Постанова № 16915175, 30.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2011 р. справа № 2а-350/08/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Соколової О.А.

при секретаріФедорової А.О.

представника позивача - Касьянова М.М.,

представника відповідача Гришакової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Албір» до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м.Маріуполя про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м.Маріуполя про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень, позов вмотивовано тим, що відповідачем за результатом перевірки прийняті податкові повідомлення рішення № 0000152344/0 від 22.08.07, № 0000162344/0 від 22.08.07 за один і той же перевірений період, які позивач вважає незаконними з підстав неврахування відповідачем положень Закону України «Про податок на додану вартість». Як зазначає позивач, відповідно до п. 6.2 ст. 6 цього Закону при експорті послуг, супутніх експорту товару, ставка податку на додану вартість складає 0 відсотків від бази оподаткування. При цьому Закон не обмежує коло осіб, які можуть здійснювати експорт супутніх послуг, а, відтак, і застосовувати нульову ставку податку. З огляду на положення п. 1.14 цього Закону та ст. 274 Митного кодексу України позивач вважає, що при експорті товарів з їх перевалкою на морські судна послуги порту є супутніми такому експорту і повинні обкладатися податком на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому, оскільки за надані портом послуги рахунки були виставлені портом і сплачені позивачем з податком на додану вартість за ставкою 20%, то право на застосування нульової ставки виникло саме у ПП «Албір»як безпосереднього експортера супутньої послуги (перевалка вантажу), придбаної у порту з ПДВ 20%. Що стосується застосування ставки 0% при оподаткуванні безпосередньо послуг ПП «Албір» по транспортно-експедиторському обслуговуванню експортних вантажів, то вартість послуг підприємства є комісійною винагородою та відповідно до ст. 274 Митного кодексу України була включена до загальної митної вартості експортованих товарів, що виключає можливість застосування ставки ПДВ 20%. Факт експорту товарів і його митної вартості підтверджується відповідними митними деклараціями, заповненими відповідно до вимог Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, та Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307. Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0000152344/0 від 22.08.07, № 0000162344/0 від 22.08.07.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя проведена виїзна позапланова перевірка Приватного підприємства «Албір» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника за період з 01.05.07 по 31.05.07, за результатами якої складений акт №1933/23-7/31317706 від 14.08.07 (а.с.12-35).

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 91994 грн. за травень 2007 року.

занижено суму податку на додану вартість у розмірі 51906 грн. за травень 2007 року.

у травні 2007 року завищено суму відємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 124197 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000152344/0 від 22.08.07 на підставі підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 51906 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15571,80 грн. (а.с.37).

Податковим повідомленням-рішенням Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000162344/0 від 22.08.07 на підставі підпунктів 7.7.5, 7.7.7 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 91 994 грн. (а.с.36).

Так, у відповідності до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із п.п. 6.1, 6.2 ст. 6 цього Закону обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

В силу вимог п. 1.14 Закону України «Про податок на додану вартість» супутні послуги послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортується) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання обєктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2004 року позивачем - Приватним підприємством «Албір» з ТОВ «СРЗ» укладався договір №33 на проведення робіт з організації та обслуговування операцій по перевалюванню експортних та транзитних вантажів.

Крім того, позивачем - Приватним підприємством «Албір» 19.12.2006 року з державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт» укладений договір №25-6/22/12, який містить елементи договорів підряду, послуг, транспортної експедиції, зберігання та інше.

Між сторонами відсутній спір щодо надання позивачем послуг транспортно-експедиційного обслуговування та вантажно-перевіантажні роботи. Фактичне надання цих послуг та їх оплата підтверджується матеріалами справи, зокрема акти здавання-прийомки робіт, а також вантажні митні декларації, що наявні в матеріалах справи, підтверджують вартість та обсяг послуг, наданих нерезидентам, та включення їх вартості до митної вартості товарів, які експортуються.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що послуги з навантаження та перевантаження товарів є послугами, супутніми експорту.

Отже, вказані послуги по навантаженню та перевалці вантажів, які експортуються, є супутніми такому експорту, а включення декларантом до вантажний митних декларації їх вартості, як складової митної вартості експортованого товару, дає підстави для оподаткування цих послуг відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою.

Таким чином судом встановлено наявність усіх необхідних умов для застосування позивачем у спірних періодах 2007 року нульової ставки податку на додану вартість з оподаткування послуг за вказаними вище договорами транспортного експедирування (зокрема, здійснення експорту товарів за межі митної території України, надання позивачем супутніх послуг такому експорту, включення вартості супутніх послуг до митної вартості товарів, що експортуються), є неправомірним здійснення донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість податковим органом у сумі 51906 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15571,80 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням 0000152344/0 від 22.08.07 та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 91 994 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням №0000162344/0 від 22.08.07.

Суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0000152344/0 від 22.08.07, № 0000162344/0 від 22.08.07 прийняті необґрунтовано, оскільки в процесі прийняття рішення субєктом владних повноважень були допущені порушення Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного підприємства «Албір» до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м.Маріуполя про визнання недійсним податкових повідомлень рішень -задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000152344/0 від 22.08.07.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0000162344/0 від 22.08.07.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Албір» судовий збір, сплачений при подачі позову в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 30 червня 2011 року в присутності сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 5 липня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Соколова О. А.