добровільному порядку сплатив частину коштів безпідставно отриманих ним, як допомога по безробіттю, а саме в розмірі 685, 16 грн. та остаточно просив стягнути з відповідача допомогу по безробіттю в розмірі 972,00 грн. на користь Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Представник Стахановського міського центру зайнятості у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просила стягнути з відповідача кошти отримані ним, як допомога по безробіттю на користь Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у сумі 972,00 грн.

Відповідач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти стягнення з нього коштів, отриманих ним, як допомога по безробіттю на користь Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у сумі 972,00 грн.

Заслухавши пояснення прокурора, представника Стахановського міського центру зайнятості, відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» та від 02.03.2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Пунктом «б» частини третьої статті 1 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство», належать до зайнятого населення.

Згідно із статтею 2 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Судом встановлено, що 04.12.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Стахановського міського центру зайнятості з заявою для вирішення питання щодо його працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 10).

04.12.2009 року службою зайнятості відповідачу був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с. 11).

Згідно до п.5 ст.12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звірення даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що Стахановським міським центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, за результатами якого складено акт № 76 від 22.11.2010 року (а.с. 19).

Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що ОСОБА_1 став на облік в Стахановський міський центр зайнятості - 04.12.2009 року, статус безробітного отримав - 04.12.2009 року, допомогу по безробіттю отримував з грудня 2009 року по квітень 2010 р. включно. Згідно з отриманою інформацією з ДПА за 4 квартал 2009 року стосовно страхових випадків, були виявлені доходи відповідача, отримані ним з інших підприємств в період перебування на обліку в центрі зайнятості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до отриманої позивачем інформації від відокремленого підрозділу «Шахта Новодружеська» відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (а.с.12) відповідач дійсно працював на підприємстві по цивільно-правовим угодам (а.с.13-15) та за відпрацьований період йому була нарахована та виплачена заробітна плата (а.с.18).

Згідно з підпунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 № 357, перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на адресу ОСОБА_1 від Стахановського міського центру зайнятості було направлено повідомлення № 14/1-2685 від 29.11.2010 року, в додатку до якого відповідачу була надіслана копія наказу від 24.11.2010 року №203 та вказано про необхідність повернення до центру зайнятості протягом 10 робочих днів з дня отримання цього повідомлення та копії наказу незаконно виплачених коштів в сумі 1657,16 грн. (а.с.22).

Відповідно до п.2,3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних" громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.

Відповідно до пунктів 6, 7 вищевказаного Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Розмір матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю), незаконно отриманого відповідачем з 04.12.2009 року по 21.04.2010 року підтверджується довідкою Стахановського міського центру зайнятості (а.с.20).

24.11.2011 року Стахановським міським центром зайнятості був складений наказ № 203 про повернення коштів ОСОБА_1 (а.с.21). 29.11.2010 року вказаний наказ був надісланий відповідачу, що підтверджується листом №14/1-2685 від 29.11.2010 року (а.с.22).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що до початку розгляду справи по суті, відповідач у добровільному порядку сплатив Стахановському міському центру зайнятості частину коштів незаконно отриманих ним, як допомога по безробіттю в сумі 685,16 грн., що підтверджується довідкою Стахановського міського центру зайнятості (а.с.39), уточнені позовні вимоги прокурора відповідач у судовому засіданні визнав у повному обсязі, тому суд вважає, що уточнені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 18, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Уточнені позовні вимоги Прокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі органу - Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, і.к. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37173974900085, одержувач ФСС на випадок безробіття; код одержувача 13392088, банк ГУ ДКУ у Луганській області, м. Луганськ; МФО 804013; вид платежу повернення допомоги по безробіттю) незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 972 (девятсот сімдесят дві) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову викладено в повному обсязі та підписано 07 липня 2011 року.

СуддяО.П. Островська