Постанова № 16915165, 30.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2011 р. справа № 2а/0570/4625/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Колінко Ю.М.,

представника відповідача - Посметної М.Н., Коваленко Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010 року № 0001152330/0, № 0001162320/0, від 15.11.2010 року № 0001152320/1, № 0001362320/1, від 17.12.2010 року № 0001152320/2, № 0001362320/2, визнання протиправною та скасування вимоги від 20.01.2011 року № 13,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой», звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010 року № 0001152330/0, № 0001162320/0, від 15.11.2010 року № 0001152320/1, № 0001362320/1, від 17.12.2010 року № 0001152320/2, № 0001362320/2, визнання протиправною та скасування вимоги від 20.01.2011 року № 13.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказало, що відповідачем за наслідками проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 06.04.2007 року по 31.03.2010 року, складено акт № 2163/23-2-34752777, яким з боку позивача встановлені порушення податкового законодавства.

На підставі вказаного акту та з урахуванням проведеної процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження.

Вважає висновки акту перевірки документально необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають визнанню недійсними.

Що стосується направленої на його адресу податкової вимоги № 13 від 20.01.2011 року, яка також є предметом оскарження у даній справі, вважає її такою, що прийнято неправомірно.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що сума податкового боргу, яка визначена у оскаржуваній вимозі, визначена на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Податкові зобовязання, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, станом на момент формування оскаржуваної вимоги, не набули статусу податкового боргу у звязку із тим, що проводилась процедура адміністративного оскарження.

Вважає, що відповідач своїми діями порушує його права та інтереси, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Згідно наданих письмових заперечень зазначили, що вважають висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення рішення та податкову вимогу такими, що прийнято правомірно.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой», (Далі за текстом, - ТОВ «ІБК «Східінвестстрой») згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Харцизької міської ради, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 30.03.2007 року (том1, а.с.12).

Відповідач,- Державна податкова інспекція у м. Харцизьку (Далі за текстом, - ДПІ у м. Харцизьку),- у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

20.08.2010 року ДПІ у м. Харцизьку, за наслідками проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «ІБК «Східінвестстрой» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 06.04.2007 року по 31.03.2010 року, складено акт № 2163/23-2-34752777 (Далі за текстом, - акт перевірки) (том 1, а.с. 20-68 ).

Згідно висновків акту перевірки,- з боку позивача, зокрема встановлені порушення :

1. п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24020,00 гривень;

2. п.1.4, п.1.7, ст. 1, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3; п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 , п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.2 б) ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податкові зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 7000,00 гривень, та завищено податковий кредит по податку на додану вартість у розмірі 30888,00 гривень, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 25027,00 гривень та завищення відємного значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом періоді, що перевірявся на загальну суму 12861 гривень,внаслідок чого субєктом господарювання за період з 26.02.2009 року по дату складання акту було занижено зобовязання сплатити до бюджету суму коштів по податку на додану вартість у порядку та строки визначені чинним законодавством у розмірі 37888,00 гривень.

На підставі акту перевірки 09.09.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення :

№ 0001152320/0, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 29699,00 гривень, з якої основний платіж на суму 24020,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція на суму 5679,00 гривень (том 1, а.с.69);

№ 0001162320/0, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 56832,00 гривень, з якої основний платіж на суму 37888,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція на суму 18944,00 гривень (том 1, а.с.70).

За результатами первинного оскарження вищевказаних рішень ДПІ у м. Харцизьку було прийнято рішення № 25438/25-012-1 від 15.11.2000 року, згідно якого податкове повідомлення-рішення № 0001152320/0 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення № 0001162320/0 скасовано в частині визначення суми податкового зобовязання з ПДВ на суму 10500,00 гривень з якої основний платіж 7000,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція на суму 3500,00 гривень (том 1, а.с. 95-105).

На підставі вказаного рішення ДПІ у м. Харцизьку 15.11.2010 року прийняло нові податкові повідомлення-рішення № 0001152320/1, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 29699,00 гривень, з якої основний платіж на суму 24020,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція на суму 5679,00 гривень (том 1, а.с.71);

№ 0001162320/1 яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 46332,00 гривень, з якої основний платіж на суму 30888,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція на суму 15444,00 гривень (том 1, а.с.72).

За наслідками комплексного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, 13.12.2010 року ДПА у Донецькій області прийняло рішення № 22121/10/25-113-5, згідно якого :

податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року № 0001162320/0 (від 15.11.2010 року № 0001362320/1), з урахуванням рішення ДПІ у м. Харцизьку від 15.11.2010 року № 25438/25-012-1, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги,- залишено без змін;

податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року № 0001152320/0 (від 15.11.2010 року № 0001152320/1) з податку на прибуток у частині 8750,00 гривень податкового зобовязання і 2625,00 гривень штрафних санкцій, і в цій частині рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги (том 1, а.с. 113-116).

В іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Згідно описової частини акту перевірки, в обґрунтування висновків акту перевірки щодо порушення позивачем п.5.1 п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» покладено наступні обставини.

ТОВ «ІБК «Східінвестстрой» було прийнято, а підрядчиком (ТОВ «Рітейл девелопмент») передано змонтоване обладнання встановлене у ТП-88 у м. Харцизьк, вул. Чумака, собівартість якого складає 61696,00 гривень.

Надалі між ТОВ «ІБК «Східінвестстрой» (Продавець) з Харцизькими електричними мережами (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 260809-1ДХ3.3/18 від 26.08.2009 року, згідно якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця обладнання встановлене у ТП-88 у м. Харцизьк, вул. Чумака, за ціною 740,35 гривень, з якої ПДВ 123,39 гривень.

До складу валових витрат рядку 05.2 декларацій «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за період з 06.04.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, позивачем проводилось коригування валових витрат за попередній період у сумі 76316,00 гривень.

До суми коригування включено витрати у розмірі 61696,00 гривень собівартість ТМЦ переданого за договором № 260809-1ДХ3.3/18 від 26.08.2009 року на баланс Харцизьких електричних мереж ВАТ Донецькобленерго.

Різниця між собівартістю обладнання та його ціною складає:

61696,00 гривень - 616,96 гривень = 61079,04 гривень.

На думку податкового органу, позивач, враховуючи приписи п. 1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з операцією продажу обладнання мав право включити до валових витрат суму 616,96 гривень, а включив 61696,00 гривень.

Тому податковий орган прийшов до висновку, що частина витрат, отриманих від постачальників, як послуги з монтування обладнання у ТП-88 по вул. Чумака у м. Харцизьку, вартість яких була включена до складу валових витрат, була використана не в господарській діяльності, тобто доходів від реалізації ТМЦ платник податків не отримав.

Це на думку відповідача призвело до завищення позивачем валових витрат на суму 61079,00 гривень, в результаті чого занижено податку на прибуток у розмірі 15270,00 гривень.

Суд не погоджується із висновками податкового органу у цій частині з наступних підстав.

Спірною обставиною у цій частині є правомірність включення позивачем до валових витрат суми у розмірі 61696,00 гривень, яка являє собою різницю між собівартістю реалізованого обладнання та його ціною (собівартістю).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Далі за текстом,- Закон № 334/94-ВР),- валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР,- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

ВАТ «Донецькобленерго» 05.11.2008 року позивачу видано Технічні умови приєднання до електричних мереж торгівельного комплексу (Далі за текстом, - Технічні умови), розташованого за адресою : м. Харцизьк, вул. Чумака (том 1, а.с. 139-140).

Згідно п.7 Технічних умов для отримання потужності замовнику необхідно:

7.1.1. встановити силовий трансформатор потужністю 400 кВА замість існуючого потужністю 250 кВА;

7.1.2 в РУ 0,4 кВ ТП № 88 встановити вводно-розподільчу панель, параметри якої визначити проектом.

Згідно ст. 27 Закону України «Про планування та забудову територій»,- технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування після отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки надаються юридичними особами, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію, у п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації відповідного клопотання замовника або уповноваженої ним особи. Перелік осіб, які надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування, встановлюється містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки.

При наданні технічних умов враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж знаходиться на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території цієї земельної ділянки. Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів поза межами його земельної ділянки, величина пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту зменшується на суму пов'язаних з цим витрат. Побудовані замовником інженерні мережі та/або об'єкти передаються на баланс відповідним підприємствам з їх утримання.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР,- господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Розмір витрат, повязаних із встановленням обладнання, з метою приєднання до електричних мереж торгівельного комплексу, не є спірною обставиною. (том 2, а.с. 1- 2).

Жодних умов щодо прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких позивач отримав доход, законодавством імперативно не встановлено.

Тому в даному випадку, мова йде про господарську діяльність як сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий субєкт отримує доход.

Виходячи із юридичного змісту п. 5.1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 та п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Також, як вбачається з наведених норм, здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 190 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання визначають вільні ціни на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 N 507-XII,- вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Таким чином, судом встановлено, що витрати на монтування електрообладнання у ТП-88 є обовязковою умовою приєднання до електричних мереж торгівельного комплексу, розташованого за адресою : м. Харцизьк, вул. Чумака.

