Постанова № 16915122, 30.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2011 р. справа № 2а/0570/9199/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.

при секретаріЧерніковій О.Є.

за участю представника позивача Гавриленко Д.Ю.,

відповідач до судового засідання не зявився

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 720 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Маріупольський міський центр зайнятості (далі за текстом «позивач» або «Маріупольський МЦЗ») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі за текстом «відповідач» або «ОСОБА_2») про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 720 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 22.12.2008 по 19.07.2009 року, але, як встановлено при перевірці, останній зареєстрований як фізична особа-підприємець з 18.01.2008 року. Просили стягнути з ОСОБА_2 суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 720 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі

Відповідач до судового засідання не зявився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином, про що свідчить телефонограма, яка є у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» та відповідно до п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 22.12.2008 по 19.07.2009 року.

22.12.2008 року ОСОБА_2 було подано заяву про надання статусу безробітного, в якій вказав, що станом на день подання заяви він не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, а у разі подання документів, що містять неправдиві відомості, та неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, він зобовязується добровільно повернути зайво виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Маріупольським міським центром зайнятості при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що ОСОБА_2 з 18.01.2008 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За результатами перевірки складено акт № 174 від 05.08.2011 року(а.с. 10).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.07.2011 державна реєстрація ОСОБА_2 здійснена 18.01.2008 року (а.с. 11).

24.02.2011 позивачем прийнято наказ № НТ100806 про повернення коштів ОСОБА_2 за період з 22.12.2008 р. по 19.07.2009 року в сумі 720 гривень (а.с. 8), що підтверджується довідкою отриманих відповідачем сум (а.с. 13).

Відповідно ч.1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі п.п1 п.5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р. виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як субєкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

На підставі п.1 ст. 47 вищезазначеного закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Згідно ч.2 п. 15 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Таким чином, ОСОБА_2 на день постановки на облік був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності та на день прийняття рішення судом не позбавлений статусу підприємця.

Відповідно до Закону України від 02.03.2000 року №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 31 Закону №1533-III встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Частиною 3 ст.36 Закону №1533-III передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

За період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 отримала допомогу по безробіттю у сумі 720 гривень.

Листом № 02-1688 від 09.08.2010 року Відповідачу пропонувалось добровільно сплатити отриману допомогу по безробіттю, але станом на день винесення постанови, допомога по безробіттю не сплачена.

Враховую вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 720 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі

Керуючись ст.ст. 2, 8-11; 17-20; 69-72; 86; 94; 158-164; 167; 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 720 гривень задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (р/р 37170300901052, банк ГУ УДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24815706) допомогу по безробіттю у сумі 720 (сімсот двадцять ) гривень.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 30 червня 2011 року у присутності представника позивача.

Постанова в повному обсязі складена 5 липня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Грищенко Є.І.