Постанова № 16915783, 01.07.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2011 року Справа № 1170/2а-2116/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Нагібіної Г.П.

при секретарі Дегтярьові Д.В.

за участю:

представника позивача Наговського С.М.

представників відповідачів Максимчука О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства «Фартекс плюс»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) та визнання дій незаконними, -

ВИКЛАД ОБСТАНОВИН:

ПП «Фартекс плюс»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у субєкта владних повноважень Кіровоградської ОДПІ щодо визнання правочинів нікчемними за результатами перевірки викладеними в акті від 17.03.2011 р. № 16/23-6/3709671 та визнання незаконними дій Кіровоградської ОДПІ щодо визнання правочинів нікчемними.

В обґрунтування заявлених позовних вимог підприємство зазначає, що Кіровоградською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. По результатам вказаної перевірки податковою інспекцією було складено акт № 16/23-6/37096971 від 17.03.2011 р., у якому зазначено, що підприємством було порушено норми ст.ст.203, 215, 216, 655, 656 ЦК України та не згадується про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, підприємством були подані заперечення до акту, однак, за результатами розгляду заперечень, висновки, викладені в акті № 16/23-6/37096971 від 17.03.2011 р. залишено без змін. За таких обставин, підприємство вимушене звернутися до суду з даним позовом, в якому просив суд, за захистом свого порушеного права. Підприємство зазначає, що у податкового органу відсутня компетенція щодо визнання правочинів нікчемними.

Кіровоградська ОДПІ надала заперечення на адміністративний позов в яких зазначено, що перевіряючи провели документальну позапланову перевірку в межах своїх повноважень, а тому вважають, що підстав для задоволення позовної заяви не має.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

1ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фартекс-Плюс»(далі позивач) зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 31.05.2010 р. та відомості щодо нього внесені до ЄДРПОУ (а.с.29).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач), в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є субєктом владних повноважень, дії якого оскаржені.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Фартекс-Плюс»(код ЄДРПОУ 37096971) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої складено акт від 17.03.2011 р. № 16/23-6/37096971(далі акт перевірки) (а.с.8-17) висновками якого, зокрема, є порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Фартекс-Плюс»за період при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги), по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662,665 та 656 ЦК України;

- перевіркою не підтверджено обєкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Підприємствами-покупцями ПП «Фартекс-Плюс»на загальну суму 5346733 грн. ПП «Фартекс-Плюс»безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість загальну суму 5185282 грн. При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку субєкта господарювання, який перевіряється або іншої інформації будуть вжиті заходи відповідно до чинного законодавства.

За наслідками перевірки податкового повідомлення рішення податковим органом на день розгляду справи в суді не прийнято.

Стосовно посилання представника позивача щодо того, що відповідачем проведена перевірка вид якої не передбачений Податковим Кодексом України, суд зазначає наступне.

Згідно п.75.1 статті 75 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Підставою для винесення наказу про проведення перевірки став факт відмови в наданні відповіді на лист Кіровоградської ОДПІ від 08.02.2011 р. (а.с.38-40), в результаті чого винесено наказ від 16.03.2011 р. № 541 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»(а.с.41). Як зазначив представник позивача, станом на день розгляду даної справи, наказ на проведення перевірки від 16.03.2011 р. № 541 оскаржено до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Представник позивача в позовній заяві зазначає, що такого виду перевірки як документальна позапланова невиїзна перевірка, яку проведено відносно ПП «Фартекс-Плюс»немає та порядок її проведення не визначено.

Як зазначено в акті перевірки, здійсненим виїздом співробітниками ГВПМ Кіровоградської ОДПІ за юридичною адресою м. Кіровоград, вул.Кільцева,65 зясовано, що за вказаною адресою вищезазначене підприємство відсутнє про що складено акт б/н від 16.03.2011 р.

Наказом від 16.03.2011 р. № 541 визначено про необхідність провести документальну позапланову перевірку, а в звязку з тим, що посадовими особами податкового органу встановлена відсутність позивача за юридичною адресою, а відтак і не можливості провести «виїзну»перевірку за місцем знаходження позивача, тому перевірка проведена «невиїзна»в приміщення податкового органу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість посилань представника позивача щодо не існування такого виду перевірка як «документальної позапланової невиїзної перевірки».

Стосовно позовної вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у субєкта владних повноважень Кіровоградської ОДПІ щодо визнання правочинів нікчемними за результатами перевірки викладеними в акті від 17.03.2011 р. № 16/23-6/3709671, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до пункту 1 абзацу 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Згідно підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Державний контроль за додержанням податкового законодавства реалізується державною податковою службою через проведення різного виду перевірок, які повинні забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства. Результати перевірки викладаються в акті.

Отже, вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень.

Відповідно до статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Складання актів та довідок за результатом проведених перевірок є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби. Викладення в актах та довідка складених за результатом перевірок фактичних даних про господарську діяльність перевіряємої особи є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби.

Відповідно до пункту 3 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 (далі Порядок), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пункту 1 Розділу ІІ, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.

Пунктом 6 Розділу ІІ Порядку визначено, що висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Суд приходить до висновку, що Кіровоградська ОДПІ діяла в межах компетенції стосовно проведення перевірки та фіксації результатів перевірки актом або довідкою (в разі відсутності порушень).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Тобто, визнання нікчемними правочинів не належить до компетенції будь-якого державного органу, оскільки правочині нікчемні в силу закону. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року N 435-IV передбачає можливість визнання деяких нікчемних правочинів недійсними (ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 224) за підставами, визначеними в ЦК, визнання таких правочинів відбувається в судовому порядку.

Враховуючи вищеописане, суд приходить до висновку, що податковим органом не приймалось жодного рішення про визнання правочинів нікчемними, а посилання посадової особи податкового органу в акті перевірки на ознаки нікчемності деяких правочинів є правом посадової особи, яка проводить перевірку та робить свої власні висновки. Акт перевірки є внутрішнім документом податкового органу і жодним чином не порушує права та інтереси позивача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд звертає увагу на те, що ні зі змісту позовної заяви, ні в судовому засіданні, представником позивача не зазначено, які саме права позивача порушені відповідачем.

Суд приходить до висновку, що позовна заява в частині встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у субєкта владних повноважень Кіровоградської ОДПІ щодо визнання правочинів нікчемними за результатами перевірки викладеними в акті від 17.03.2011 р. № 16/23-6/3709671 не підлягає задоволенню, оскільки, як встановлено в суді відсутній обєкт порушеного права, а відтак і обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам законодавства.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконними дій Кіровоградської ОДПІ щодо визнання правочинів нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Позивач просить визнати дії щодо визнання правочинів недійсними незаконними, але оскарження таких дій є нічим іншим як оскарженням висновків акту перевірки, який за своєю правовою природою є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання

Таким чином, акт документальної перевірки, який містить висновки податкового органу щодо її результатів не є правовим актом індивідуальної дії, виданим податковим органом в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обовязкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового самі по собі не порушують прав та інтересів позивача.

Складання акту перевірки, за результатами такої перевірки, не є дією, з якою закон повязує настання відповідних правових наслідків.

У спірному випадку, така дія як складання акта перевірки відповідає повноваженням податкового органу, висновки акта перевірки, з якими не погоджується позивач, не потягли за собою будь-яких негативних для позивача наслідків, у звязку з чим у суду відсутні підстави вважати право позивача порушеним.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для позивача права чи інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

Суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної заяви, а тому такий позов

не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 158 163 КАС України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовної заяви приватного підприємства «Фартекс-Плюс»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій незаконними в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна