Постанова № 16888, 20.06.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2006 р.

Справа № 13/190-05-6883

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Бойко Л.І.,

суддів Величко Т.А., Жукової А.М.

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Заварухіна О.В., Гуневой О.Ф. - директор

від відповідача: Волканов Є.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ „АКОТ”

на рішення господарського суду Одеської області

від 13.09.2005р.

у справі № 13/190-05-6883

за позовом: ТОВ „АКОТ”

до: СДПІ у Приморському районі м. Одеси

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

встановив:

ТОВ “АКОТ” 13.07.2005р. звернулось до господарського суду з позовом та з доповненням до нього від 22.08.2005р. про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2005р. № 0005162301/0 та № 0005172301/0 СДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2005р. (суддя О.Л. Панченко) у задоволенні позову ТОВ “АКОТ” відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що СДПІ у Приморському районі м. Одеси правомірно донараховано позивачу податок на прибуток, ПДВ та застосовано штрафні санкції по цим податкам, оскільки вартість послуг мобільного зв’язку не відноситься до складу валових витрат виробництва, а податок на додану вартість, сплачений у зв’язку з придбанням мобільних телефонів, відшкодовується за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включається, тому що надані позивачем документи не свідчать про пов’язаність витрат по придбанню мобільного зв’язку з господарською діяльністю підприємства.

Не погодившись із рішенням суду, ТОВ “АКОТ” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2005р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв’язку із відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні по справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2005р. ТОВ “АКОТ” відмовлено у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.05.2006р. скасована, строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду поновлено. Справу направлено до Одеського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси вважає апеляційну скаргу безпідставною та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду не ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, та оцінки доказів, виходячи із наступного.

СДПІ у Приморському районі м. Одеси проведена комплексна планова документальна перевірка ТОВ “АКОТ” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р., за результатами якої складено акт № 5002/23-1/1007/23213170/319 від 07.06.2005р.

На підставі цього акту, податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.06.2005р. № 0005162301/0 та № 0005172301/0, якими ТОВ “АКОТ” донараховано податок на прибуток у сумі 1128 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 600 грн., а також податок на додану вартість у сумі 817 грн. та штрафні санкції по цьому податку у розмірі 408 грн.

Із акту перевірки вбачається, що податковою інспекцією встановлено порушення п.5.1 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р., так як до складу валових витрат віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, та витрати, не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме вартість послуг по мобільному зв’язку, наданих компанією “УМЗ” по договору № 920042 від 02.01.2003р. на суму 4086 грн, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1128 грн.; пп.7.4.1 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р., тому що підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту послугу мобільного зв’язку, надані компанією “УМЗ” в сумі 817 грн.

Аналізуючи дані, викладені в акті перевірки, колегія суддів прийшла до висновку, що перевіркою не зафіксовано факту користування працівниками ТОВ “АКОТ” послугами мобільного зв’язку у цілях, що не пов’язані із господарською діяльністю даного підприємства. Доказами являється те, що використання цього виду послуг підтверджено наказами по підприємству про використання мобільного звязку, угодою про надання послуг стільникового мобільного звязку від 30.12.2003р., укладеною з підприємством, та відповідними рахунками-фактурами, накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними та деклараціями, що містяться в матеріалах справи.

Висновок суду першої інстанції щодо відсутності розрахункових документів (розшифровок телефонних розмов) із зазначенням номерів абонентів та часу розмов, що підтверджували б їх відношення до господарської діяльності підприємства не приймаються судовою колегією до уваги у зв’язку з наступним.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р., валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Витрати на оплату послуг мобільного зв’язку позивач відносив до складу валових витрат, керуючись пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, який дозволяє платникам податку відносити до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням господарства, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, із урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадку повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, що не підтверджуються документально.

Висновок господарського суду стосовно недоведеності пов’язаності витрат на оплату послуг мобільного зв’язку з веденням господарської діяльності ТОВ “АКОТ” спростовується матеріалами справи, а саме первинними бухгалтерськими документами. Статтею 11 вищезазначеного Закону не встановлено вимог щодо форми або виду документів, які були б належними для цілей податкового обліку, тобто були б обов’язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Колегія суддів дійшла висновку, що розшифровки телефонних розмов не є тими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Лише в тому разі, коли в пунктах 5.3 –5.8 цього Закону містяться певні обмеження чи існує пряма заборона на включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. У зазначених пунктах не вказана неможливість віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв’язку.

Крім того, нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв’язку здійснених ним витрат саме з підготовкою, організацією, веденням господарської діяльності, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Тобто заздалегідь вважається, що всі витрати платника податку прямо пов’язані з такою підготовкою, організацією, веденням господарської діяльності, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Про це зазначається в п.5.10 ст.5 цього Закону, яким закріплено, що встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових витрат платника податку, окрім зазначених цим Законом, не дозволяється.

Зазначене не враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 55, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила:

Здійснити правонаступництво СДПІ у Приморському районі м. Одеси на ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2005р. у справі № 13/190-05-6883 скасувати, позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 8.06.2005р. № 0005162301/0 та № 0005172301/0.

Стягнути з ДПІ у Приморському районі м. Одеси на користь ТОВ “АКОТ” витрати по держмиту в сумі 127,50 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Судді : Т.А. Величко

А.М. Жукова