Постанова № 16914749, 17.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8245/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретаріТелешові В.О.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Анохіної Т.І.

представника відповідача Маковецкої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Донецьку адміністративну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі місті Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі місті Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки своєчасності сплати податків і зборів до бюджету Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» було складено акт №1338/15-2/03337119 від 31.12.2010 року, відповідно до якого були встановлені порушення п.п7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами». На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2011 року №0000121542/0, відповідно до якого за порушення статті 126 Податкового кодексу України до позивача був застосований штраф у сумі 112628,19 грн.

Позивач вважає, що відповідачем самостійно було змінено призначення платежу, внаслідок чого позивачу були нараховані податкові зобовязання за спірним повідомленням-рішенням.

В судовому засіданні представник позивача надав письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив податкове повідомлення - рішення №0000121542/0 від 04.02.2011 року скасувати, надала пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення, в якому пояснив, що кошти, які надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового), спрямовується на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом. Враховуючи наведене представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідно до законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі міста Донецька як платник податків.

Як вбачається з акту №1338/15-2/03337119 від 31.12.2010 року документальної невиїзної (камеральної) перевірки своєчасності сплати податків і зборів до бюджету Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» встановлено, що в порушення п.п7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» позивачем був невчасно сплачений податок на додану вартість.

04.02.2011 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі місті Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення №0000121542/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 88 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 563140,95 грн. та зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% від зазначеної суми, що складає 112628,19 грн.

Позивач не погоджується з вказаними податковим повідомленням-рішенням та просить його скасувати.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі за текстом Закон) органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАСУ) передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач діяв з порушенням вимог діючого законодавства при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

З 01.01.2011р. прийнято Податковий кодекс України, однак з огляду на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, факт правомірності чи неправомірності прийняття оскаржуваних рішень суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення боргу зі сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III (надалі Закон № 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пунктом 4.1 ст.4 Закону № 2181 визначено, що 4.1.4. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року №9001836043 від 19.05.2010 року позивачем був нарахований податок на додану вартість у розмірі 4167182,00 грн., який повинен бути сплачений згідно законодавства 31.05.2010 року.

З розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до акту №1338/15-2/03337119 від 31.12.2010 року, вбачається, що відповідач вважає, що узгоджене податкове зобовязання позивача з податку на додану вартість за квітень 2010 року (4167182,00 грн.) у частині 563140,97 грн. було сплачено з затримкою на 88 календарних днів, при цьому штрафні санкції у сумі 112628,19 грн. нараховані виходячи з наступного:

-6943,60 грн. по податковій декларації за квітень 2010 року № 9001836043 від

19.05.2010 року при сплаті 34718,00 грн. 28.07.2010 року.

Однак, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 28.07.2010 року платіжним дорученням № 841 від 28.07.2010 року було сплачено 50000,00 грн. з призначенням платежу «Перерахування ПДВ за червень 2010 року».

-97612,40 грн. по податковій декларації за квітень 2010 року № 9001836043

від 19.05.2010 року при сплаті 488062,00 грн. 29.07.2010 року.

Однак, як встановлено в судовому засіданні 29.07.2010 року позивач не сплачував податкові зобовязання за квітень 2010 року. Відповідно до уточнюючого розрахунку №9002980525 від 29.07.2010 року податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року зобовязання за червень 2010 року було зменшено на суму 488062,00 грн.

-8072,19 грн. по податковій декларації за квітень 2010 року № 9001836043

від 19.05.2010 року при сплаті 40360,97 грн. 27.08.2010 року.

Однак, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 27.08.2010 року платіжним дорученням №1056 від 27.08.2010 року було сплачено 50000,00 грн. з призначенням платежу «Перерахування ПДВ за липень 2010 року».

Судом встановлено, що позивачем були сплачені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість з відповідним призначенням платежу, однак відповідач спрямував кошти в погашення попередньо виниклих сум податкового боргу, змінивши тим самим цільове призначення платежів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, які розповсюджуються на спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач необґрунтовано змінив призначення платежу, керуючись пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Виходячи з наведеного, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі місті Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі місті Донецька №0000121542/0 від 04.02.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.