Ухвала суду № 1687575, 01.06.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

26 травня 2008 року

м. Севастополь Справа № 2-4/479-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В. ,

суддів Борисової Ю.В. ,

Волкова К.В. ,

секретар судового засідання Яресько О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Стиранка Ірина Євгенівна, довіреність № 1 від 10.01.2008,

відповідача: Патраш Володимир Іванович, довіреність № 3232/10 від 31.05.2007,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 24.03.2008 у справі № 2-4/479-2006А

за позовом відкритого акціонерного товариства "Пансіонат "Море" (вул. Набережна, 25, місто Алушта, 98500)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, місто Алушта, 98500)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2008 у справі № 2-4/479-2006А позов задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим від 18.03.2005 № 0000602301/0/803 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 250 520 грн, № 0000562301/0/806. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03, 40 грн судового збору.

Постанова мотивована тим, що порушення позивачем чинного законодавства не підтверджується матеріалами справи, а тому донарахування податків та застосування фінансових санкцій є неправомірним.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому відповідач підтримав свої вимоги.

Позивач подав суду заперечення на апеляційну скаргу, які мотивовані тим, що доводи відповідача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду залишити без змін.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2008 суддю Щепанську О.А. замінено на суддю Борисову Ю.В.

Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим проведено перевірку дотримання відкритим акціонерним товариством "Пансіонат "Море" вимог податкового законодавства за період з 01.10.2003 по 31.12.2004, за результатами якої складено акт № 24/23-2/8/19011733 від 17.03.2005 (т. 1, а. с. 10).

На підставі зазначеного акту 18.03.2008 Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим прийняла та надіслала на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0000602301/0/803, № 0000562301/0/806 (т. 1, а. с. 44, 45).

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим № 0000602301/0/803 від 18.03.2008 у порушення пункту 1.11 статті 1, пункту 4.5 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 250 780, 00 грн (т. 1, а. с. 44).

Позивач погоджується з заниженням податкового зобов’язання в сумі 260, а тому оскаржує зазначене рішення в частині встановленого завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 250 520 грн.

Підставою для зменшення податкового кредиту в сумі 250 000 грн стало включення позивачем до його складу зазначеної суми податку на додану вартість, сплаченою у зв’язку з оплатою робіт товариства з обмеженою відповідальністю „Ербек” з будівництва адміністративного корпусу пансіонату, вілл № 9, 10 та басейнів вілл, оскільки зазначені об’єкти, на думку відповідача, не є основними засобами. При цьому відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” такі суми можуть бути включені до складу податкового кредиту з моменту введення об’єктів будівництва в експлуатацію й їх участі в господарській діяльності позивача.

Судова колегія не погоджується з висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 того ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Таким чином, Законом України „Про податок на додану вартість” прямо передбачено виникнення права позивача на податковий кредит у звітному періоді у зв'язку з спорудженням основних фондів незалежно від строків введення їх в експлуатацію, а отже й у використанні їх в господарській діяльності.

Такого висновку притримується також Державна податкова адміністрація України в листі від 30.01.2004 за № 658/6/15-2415-26.

Отже, зменшення податкового кредиту в сумі 250 000 грн є неправомірним.

Доводи відповідача про те, що об’єкти будівництва не мають статусу основних фондів до моменту їх введення в експлуатацію та використання в господарській діяльності, не приймаються судовою колегією, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Таким чином, матеріальні цінності відносяться до основних фондів, якщо вони з дати введення в експлуатацію будуть використовуватися у господарській діяльності платника податку. Використовуючи термін „призначаються”, законодавець прямо встановлює призначення матеріальних цінностей з дати введення їх в експлуатацію. Як вбачається із матеріалів справи, об’єкти будівництва - адміністративний корпус пансіонату, вілли № 9, 10 та басейни вілл, є саме основними засобами, що з дати введення в експлуатацію будуть використовуватися у господарській діяльності платника податку –надання місць для короткотермінового проживання.

Підставою для зменшення податкового кредиту в сумі 520 грн стало включення позивачем до його складу зазначеної суми податку на додану вартість, сплаченою у зв’язку з здійсненням передплати за топогеодезичні роботи в районі вул. Октябрської. В акті перевірки зазначено, що 520 грн податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної № 1689 від 15.11.2004 (т. 1, а. с. 65), проте, податковий кредит підлягає зменшенню на зазначену суму, оскільки земельна ділянка не знаходиться у власності чи в оренді позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, топогеодезичні роботи проведені на підставі рішення Алуштинської міської ради від 08.09.2004 № 18/93 (т. 1, а. с. 83), яким дозволено оформлення проекту відводу земельної ділянки, площею до 0, 4 га, для будівництва двох багатоквартирних житлових будинків по вул. Октябрській.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” пов’язує виникнення права на податковий кредит з датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна № 1689 від 15.11.2004 відповідає вимогам закону.

Отже, зменшення податкового кредиту в сумі 520 грн є неправомірним.

Доводи відповідача про те, що земельна ділянка не знаходиться у власності позивача або в оренді, не приймаються судовою колегією, оскільки зазначене питання не впливає на правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту 520 грн податку.

Слід також зазначити, що висновком судово-бухгалтерської експертизи № 95 від 13.02.2007 (т. 2, а. с. 5) завищення бюджетного відшкодування на суму 250 520 грн документально не підтверджено.

Таким чином, позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим № 0000602301/0/803 від 18.03.2008 у частині встановлення завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 250 520 грн підлягають задоволенню.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим № 0000562301/0/806 від 18.03.2008 позивачу за порушення статтей 2, 14, 15 Закону України „Про плату за землю” донарахований податок на землю в сумі 9 179, 22 грн та застосовані фінансові санкції в сумі 4 639, 22 грн на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” (т. 1, а. с. 45).

Підставою для донарахування податку на землю в сумі 9 179, 22 грн стало непідтвердження за результатами перевірки права позивача на користування пільгою з земельного податку на земельну ділянку, що знаходиться у відкритого акціонерного товариства "Пансіонат "Море" у постійному користуванні. Відповідач виходить з того, що пансіонат мав пільги з земельної ділянки в період освоєння земельної ділянки, а з часу введення об’єктів будівництва в експлуатацію дія пільги припиняється.

Відповідно до пункту 18 статті 12 Закону України „Про плату за землю” від земельного податку звільняються на період освоєння земельної ділянки (планування території, будівництво об'єктів інфраструктури тощо), але не більше ніж на 5 років, суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують у порядку, встановленому Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим", інвестиційні проекти".

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання контракту (т. 1, а. с. 33, 78-82) з Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради від 17.04.2001 та відповідно до Законів України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону "Порт Крим" в Автономній Республіці Крим" реалізує інвестиційний проект „Будівництво, реконструкція і експлуатація пансіонату „Море” на території пріоритетного розвитку „Алушта”. З фінансового плану інвестиційного проекту (розділ 8) видно, що проектом передбачено надання пільги з податку на землю протягом всіх 5 років реалізації проекту, починаючи з 2 кварталу 2001 року, до 2006 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується правомірність застосування позивачем пільги з податку на землю.

Доводи відповідача про те, що з часу введення окремих об’єктів будівництва в експлуатацію освоєння під ними земельної ділянки припиняється, а тому позивач позбавляється пільги з податку на землю на таку частину земельної ділянки, не приймаються судовою колегією, оскільки реалізація інвестиційного проекту позивача передбачає будівництво, реконструкцію і експлуатацію пансіонату „Море”. Пансіонат „Море” є єдиним майновим комплексом, до складу якого входять, у тому числі будівлі, будівництво яких не завершено, а, отже, до закінчення їх будівництва та введення в експлуатацію підстав вважати, що позивач закінчив реалізацію проекту немає.

Таким чином, донарахування податку на землю є неправомірним. Оскільки донарахування є неправомірним, то й для застосування фінансових санкцій підстав немає.

Позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим № 0000562301/0/806 від 18.03.2008 підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2008 у справі № 2-4/479-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді Ю.В. Борисова

К.В. Волков