Рішенням виконавчого комітету Харцизької міської ради, торгівельному комплексу по вул. Чумака у м. Харцизьку, присвоєно адресу : м. Харцизьк, м-н Металургів, б. 16-В.

Зазначений торгівельний комплекс в подальшому позивачем було реалізовано згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, 30.03.2010 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_6

При цьому ціна продажу при вартості майна 4700000,00 гривень склала 5900000,00 гривень.

Оскільки витрати на монтування електрообладнання у ТП-88, повязані із подальшою реалізацією торгівельного комплексу та відповідно отриманням прибутку у межах господарської діяльності, суд, з огляду на вищевикладені обставини, вважає висновки податкового органу у цій частині документально необґрунтованими.

Оскільки визначені податковим органом податкові зобовязання з податку на прибуток підприємства є безпідставними суд приходить до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010 року № 0001152330/0, від 15.11.2010 року № 0001152330/1, від 17.12.2010 року № 0001152320/2 повністю.

Згідно описової частини акту перевірки, в обґрунтування висновків акту перевірки щодо порушення позивачем п.1.4, п.1.7, ст. 1, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3; п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.2 б) ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», покладено обставини завищення податкового кредиту по ПДВ шляхом віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними по витратам підприємства, які не понесені в межах ведення господарської діяльності.

На думку податкового органу, позивач не мав правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту у серпні 2009 року суми ПДВ у розмірі 7852,00 гривень за податковою накладною № 1353/1 від 31.08.2009 року за операціями повязаними із роботами виконаними за договорами:

№ 03-10/08РП від 03.11.2008 року на суму 13259,55 гривень без ПДВ (датовано 03.08.09 включено до витрат за звітом повіреного у серпні 2009 року);

№ 29-05/05 від 29.05.2009 року на суму 26000,00 гривень без ПДВ (датовано 03.08.09 включено до витрат за звітом повіреного у серпні 2009 року).

Такого ж висновку податковий орган прийшов у звязку із віднесенням до складу податкового кредиту у березні 2010 року суми ПДВ у розмірі 18027,00 гривень за податковими накладними № 799 від 31.05.2009 року, № 1888 від 30.11.2009 року за операціями повязаними із роботами виконаними за договорами:

№ 03-10/08РП від 03.11.2008 року на суму 75131,45 гривень без ПДВ (датовано 21.04.09 включено до витрат за звітом повіреного у травні 2009 року);

№ 3/АН від 03.04.2009 року на суму 15000,00 гривень без ПДВ (датовано 09.11.09 включено до витрат за звітом повіреного у листопаді 2009 року).

ТОВ «ІБК «Східінвестстрой» («Замовник»), від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення діє ТОВ «РИТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» та фізична особа підприємець ОСОБА_7 («Виконавець»), уклали договір № 03-10/08РП від 03.11.2008 року, згідно якого «Виконавець» зобовязаний виконати, а «Замовник» прийняти та оплатити роботи по розробці та передачі проектно - смітної документації обєкта, розташованого за адресою : АДРЕСА_1. Згідно п.10.4 вказаного договору «Виконавець» має статус платника єдиного податку (том 1, а.с. 223-225).

ТОВ «ІБК «Східінвестстрой» («Замовник») від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення діє ТОВ «РИТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» та фізична особа підприємець ОСОБА_7 («Виконавець») уклали договір № 29-05/05 від 29.05.2009 року, згідно якого Виконавець зобовязаний виконати, а Замовник прийняти та оплатити роботи по узгодженню робочого проекту в службах міста та проходження експертизи з отриманням позитивного комплексного висновку державної експертизи за проектом і оформленню відповідної документації на обєкті «Замовника», розташованого за адресою : АДРЕСА_1. Згідно п.7.6 вказаного договору «Виконавець» має статус платника єдиного податку (том 1, а.с. 220-221).

ТОВ «ІБК «Східінвестстрой» («Замовник»), від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення діє ТОВ «РИТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» та фізична особа підприємець ОСОБА_7 («Виконавець»), уклали договір № 3/АН від 03.04.2009 року, згідно якого «Виконавець» зобовязаний здійснювати авторський нагляд за ходом будівництва обєкта, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, а також по закінченню будівництва розробити та передати «Замовнику» архітектурно - технічний паспорт обєкта, а «Замовник» зобовязаний прийняти та сплатити надані виконавцем послуги в розмірі та в порядку, вказаних у цьому договорі. Згідно вказаного договору «Виконавець» має статус платника єдиного податку (том 1, а.с. 226-228).

Вищевказані договори підписано ТОВ «РИТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_7

Судом встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_7 під час виконання робіт за вищевказаними договорами не була платником податку на додану вартість.

Згідно акту прийому - передачі виконаних робіт по договору № 03-10/08РП від 03.11.2008 року, вартість виконаних робіт склала 75137,45 гривень без ПДВ (том 1, а.с. 232).

Згідно акту прийому - передачі виконаних робіт по договору № 29-05/05 від 29.05.2009 року, вартість виконаних робіт склала 26000,00 гривень без ПДВ (том 1, а.с. 233).

Згідно акту прийому - передачі виконаних робіт по договору № 03-10/08РП від 03.11.2008 року, вартість виконаних робіт склала 13259,55 гривень без ПДВ (том 1, а.с. 234).

Згідно акту прийому - передачі виконаних робіт по договору № 3/АН від 03.04.2009 року, вартість виконаних робіт склала 15000,00 гривень без ПДВ (том 1, а.с. 235).

Згідно п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- (Далі Закон № 168/97-ВР), - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР),- якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно ст. 1000 Цивільного Кодексу Укрїни,- за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Позивачем не доведено обставин, які б свідчили про використання в господарській діяльності ТОВ «РИТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» послуг наданих фізичною особою підприємцем ОСОБА_7

До того ж за сутністю договору доручення, закріпленого приписами Цивільного Кодексу України,- правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки, виключно довірителя.

Згідно абз.2,3 п.4.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР,- у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Згідно абз.2 п. 11.42 ст.11 Закону № 168/97-ВР,- юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, не мають права на нарахування податку, податковий кредит та складання податкових накладних, а також на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи зазначене, у разі коли підприємство (комісіонер) придбає послуги у межах договору комісії на купівлю послуг у третіх осіб - неплатників ПДВ, датою виникнення податкових зобовязань є дата передання таких послуг комітенту. При цьому право на податковий кредит підприємства (комісіонера) відсутнє, оскільки послуги придбані у третіх осіб - неплатників ПДВ.

ТОВ «РИТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Продавець) видано ТОВ «ІБК «Східінвестстрой (Покупець) податкову накладну № 1353/1 від 31.08.2009 року на загальну суму 266942,62 гривень, з якої ПДВ 44490,44 гривень (том 1, а.с. 229).

Вказана накладна у номенклатурі поставки послуг містить, зокрема такі позиції, як коректування РП по обєкту Харцизьк, мкрн. Металургів, 16 в, за ціною 13259,55 гривень, узгодження проекту по обєкту Харцизьк, мкрн. Металургів, 16 в, за ціною 26000,00 гривень.

Таким чином загальна сума ПДВ безпідставно включеного позивачем до податкового кредиту за накладною № 1353/1 від 31.08.2009 року складає 7851,91 гривень.

ТОВ «РИТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Продавець) видано ТОВ «ІБК «Східінвестстрой (Покупець) податкову накладну № 799 від 31.05.2009 року на загальну суму 673912,14 гривень, з якої ПДВ 112318,69 гривень (том 1, а.с. 230).

Вказана накладна у номенклатурі поставки послуг містить, зокрема такі позиції, як Коректування РП по обєкту Харцизьк, мкрн. Металургів, 16 в, за ціною 75137,45 гривень.

Таким чином загальна сума ПДВ ПДВ безпідставно включеного позивачем до податкового кредиту за накладною № 799 від 31.05.2009 року складає 15027,49 гривень.

ТОВ «РИТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Продавець) видано ТОВ «ІБК «Східінвестстрой (Покупець) податкову накладну № 1888 від 30.11.2009 року на загальну суму 672116,87 гривень, з якої ПДВ 112019,48 гривень (том 1, а.с. 231).

Вказана накладна у номенклатурі поставки послуг містить, зокрема таку позицію, як авторський нагляд по обєкту м. Харцизьк, мкрн. Металургів, 16 в, за ціною 15000,00 гривень.

Таким чином загальна сума ПДВ безпідставно включеного позивачем до податкового кредиту за накладною № 1888 від 30.11.2009 року складає 3000,00 гривень.

Загальна сума ПДВ безпідставно включеного позивачем до податкового кредиту за вищевказаними податковими накладними складає 25879,40 гривень.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем Закону № 168/97-ВР також ґрунтуються на безпідставності включення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 5009 гривень за серпень 2009 року.

В обґрунтування встановлених обставин безпідставності включення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 5009 гривень за серпень 2009 року покладено відсутність у позивача податкової накладної від 31.08.2009 року № 1354, отриманої від ТОВ «РИТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» на зазначену суму.

Проте суд вважає висновки податкового органу в цій частині, такими, що не відповідають обставинам справи та положенням Закону № 168/97-ВР.

Позивачем під час надання заперечень на акт перевірки було додано завірену копію вказаної податкової накладної, що також не оспорювалось представником відповідача у судовому засіданні.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи (том 1, а.с. 144).

Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податковий орган мав в наявності зазначену накладну.

До того ж позивачем до адміністративного позову надано копію вказаної накладної, а у судовому засіданні було досліджено її оригінал.

Таким чином, відповідність обставин, встановлених податковим органом в ході перевірки, в частині порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»,- документально підтверджуються тільки в частині завищення податкового кредиту на суму 25879,40 гривень.

Оскільки висновки акту перевірки, з урахуванням рішень прийнятих за результатами проведеної процедури оскарження, підтверджуються частково, податкові зобовязання, застосовані до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями від 09.09.2010 № 0001162320/0, від 15.11.2010 № 0001362320/1, від 17.12.2010 № 0001362320/2, є такими, що застосовані безпідставно в частині нарахування основного платежу на суму 12009,00 гривень (37888,00 грн. - 25879,00 грн. = 12009,00 грн.)

Згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010 № 0001162320/0, від 15.11.2010 № 0001362320/1, від 17.12.2010 № 0001362320/2, правовою підставою для нарахування штрафної (фінансової) санкції зазначено п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ, згідно приписів якого,- у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, в даному випадку штрафна санкція має бути нарахованою у розмірі 50 % на суму основного платежу (25879,00 гривень) та складе 12939,50 гривень.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування повністю податкової вимоги ДПІ у м. Харцизьку від 20.01.2011 року № 13, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Сторонами не оспорюються обставини отримання позивачем оскаржуваної вимоги 10.02.2011 року.

Згідно рішення ДПА України від 21.01.2011 року № 956/6/25-0115 строк розгляду скарги позивачу продовжено до 04.03.2011 року (том 1, а.с. 129).

Остаточне рішення було прийнято ДПА України лише 03.03.2011 року (том 1, а.с.130).

Оскаржувана вимога від 20.01.2011 року № 13 сформована податковим органом на підставі приписів ст. 20, 59, 60 Податкового кодексу України (Далі,- ПК України) (том 1, а.с. 73) та містить дані щодо суми податкового боргу з податку на прибуток у сумі 18324,00 грн. та податку на додану вартість у сумі 46332,00 гривень, яка виникла у звязку із несплатою податкових зобовязань визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України,- у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 14.1.7. п. 14.1 ст.14 ПК України,- оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Згідно п. 56.15 ст. 56 ПК України,- скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно п. 57.3. ст. 57 ПК України,- у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, станом на момент формування оскаржуваної вимоги податкові зобовязання фактично не були узгодженими, оскільки тривала процедура адміністративного оскарження.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваної податкової вимоги.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Таким чином, оскільки висновки акту перевірки частково підтверджуються, та відповідно частково підтверджуються застосовані на їх підставі податкові зобовязання, і частково мають місце обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги, та їх скасування, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки вони мають спільну мету - захист порушених прав та інтересів позивача.

Тому, з огляду на ті обставини, що для повного та всебічного захисту прав позивача, скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги, є достатнім, суд задовольняє позовні вимоги шляхом їх часткового та повного скасування.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010 року № 0001152330/0, № 0001162320/0, від 15.11.2010 року № 0001152320/1, № 0001362320/1, від 17.12.2010 року № 0001152320/2, № 0001362320/2, визнання протиправною та скасування вимоги від 20.01.2011 року № 13, - підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010 року № 0001152330/0, № 0001162320/0, від 15.11.2010 року № 0001152320/1, № 0001362320/1, від 17.12.2010 року № 0001152320/2, № 0001362320/2, визнання протиправною та скасування вимоги від 20.01.2011 року № 13,- задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку від 09.09.2010 року № 0001152330/0, від 15.11.2010 року № 0001152330/1, від 17.12.2010 року № 0001152320/2 повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку від 09.09.2010 року № 0001162320/0, від 15.11.2010 року № 0001362320/1 в частині визначення основного платежу 12009,00 гривень, штрафної санкції 6004,50 гривень.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку від 17.12.2010 року № 0001362320/2 в частині визначення основного платежу 5009,00 гривень, штрафної санкції 2504,50 гривень.

Скасувати повністю податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 20.01.2011 року № 13.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Східінвестстрой», судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30 червня 2011 року.

Повний текст постанови складений 05 липня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.