Рішення № 16872788, 08.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.11р.Справа № 17/5005/7383/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Геліт", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Верхньодніпровський авторемонтний завод", м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області

про стягнення 21611,78 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Чабанюк В.М., директор, протокол від 28.03.03р.;

ОСОБА_1, довір. № 1 від 23.06.11р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Геліт" (далі позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Верхньодніпровський авторемонтний завод" (далі відповідач) суму 20000,00 грн. основного боргу, 1140,00 грн. інфляційних, 471,78 грн. 3% річних, а всього 21611,78 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору № 83/08 від 09.06.08р.

Вмотивовує заявлені вимоги невиконанням відповідачем зобовязання щодо повної оплати вартості виконаних на його замовлення робіт, зокрема, проігноровано надіслану на адресу підприємства претензію з вимогою сплатити спірну заборгованість.

Відповідач відзив на позов та документи на вимогу суду не надав. У судове засідання, призначене для розгляду справи, явку повноважного представника не забезпечив. В той же час, відповідачем направлено на адресу суду телеграму з клопотанням здійснити розгляд спору за відсутності його представника.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

встановив:

09.06.2008 року між відповідачем (замовником) та позивачем (виконавцем) було укладено договір № 83/08 (далі Договір), згідно умов якого виконавець зобовязався на протязі 60-ти днів з дня надходження передплати та наявності вантажопідйомних механізмів, монтажних та зєднувальних деталей, згідно специфікації і кресленням проекту, виконати, а замовник прийняти і оплатити роботи з монтажу кранових шляхів та кран-балки г/п 5тс.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами п. 2.1 вказаного договору вартість робіт на момент підписання цієї угоди складає загальну суму 49860,00 грн., яка визначена сторонами на підставі протоколу узгодження про договірну вартість та калькуляцію (п. 2.4 Договору).

Пункт 2.3 Договору встановлює обовязок відповідача здійснити оплату 60% від загальної вартості робіт, як передоплату до початку виконання робіт, а решта 40% від загальної вартості робіт, як передоплату перед початком монтажу кран-балки.

Приймання замовником виконаних позивачем робіт оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1 Договору).

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що згідно наявному у справі двосторонньому акту приймання-передачі виконаних робіт від 27.04.10р. з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі, підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе за спірною угодою зобовязань.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тоді як, замовник передбачені Договором зобовязання в частині повної та своєчасної сплати виконавцю вартості робіт здійснив частково на загальну суму 29860,00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України вказують на те, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати залишкової вартості виконаних робіт у загальній сумі 20000,00 грн., обставин наведених позивачем в обґрунтування цієї частини позовних вимог не спростував.

В той же час, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України, у звязку із простроченням виконання відповідачем грошового зобовязання нарахував за період з серпня по грудень 2010 року включно суму 1140,00 грн. інфляційних, а також за період з 27.04.10р. по 07.02.11р. суму 471,78 грн. 3% річних.

Однак, проведений господарським судом детальний аналіз матеріалів справи відображає, що між сторонами не було узгоджено строків оплати вартості виконаних робіт, насамперед після їх прийняття замовником, у звязку із чим період, взятий позивачем для нарахування інфляційних та 3% річних, не є належним.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Так, в силу приписів передбачених ст.ст. 6, 7 Господарського процесуального кодексу України, виконавцем 09.11.10р. було надіслано на адресу відповідача претензію за вих. № 138 (а.с. 21) з вимогою до останнього сплатити спірну вартість виконаних робіт, яка згідно поштового повідомлення була отримана замовником 11.11.10р. (а.с. 22), про що свідчить підпис останнього, проте станом на 19.11.07р. (+7днів від дати отримання) заборгованість не оплачена, а претензія залишена без відповіді.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру інфляційних та 3% річних господарський суд задовольняє їх частково за грудень місяць 2010 року суму 160,00 грн. інфляційних та за період з 19.11.10р. по 07.02.11р. суму 133,15 грн. 3% річних, а в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Верхньодніпровський авторемонтний завод" (51600, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, вул. Палехи, 109; ЄДРПОУ 05461390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Геліт" (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 56/12; ЄДРПОУ 13460453) суму 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 133,15 грн. (сто тридцять три грн. 15 коп.) 3% річних, 160,00 грн. (сто шістдесят грн. 00 коп.) інфляційних, 202,93 грн. (двісті дві грн. 93 коп.) державного мита, 221,60 грн. (двісті двадцять одна грн. 60 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ________.