Постанова № 16915790, 08.07.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2011 року Справа № 1170/2а-556/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.

за участю представників: - позивача Зайцева Н.М.,

- відповідача Гріднєва О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді (надалі - позивач) до Кіровоградського інституту комерції (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача та з урахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог просив стягнути заборгованість в розмірі 1103,13 грн.

В обґрунтування зазначив, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13.12.1991 р. № 1978-ХІІ пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80 % від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника яка визначається відповідно до ч. 2 ст.23 Закону № 1978-ХІІ та ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(№1058-15).

Частина 5 ст. 24 Закону № 1978-12 визначає що різниця між сумою призначеної пенсії за вказаним законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідач повинен фінансувати 100% різниці у розмірі наукових пенсій та пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заборгованість відповідача по виплаті різниці складає 1103,13 грн, так як гр. ОСОБА_3 працювала в Кіровоградському інституті комерції на посаді, період перебування на якій зарахувався як науковий стаж при призначенні пенсії. Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачем подано заперечення на позов, якими вимоги не визнаються з тих підстав, що різниця між сумою призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, сплачується лише навчальним закладами 3-4 рівня акредитації. В даному випадку відповідач не є навчальним закладом 3-4 рівня акредитації, а лише акредитовані окремі спеціальності, що не є тотожними поняттями, отже вимога про сплату різниці в пенсії не може розповсюджуватися на навчальний заклад, який не акредитований.

В судовому засіданні 08.07.2011 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 13.07.2011 року.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Згідно частини 9 ст. 24 вказаного Закону різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до п. 9 «Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого ПКМУ від 24.03.2004р. №372 різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку.

За змістом вказаних положень Закону та Порядку фінансування різниці між сумами пенсії здійснюється вищими навчальними закладами 3-4 рівня акредитації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про освіту»відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

- перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

- другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

- третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Відповідно до п. 1 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого ПКМУ від 9 серпня 2001 р. № 978дія цього Положення поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні училища незалежно від форми власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії МОН. Акредитація проводиться з ініціативи навчального закладу.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що акредитація вищого навчального закладу (далі - акредитація закладу) - це державне визнання його статусу (рівня акредитації).

Акредитація спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (далі - акредитація спеціальності) - це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців з цієї спеціальності державним вимогам.

Відповідно до п. 6 вказаного Положення, документом який посвідчує факт акредитації є сертифікат.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення чинного законодавства вбачається, наявність, як акредитації навчального закладу, як юридичної особи, так і акредитації окремої спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, а тому вказані види акредитації не є тотожними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є вищим навчальним закладом, який надає освітні послуги на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України (а.с. 75-82).

Відповідачем отримано сертифікати про акредитацію за напрямком (спеціальності) 0501 Економіка і підприємництво, 7.050104 Фінанси (а.с. 24, 25).

Відповідно до Довідки про включення вищого навчального закладу до Державного реєстру вищих навчальних закладів України (а.с. 106) реквізит рівень акредитації вищого навчального закладу не містить запису про рівень акредитації, що вказує на її відсутність.

Отже, відповідач не є вищим навчальним закладом III - IV рівнів акредитації, а тому на нього не може розповсюджуватись обовязок здійснення фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до чч.1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підтвердження наявності у відповідача III - IV рівня акредитації позивач мав би надати суду відповідний сертифікат.

Однак таких доказів позивач суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання в 10 - денний строк з дні її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12.07.2011р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник