Рішення № 16905493, 24.06.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-22/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2011 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Дегтярчук М.О., при секретарі Заводяній О.Ю., за участю адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Макіїввугілля» Донецької області про стягнення матеріальної шкоди у зв’язку з ДТП, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до державного підприємства „Макіїввугілля” Донецької області про стягнення матеріальної шкоди у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що в результаті ДТП, яку здійснив працівник підприємства-відповідача., керуючи автобусом, належним йому, 16 травня 1997 року, він став інвалідом другої групи. Згідно рішення Лозівського міськрайонного суду, Харківської області від 31 січня 2005 року з відповідача на його користь були стягнені щомісячні платежі в сумі 549 грн. 07 коп. за період з лютого 2005 року по 10 березня 2006 року. Рішення суду виконано, суми ним отримані. 8 лютого 2006 року йому було підтверджено інвалідність другої групи строком до березня 2007 року, 19 лютого 2007 року –до 6ерезня 2008 року та показано Д-нагляд та стаціонарне лікування, 11 лютого 2009 року –до 1 березня 2010 року з стаціонарним лікуванням та Д-наглядом, 7 лютого 2010 року –підтверджено 80 % втрати професійної працездатності, показано стаціонарне лікування та Д-нагляд безстроково. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду від 28 січня 2009 року було затверджено мирову угоду між сторонами по справі про належні йому виплати у відшкодування шкоди та щомісячні платежі, де було вказано, що всі суми відшкодування шкоди повинні бути проіндексовані, а саме : з 1 березня 2008 року по 1 березня 2009 року в сумі 7715 грн.52 коп., щомісячно –642 грн.96 коп. Але сума 7715 грн.52 коп. не була відповідачем добровільно проіндексована згідно з вимогами закону, а саме : в 2008 році індекс інфляції склав за рік 122,3%, за січень 2009 року –102,9%, за лютий 2009 року - 101,5%, що становить суму 1720 грн.56 коп., яку він вважає необхідним стягнути з відповідача. Також позивач вважає, що відповідач був повинен з 1 березня 2009 року провести перерахунок щомісячних платежів, оскільки з цієї дати всі суми відшкодувань повинні були перераховані на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати у галузях економіки в 2008 році, який за данними Комітету статистики України склав 1,063. Таким чином, починаючи з березня 2009 року відповідач повинен був перераховувати йому щомісячно безстроково 683 грн.47 коп., індексуючи їх згідно вимог діючого законодавства. На думку позивача відповідач повинен сплатити одноразово у відшкодування матеріальної шкоди, завданої його здоров`ю за період з 1 березня 2009 року по 1 березня 2010 року 8201 грн.64 коп. з розрахунку : 642 грн.96 коп. х 1,063 = 683 грн.47 коп. х 12 місяців. Крім того, на думку позивача відповідач повинен відшкодувати йому кошти за проходження стаціонарного лікування з 13 грудня по 28 грудня 2008 року, з 23 січня по 3 лютого, з 27 липня по 6 серпня, з 5 грудня по 15 грудня 2009 року, в сумі 3760 грн.92 коп., а також вартість проїзду на консультації невропатолога до міста Харкова 28 грудня 2009 року 65 грн.76 коп., 12 січня 2010 року –45 грн.96 коп., 1 лютого 2010 року – 84 грн.80 коп., всього 239 грн. 87 коп. Позивачем сплачений комісійний збір за послуги банку при перерахуванні відповідачем коштів у відшкодування матеріальної шкоди в розмірір 120 грн.98 коп., які він також вважає необхідним стягнути з відповідача. При складанні позовної заяви позивач користувався правовою допомогою та просить відшкодувати її вартість в розмірі 1000 грн.

          При розгляді справи по суті позивач просив залишити без розгляду його позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача суми індексу інфляції за період з 1 березня 2008 року по 1 березня 2009 року в розмірі 1720 грн.56 коп., про що судом постановлено ухвалу (а.с. 222).

          Позивач тричі уточнював свої позовні вимоги не змінючи предмет та підставу позову. Остаточні позовні вимоги виклав в уточненому позові 21 березня 2011 року, в якому прохав стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди, завданої його здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в результаті зіткнення його автомобіля та автобуса під керуванням водія ДП „Макіїввугілля”, починаючи з 1 квітня 2011 року, безстроково в розмірі 984 грн.53 коп., зобов`язавши проводити перерахунки цієї суми щомісячно у відповідності з діючим законодавством України з такого розрахунку : починаючи з березня 2009 року відповідач зобов’язаний перераховувати позивачу щомісячно суму 642 грн. 96 коп., індексуючи ці виплати щомісячно відповідно до вимог законодавства України відповідно до мирової угоди від 28.01.2009 року, по жовтень 2009 року, що становить суму 5143 грн.68 коп., з розрахунку :

1. 642 грн. 96 коп. х 8 міс. = 5243 грн.68 коп. ;

2. За жовтень 2009 року відшкодування шкоди становить суму 649 грн.97 коп. з розрахунку: з 1 жовтня 2009 року мінімальна заробітна плата становить 650 грн, що в відсотках до серпня 2009 року становить 101,09 % ( 650 грн. : 642грн. 96 коп. х 100), тобто:

642 грн.96 коп. х 101,09 % = 649 грн.97 коп.;

3. З 1 листопада 2009 року мінімальна зарплата дорівнювала 744 грн., тобто відношення до жовтня 2009 року складає 114,5 % ( 744 грн.: 650 грн. х 100 % = 114,5), а в грошовому еквіваленті - суму 744 грн.22 коп., ( 649 грн.97 коп. х 114,5 % = 744 грн.22 коп.), а за період з 1 листопада 2009 року по 1 січня 2010 року - суму 1488 грн.44 коп.;

4. З 1 січня 2010 року мінімальна зарплата дорівнювала 869 грн, тобто відношення до листопада 2009 року становить 116,8 % ( 869 грн. : 744 грн. х 100% = 869,25 ), а в грошовому вигляді суму 869 грн.25 коп., що за період з 1.січня 2010 року по 1 квітня 2010 року становить суму 2607 грн.75 коп. (869 грн.25 коп. х 3 місяці);

5. З 1 квітня 2010 року мінімальна зарплата дорівнювала 884 грн, тобто відношення до січня 2010 року становить 101,7 % ( 884 грн. : 869 грн. х 100%), а в грошовому еквіваленті –суму 884 грн.03 коп. ( 869 грн.25 коп. х 101,7 %), що за період з 1 квітня 2010 року по 1 липня 2010 року становить суму 2652 грн.09 коп. ( 869 грн.25 коп. х 3 місяці);

6. З 1 липня 2010 року мінімальна зарплата дорівнює 888 грн., тобто відношення до квітня 2010 року становить 100,5 % ( 888 грн. : 884 грн. х 100 %), а в грошовому вигляді –суму 888 грн.45 коп. (884 грн.03 коп. х 100,5 %), а за період з 1 липня 2010 року по 1 жовтня 2010 року –суму 2665 грн.35 коп. ( 888 грн.45 коп. х 3 місяці);

7. З 1 жовтня 2010 року мінімальна зарплата дорівнює 907грн., тобто відношення до липня 2010 року становить 102,1 % (907 грн. : 888 грн. х 100%), а в грошовому еквіваленті –907 грн.11коп. ( 888 грн.45 коп. х 102,1 %), а за період з 1 жовтня по 1 грудня 2010 року –1814 грн.22 коп. (907 грн.11 коп. х 2 місяці);

8. З 1 грудня 2010 року мінімальна зарплата встановлена в розмірі 922 грн., тобто відношення до жовтня 2010 року становить 101,6 % (922 грн. : 907 грн. х 100%), а в грошовому вигляді –921грн.62коп. (907 грн.11 коп. х 101,6 %);

9. З 1 січня 2011 року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 941 грн., тобто відношення до грудня 2010 року складає 102,06 % (941 грн. : 922 грн. х 100 % = 102,6 %), в грошовому еквіваленті –940 грн.60 коп., а за період з 1 січня 2011 по 1 квітня 2011 року –суму 2764 грн. 86 коп. ( 940 грн.60 коп. х 3 місяці = 2764 грн.86 коп.);

10. З 1 квітня 2011 року мінімальна заробітна плата встановлена в сумі 985 грн., тобто відношення до січня 2011 року становить 104,67 % (985 грн. : 941 грн. х 100% = 104,67 %), а в грошовому еквіваленті–суму 984 грн.53 коп. (940 грн.60 коп. х 104,67 % = 984 грн.53 коп.).

За період з 1 березня 2009 року по 1 квітня 2011 року у відшкодування матеріальної шкоди, завданої здоров`ю позивач просить одноразово стягнути з відповідача 24825 грн.73 коп. з розрахунку : 20864 грн.74 коп. (5143 грн.68 коп. + 649 грн.97коп. + 1488грн.44 коп. + +2607 грн.75 коп. + 2652 грн.09 коп. + 2665 грн. 35коп. + 1814 грн. 22 коп. + 921 грн.62 коп. + 2764 грн.86 коп.). Решту позовних вимог позивач залишив без змін.

          В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог і пояснив, що в травні 1997 року дійсно потравпив в дорожньо-транспортну пригоду, винуватцем якої було визнано водія ДП „Маківвугілля”. Регулярно суд розглядає його позови, задовольняє його вимоги. Але не всі рішення суду виконуються відповідачем. Крім того, оскільки життя дорожчає, він витрачає на своє лікування та утримання все більше коштів. Добровільно відповідач не відшкодовує його вказані збитки і він вимушений звертатися майже щорічно до суду з такими позовами.

          Представники відповідача позов визнали частково, а саме : одноразову суму відшкодування матеріальної шкоди визнали в розмірі 18398 грн.56 коп., щомісячну суму відшкодування –в розмірі 776 грн.66 коп., за надання позивачеві правової допомоги в розмірі 1000 грн. –визнали в повному обсязі, решту позовних вимог не визнали. Посилаючись на те, що вони не відповідають вимогам діючого законодавства України. Крім того, представники відповідача посилалися на тяжкий економічний стан підприємства, просили врахувати той факт, що для своїх працівників розмір мінімальної заробітної плати встановлено в межах 744 грн., тобто на рівні розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 листопада 2009 року. Саме з розрахунку цієї суми вважають необхідним розрахувати розмір відшкодування шкоди позивачу. Позовні вимоги в частині відшкодування коштів на надання правовової допомоги –визнали в повному обсязі (а.с. 68-69, 119-121,143-172,198-218).

          Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, доводи адвоката, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав :

          В судовому засіданні встановлено, що дійсно внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16 травня 1997 року, позивача було травмовано джерелом підвищеної небезпеки –автобусом, який належав ДСАО „Автобаза” ДКГ Макіїввугілля” (зараз ДП „Маківвугілля”) та яким керував водій цього ж підприємства. В результаті травмування позивачу 18 лютого 1998 року була встановлена друга група інвалідності з втратою 80 % працездатності, відповідно до якої йому призначено пенсію (а.с.7-9, 35, 134). Позивач регулярно звертався до суду про відшкодування матеріальної шкоди, завданої його здоров`ю, оскільки добровільно відповідач завдану йому шкоду не відшкодовував (а.с. 10-12).

          Згідно вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

          Відповідно до вимог ст. 1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі. Ст. 1172 ч.1 ЦК України передбачано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

          Згідно вимог ст. 1208 ч.2 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відбшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

          Таким чином, починаючи з березня 2009 року відповідач повинен провести перерахунок щомісячних платежів відповідно до встановленої Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646-У1 від 20 жовтня 2009 року та відповідно до ст. 22 Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік”.

          Суд погоджується з розрахунком позивача, викладеним в позові, але з урахуванням умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Лозівського міськрайонного суду від 28 січня 2009 року, а саме : при перерахунку сум у відшкодування матеріальної шкоди з 1 листопада 2009 року слід враховувати відповідно до умов згаданої мирової угоди суму 642 грн.96 коп., підвищуючи її при збільшенні мінімальної заробітної плати відповідно до законодавства України, тобто згідно з розрахунками позивача, викладеними в позові. Тобто, щомісячна сума, яка підлягає стягненню з відповідачан на користь позивача, починаючи з 1 квітня 2011 року та безстроково, становить 984 грн. 53 коп. А одноразово за период з 1 березня 2009 року по 1 квітня 2011 року підлягає стягненню з відповідача на корить позивача сума 20824 грн.94 коп. ( 5243 грн.48 коп + 649 грн.97 коп. + 1488 грн.44 коп. + 2607 грн.75 коп. + 2652 грн.09 коп. + 2665 грн.35 коп. + 1814 грн.22 коп. + 921 грн.62 коп. + 2821 грн.82 коп.).

          Суд вважає, що посилання представників відповідача на той факт, що на їх підприємстві встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 744 грн., з яких необхідно проводити розрахунок з позивачем, не відповідають вимогам ст. 1 Закону України „Про оплату праці”, оскільки під поняттям „мінімальна заробітна плата” законодавець розуміє законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником норму праці (обсяг робіт). Посилання предстваників відповідача на постанову окружного адміністративного суду Донецької області є безпідставними, оскільки в ній конкретно вказано, що вказаний розмір мінімальної заробітної плати визначається тільки для ДП „Макіїввугілля” (а.с. 212-215).

          На думку суду підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача коштів, витрачених ним на лікування згідно доданих оригіналів касових чеків та їх ксерокопій, а також згідно вивчених медичних довідок та рекомендацій лїкарів на їх придбання ( а.с. 36-47). Судом було витребувано для огляду в судовому засіданні архівну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідача про стягнення матеріальної шкоди в зв`язку з ДТП, подану до Лозівського міськрайонного суду 21 квітня 2009 року та залишену згідно його заяви без розгляду ( а.с. 221), де на аркушах 19,20 знаходяться оригінали касових чеків на придбання лікарських засобів, тобто ксерокопії яких залучені до данної справи ( а.с.50,51), а також оригінали медичних довідок на лікарських рекомендацій, ксерокопії яких знаходяться в справі, яка розглядається судом ( а.с. 36-47). Згідно вказаних довідок ОСОБА_2 проходив лікування в медичних установах з 13 грудня по 22 грудня 2008 року, з 23 січня по 3 лютого, з 27 липня по 6 серпня, з 5 грудня по 15 грудня 2009 року, йому призначвалися певні медичні засоби, які він придбав на суму 3760 грн.92 коп. Цей факт знайшов підтвердження в ході судового розгляду та підтверджений вищевказаними письмовими доказами.

          Крім того, в судовому засіданні предметом вивчення був висновок експерта № 3795-ая/10 від 9 серпня 2010 року, згідно якого позивачу рекомендовано санатарно-курортне лікуванняодин раз на рік, стаціонарне лікування два рази на рік, діспансерне спорстереження у лікаря-невропатолога, лікувальний масаж, лікувальна фізкультура, а також палиця, спеціальни засоби для самообслуговування –сидіння для ванни, крісло-стілець з санітарним обладнанням –кожне на чотири роки, ортопедичне взуття на один рік (а.с.83-86).

          Як передбачено п. 19 постанови Пленуму Верховного України № 6 від 23 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” з змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 року № 7, від 30 вересня 1994 року № 11, від 25 травня 1998 року № 15, від 24 жовтня 2003 року № 9, необхідність в додаткових витратах повинна бути підтверджена висновком СМЕ.

          Що стосується витрат позивача на поїздки до медичних закладів до міста Харкова в розмірі 239 грн.87 коп., суд вважає їх такими, що підлягають відшкодуванню, оскільки ОСОБА_2 надав докази того, що він потребував консультацій обласних медичних спеціалістів, мав для цього направлення з місцевої лікарні та показання здоров`я. Крім того, ним надані оригінали проїздних документів з Лозової до Харколва та з Харкова до Лозової, а також ксерокопії проїздних квитків, оригінали яких суд оглянув в ході судового розгляду в архівний справі за позовом ОСОБА_2 до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, яка за його заявою залишена без розгляду 9 вересня 2009 року (а.с.52-54, 212).

          Також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення комісійного збору за послуги банку в розмірі 120 грн.98 коп., який сплачено позивачем при отриманні перерахованих відповідачем сум відшкодування, оскільки ОСОБА_2 надав довідки про цю сплату, що також підтверджено листом філії ВАТ „Ощадбанку” про те, що на виплату готівкою коштів, зарахованих на поточний рахунок клієнта безготівковим порядком, стягується комісійна винагорода згідно п.1.1 тарифів, затверджених постановою правління ВАТ „Ощадбанк” від 16 квітня 2009 року, № 124, у розмірі 1% від перерахованої суми шляхом списання суми комісійної винагороди з рахунку клієнта (а.с.95-98,139-142,179).

          Суд також вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат позивача на надання йому правової допомоги при складанні позову та безпосередньо в судовому засіданні підлягають повному задоволенню, оскільки підтверджені належним чином ( а.с. 130,191).

          Оскільки спір в суді виник з вини відповідача, суд вважає необхідним покласти на нього розходи з оплати судового збору на витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 8, 1172, 1208 ч. 2 ЦК України, суд, -

                                                  В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ДП „Макіїввугілля”, яка знаходиться в місті Макіївка (86157), Донецької області, пл. Радянська, 2, ( поточний рахунок 26000301528430 в філії ЦГО „Промінвестбанку „ міста Маківка, МФО 334516, ЕТРПОУ 32442295 ИНН 324422905180, св. № 06516407) на користь ОСОБА_2 :

у відшкодування матеріальної шкоди, завданої його здоров`ю, одноразово, за період з 1 березня 2009 року по 1 квітня 2011 року в розмірі 24825 грн.73 коп.;

щомісячно, починаючи з 1 квітня 2011 року, безстроково, у відшкодування матеріальної шкоди суму 984 грн.53 коп., зобов`язавши відповідача проводити перерахунки цієї суми щомісячно у відповідності з діючим законодавстом України;

витрати на стаціонарне лікування за період з 13 грудня 2008 року по 15 грудня 2009 року в розмірі 3760 грн.92 коп.;

вартість проїзду з міста Лозова до міста Харкова та з міста Харкова до міста Лозова на консультації до лікарняних закладів в період з26 грудня 2008 року по 1 лютого 2010 року в розмірі 239 грн.87 коп.;

комісійний збір за послуги банку при перерахуванні відповідачем сум відшкодування шкоди в розмірі 120 грн. 98 коп.;

витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1000 грн.

          Стягнути з ДП „Макіїввугілля” судовий збір на користь держави в розмірі 299 грн.47 коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лoзівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: