Рішення № 16871701, 05.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2011Справа №5002-29/1869-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Докфарм» (95034, м. Сімферополь, вул. Куйбишева/Московська, буд. 60/24, код ЄДРПОУ 32271317);

До відповідача Державної компанії «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В) в особі: Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (95001, м. Сімферополь, вул.. Кримська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 23666339);

До іншого відповідача - Державного казначейства України (01601, м. Київ 1, вул. Бастіонна, 6);

Про стягнення 1 038,49 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 17.02.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність №64 від 28.03.2011 р.

Від іншого відповідача не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Докфарм» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Державної компанії «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України в особі: Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення помилково перерахованих коштів за договором про надання послуг з організації збору, заготівлі та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів в сумі 1 038,49 грн., з яких 918,24 грн. сума основного боргу, 73,46 грн. інфляційних втрат та 46,79 грн. відсотки за користування чужими коштами. Також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем при подачі позову судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем 30 серпня 2010 року на розрахунковий рахунок ДК «Укрекокомресурси» КМУ згідно платіжного доручення №8367 помилково було перераховано грошові кошти в сумі 918,24 грн., які досі не повернуті, не дивлячись на неодноразове прохання про це позивача, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Крім того, позивач заявив до стягнення штрафні санкції у вигляді інфляційних витрат та відсотків за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05 травня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Докфарм» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відповідач у судове засідання 19.05.2011р. надав відзив на позов, який судом долучено в матеріали справи, згідно з яким проти позову заперечує, посилаючись на те, що на сьогоднішній день позивач не розірвав укладений між сторонами у справі договір про надання послуг з організації збору, заготівлі та утилізації використаної тари та пакувальних матеріалів, а тому грошові кошти, які є предметом спору, вважаються відповідачем як передплата за надані послуги в майбутньому.

Позивач у судове засідання 07.06.2011р. надав клопотання про долучення до матеріалів справи письмового обґрунтування позовних вимог відповідно до чинного законодавства з детальним розрахунком суми, заявленої позивачем до стягнення. Суд, розглянувши клопотання позивача, задовольнив його та долучив до матеріалів справи надані документи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.06.2011р. суд за власною ініціативою залучив до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне казначейство України.

У судовому засіданні 23.06.2011р. позивач заявив клопотання про залучення у справі Державне казначейство України в якості іншого відповідача, у звязку з тим, що грошові кошти, помилково перераховані відповідачеві, знаходяться на спеціальному рахунку Державного казначейства України і повернення даних коштів можливе лише за рішенням суду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.06.2011р. суд прийняв заяву позивача та залучив до участі у справі іншим відповідачем Державне казначейство України. Цією ж ухвалою суд зобовязав позивача спрямувати на адресу іншого відповідача копію позовної заяви, докази спрямування надати суду, визначити вимоги до іншого відповідача.

У судовому засіданні 05.07.2011р. позивач підтримав заявлені позовні, однак вимоги ухвали господарського суду АР Крим від 23.06.2011р. не виконав, не визначив вимоги щодо іншого відповідача, не надіслав копію позовної заяви іншому відповідачеві. Крім того, представником позивача надана заява, адресована Державному казначейству України, з вимогами, щодо повернення грошової суми. Доказів надсилання даної заяви самому Державному казначейству України, позивач суду не надав.

Суд не прийняв до розгляду дану заяву, у звязку з тим, що вона не адресована господарському суду АР Крим, та не може розглядатись ні як доказ спрямування вимоги до Державного казначейства України, ні як позовні вимоги до іншого відповідача.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, зазначених у наданому раніше відзиві на позовну заяву.

Інший відповідач Державне казначейство України, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причина неявки невідома, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Жодних пояснень, заперечень та відзиву на адресу господарського суду АР Крим, на момент розгляду справ, від нього не надходило.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, інший відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, у відсутність представника іншого відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2010р. між Республіканським управлінням в АР Крим «Кримекокомресурси» Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Докфарм» (далі замовник) укладений договір №466-ІМ/С (далі договір) (а.с. 32-33).

Відповідно до розділу 1 даного договору, предметом договору є послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів (далі послуги) імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим договором згідно Постанови КМУ від 26.07.2001р. №915 зі змінами і доповненнями.

За умовами даного договору, виконавець надає послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів зазначених в п. 1 цього договору, а замовник зобовязався прийняти ці послуги та протягом десяти робочих днів з дня відправлення виконавцем, або отримання акту виконаних робіт замовником, направити виконавцю підписаний акт, чи обґрунтовану відмову від його підписання (п.п. 2.1.1, 2.3.2, 3.1, 36 договору).

Сума договору складається із сум, зазначених у відомостях, наданих замовником, які є невідємною частиною цього договору, остаточна сума по кожній партії продукції підтверджується у акті, враховуючи п. 2.3.2 договору (п. 4.1 договору).

Порядок розрахунків визначений сторонами у розділі 5 договору, а саме згідно п. 5.1 замовник зобовязується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний казначейський рахунок. В платіжному документі замовник зобовязаний вказати номер та дату договору, а також номер та дату відомості, за якими здійснюється оплата та пунктом 5.2 передбачено, що обовязок по здійсненню розрахунків за цим договором виникає у замовника стосовно надання послуг щодо тари і пакувальних матеріалів з-під імпортованої продукції на момент митного оформлення, незалежно від термінів надання виконавцем акту.

Відповідальність сторін за невиконання обовязків, передбачених розділом 2 договору, визначена сторонами у розділі 6 договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р.

Доказів дострокового припинення чи розірвання, укладеного між сторонами договору №466-ІМ/С від 27.05.2010р. суду сторонами не надано.

30.08.2010р. на розрахунковий рахунок Державної компанії «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України Товариством з обмеженою відповідальністю «Докфарм» згідно платіжного доручення №8367 перераховано грошові кошти в сумі 918,24грн., з призначенням платежу: «за утилізацію відходів згідно договору №01/466-С від 27.05.2010р. (а.с. 34).

ТОВ «Докфарм» вважаючи дану операцію здійсненою помилково, оскільки жодних грошових зобовязань перед відповідачем не має, листом вих. №265 від 31.08.2008р. звернулось до відповідача з вимогами повернути помилково перераховані кошти (а.с. 29).

Відповідач листом вих. №8/635 від 05.11.2010р. повідомив позивача про неможливість повернення сплачених грошових коштів в сумі 918,24грн., оскільки дані кошти зараховані на спеціальний рахунок в Державному казначействі України і порядок їх повернення законодавчо не визначений (а.с. 31).

Крім того, відповідач надіслав на адресу позивача для підписання Акт виконаних робіт за договором №01/466-ІМ/с від 27.05.2010р., датований 31.08.2010р., згідно з яким відповідач надав позивачеві послуги за договором у 2010р. на загальну суму 918,24грн. (а.с. 34).

01.02.2011р. позивач повторно звернувся до відповідача листом вих. №08/1 з вимогами повернути помилково сплачені грошові кошти на рахунок ДК «Укрекокомресурси» КМУ (а.с. 30).

Надіслана позивачем на адресу відповідача претензія вих. №34 від 18.02.2011р. з вимогами повернути помилково сплачені грошові кошти, залишена відповідачем без задоволення (а.с. 26-27).

У своїй претензії позивач звернув увагу відповідача на те, що ніяких послуг 31.08.2010р. ДК «Укрекокомресурс» позивачеві не надавала, тому підстави для підписання акту виконаних робіт від 31.08.2010р. відсутні.

Оскільки всі вимоги позивача про повернення помилково сплаченої суми залишені відповідачем без задоволення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення грошових коштів в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є стягнення з Державної компанії «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України в особі Кримського територіального управління регіонального розвитку та контролю державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 918,24грн.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу стягнення з відповідача 918,24грн. позивач посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, товариство зазначає, що відповідачем безпідставно отримані грошові кошти внаслідок їх помилкового перерахування на рахунок ДК «Укрекокомресурси», у звязку із чим останній є особою, яка набула майно без достатньої правової підстави та зобовязана повернути його позивачу.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід зясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, згідно з платіжного доручення №8367 від 30.08.2010р. позивач перерахував відповідачеві на рахунок № 37122002002590 у ГУДК в м. Києві 918,24грн. з призначенням платежу: «за утилізацію відходів згідно договору №01/466-С від 27.05.2010р.

Як зазначалось раніше, листами вих. №265 від 31.08.2008р., від 01.02.2011р. вих. №08/1 та претензією вих. №34 від 18.02.2011р. позивач звертався до відповідача з вимогами повернути помилково перераховані на рахунок № 37122002002590 грошові кошти в розмірі 918,24грн.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязання повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При цьому умовами виникнення зобовязань внаслідок безпідставного придбання майна є: збільшення майна у однієї особи; зникнення майна у іншої особи; причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; відсутність достатнього правової підстави для збільшення майна у однієї особи за рахунок іншої особи.

Змістом даного зобовязання є право кредитора (потерпілої особи) вимагати від боржника повернення отриманого або зберігаємого майна і зобовязання боржника виконати цю вимогу та повернути безпідставно отримане майно.

Таким чином, важливою умовою для застосування положень статті 1212 ЦК України до правових відносин є встановлення наявності або відсутності правової підстави.

Як вже зазначалось, грошові кошти у розмірі 918,24грн. помилково перераховані на рахунок відповідача, оскільки ТОВ «Докфарм» жодних грошових зобовязань перед відповідачем не має.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що дані грошові кошти позивачем були перераховані як передоплата за надані послуги за договором спростовуються позивачем у судових засіданнях та матеріалами справи, зокрема умовами договору №466-ІМ/С від 27.05.2010р. не передбачена така форма оплати як передоплата.

Відтак, суд погоджується з доводами ТОВ «Докфарм» щодо отримання відповідачем грошових коштів в сумі 918,24грн. без достатньої правової підстави.

Однак, відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено термін - органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, це органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету.

Тож слід зробити висновок про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірної грошової суми.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно Положення про державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України за №460/2011 від 13.04.2011р. Державна казначейська служба України (Казначейство України) є правонаступником Державного казначейства України.

Розділом 3 Положення про Державну казначейську службу України визначені основні завдання Казначейства України, у тому числі повернення помилково зарахованих до бюджету коштів, зокрема пунктом 7 встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Матеріалами справи факт звернення позивача до органу державного казначейства із заявою про повернення помилково перерахованих грошових коштів з бюджету, у звязку з чим у іншого відповідача виник би обовязок повернути відповідні кошти на рахунок позивача, не містить.

В процесі розгляду справи позивач не скористався своїми правами в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України та вимоги до іншого відповідача Державного казначейства України так і не визначив.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи положення статті 54 Господарського процесуального кодексу України та межі повноважень суду при прийнятті рішення за статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, вказує, яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес є порушеними, доводячи це належними та допустимими доказами.

Розглядаючи ж спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, відповідність обраного ним способу їх захисту способам, визначеним законодавством, забезпечення внаслідок прийняття рішення відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що за підставами, викладеними у позовній заяві, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

У звязку з тим, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 918,24 грн. основного боргу позивачеві суд відмовив, то і в задоволенні позовних вимог про стягнення 73,46 грн. інфляційних втрат та 46,79 грн. відсотків за користування чужими коштами суд також відмовляє, у звязку з тим, що дані вимоги мають похідний характер.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на позивача в порядку ст.49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 08.07.2011року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.