Рішення № 16859091, 07.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2011 р.

Справа № 5004/829/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне", м. Луцьк

до відповідача: комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту", м. Луцьк

про стягнення 619470 грн. 83 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (дов. від 11.05.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульт (дов. №17/1605 від 29.12.2010р.)

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" звернулось до суду з позовом про стягнення з комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" 619470,83 грн., в тому числі 285397,50 грн. заборгованості по оплаті відпущених згідно договору №34 від 01.02.2006р. товарно-матеріальних цінностей, 170633,94 грн. пені, 101069,20 грн. збитків, завданих простроченням виплат кредиту, 62370,19 грн. збитків, завданих зміною курсу валют.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі, призначено розгляд останньої в судовому засіданні. Ухвалами суду від 16.05.2011р., 06.06.2011р. та від 20.06.2011р. з тих чи інших підстав розгляд справи відкладався.

Одночасно з цим ухвалою суду від 20.06.2011р. за клопотанням представника позивача у відповідності до ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду господарського спору на пятнадцять днів до 07.07.2011р.

В судовому засіданні представник позивача, надавши на вимогу суду витребувані останнім додаткові документи, предявлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному обємі поклавши при цьому на відповідача обовязок відшкодування товариству "Ксібоне" понесених у звязку з поданням позову до суду витрат.

В обґрунтування предявленого до відповідача позову позивач посилається на укладення 01.02.2006р. між сторонами договору поставки товарів за №34, відпуск позивачем відповідачу на виконання умов цієї угоди товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 8569450,34 грн., отримання товарів комунальним підприємством "Луцьке підприємство електротранспорту", проведення часткових (на суму 8284052,84 грн.) розрахунків по їх оплаті, а також наявності заборгованості в розмірі 285397,50 грн., нарахування у звязку з цим відповідачу пені в розмірі 170633,94 грн. Посилаючись на тривале невиконання КП "Луцьке підприємство електротранспорту" умов договору в частині оплати відпущених товарно-матеріальних цінностей, позивачем поруч з цим ініціюється питання щодо стягнення на його користь з відповідача 101069,20 грн. збитків, завданих простроченням виплат кредиту, а також 62370,19 грн. збитків, завданих зміною курсу валют.

Комунальне підприємство "Луцьке підприємство електротранспорту" у запереченнях від 06.06.2011р. на позовну заяву та представник підприємства в судовому засіданні з приводу позовних вимог товариства "Ксібоне" засвідчили, що підприємство електротранспорту не заперечує позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 285397,50 грн., однак, в повному обємі заперечує вимоги щодо стягнення пені та понесених позивачем збитків внаслідок укладення кредитного договору від 14.05.2008р. з ВАТ "Укрексімбанк".

При цьому відповідачем засвідчується, що згідно п 5.3 договору поставки №34 від 01.02.2006р. у випадку прострочення постачання товару "Постачальник" має право вимагати від "Покупця" сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення. Заявляючи позовні вимоги по сплаті пені, позивач посилається на даний пункт договору, хоча в цьому пункті не говориться про те, що в разі прострочення платежу "Покупець" повинен сплачувати "Постачальнику" пеню за прострочення платежу, тому позовна вимога по сплаті пені є безпідставною і такою, що не передбачена умовами договору поставки.

Засвідчується відповідачем також на безпідставності вимог щодо стягнення на користь позивача сум у відшкодування завданих збитків, зокрема, з тих підстав, що в умовах договору поставки відповідальність "Покупця" за понесені збитки "Постачальником" в результаті його господарської діяльності передбачена не була, посилання позивача на те, що він поніс збитки в результаті зміни курсу долара не можуть бути прийняті до уваги оскільки прямого звязку між даним фактом і виконання сторонами умов договору немає, договір поставки не відноситься до зовнішньоекономічних договорів, а тому всі розрахунки по ньому, як і ціна товару, встановлюються в національній валюті (гривні), кредитний договір товариством "Ксібоне" був укладений з метою збільшення обігових коштів у здійсненні комерційної діяльності, відповідач не мав і на даний час не має ніякого відношення до укладання позивачем кредитних договорів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши додатково надані останніми суду для огляду та долучення до матеріалів справи документи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ксібоне", м. Луцьк (Постачальник) та Луцьким підприємством електротранспорту (на даний час комунальне підприємство "Луцьке підприємство електротранспорту"), м. Луцьк (Покупець) було укладено договір поставки за №34 (том 1 а.с. 63) у відповідності до умов котрого Постачальник зобовязувався постачати, а Покупець приймати та оплачувати товари згідно здійснених заявок та виставлених рахунків.

Судом встановлено, що у період 2006-2011 років між зазначеними субєктами господарської діяльності будь-яких інших угод з приводу відпуску товарно-матеріальних цінностей не укладалось.

Пунктами 2.1, 3.1 договору від 01.02.2006р. сторонами було визначено, що товарно-матеріальні цінності, що поставляються за цією угодою, зазначаються у щоразовому замовленні та накладній, поставка товарів проводиться Постачальником впродовж 3-х днів з дати перерахування коштів за товар згідно договору та щоразового замовлення, приймання-здача товару проводиться відповідно до товаросупровідних документів (накладних).

Пунктом 4.2 договору №34 від 01.02.2006р. було визначено, що оплата за товар проводиться шляхом передоплати вартості замовленого товару, згідно рахунка, виписаного на підставі замовлення та специфікації.

Як це зазначається позивачем та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні, у 2008 році зважаючи на важке фінансово-економічне становище Луцького підприємства електротранспорту, товариством "Ксібоне" було прийнято рішення про відвантаження КП "Луцьке підприємство електротранспорту" товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів) на умовах відстрочення платежів. За досягнутими у звязку з цим між керівниками сторін домовленостями, Луцьке підприємство електротранспорту зобовязувалось проводити розрахунки по оплаті відпущених товариством "Ксібоне" товарно-матеріальних цінностей на умовах відстрочки платежів протягом трьох календарних днів з моменту одержання товару.

При цьому судом встановлено, що зазначеними діями сторін останніми за взаємною згодою було внесено зміни до договору поставки №34 від 01.02.2006р. в частині порядку відпуску товарно-матеріальних цінностей та проведення розрахунків по їх оплаті, хоча такі зміни сторонами не було оформлено письмово шляхом належного підписання та скріплення печатками субєктів господарювання відповідної угоди (додаткової угоди, протоколу розбіжностей і т.п.)

На виконання умов договору поставки від 01.02.2006р. позивачем у період часу з 22.05.2006р. по 31.01.2011р. було відпущено КП "Луцьке підприємство електротранспорту", а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 8569450,34 грн.

Викладене підтверджується долученими до матеріалів справи документами, зокрема, видатковими накладними на відпуск товарів, довіреностями на отримання останніх, реєстрами товарних документів за звітні періоди, підписаними між сторонами актами звірок взаємних розрахунків, матеріалами письмових переписок та ін. (том 1 а.с. 64-170, том 2 а.с. 44-57, 91).

У зазначений проміжок часу КП "Луцьке підприємство електротранспорту" здійснило часткові (на суму 8284052,84 грн.) розрахунки, спрямовані на оплату відпущених товарно-матеріальних цінностей (докази оплати банківські виписки про рух коштів на рахунках, картки рахунків том 2 а.с. 1-43, 132- 150, том 3 а.с. 1-29).

Враховуючи викладені обставини та нездійснення відповідачем стовідсоткових платежів за отримані товари, комунальне підприємство "Луцьке підприємство електротранспорту" на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом та на час розгляду справи судом заборгувало товариству "Ксібоне" 285397,50 грн.

Судом зясовано, що визначена сума заборгованості, котра підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 31.01.2011р. (том 2 а.с. 44-54) та визнається відповідачем у поясненнях від 06.06.2011р. на позовну заяву (том 2 а.с. 81-83), включає в себе вартість товарно-матеріальних цінностей, відпущених позивачем відповідачу згідно угоди №34 від 01.02.2006р. у період з 29.05.2009р. по 31.01.2011р.

Наявність у відповідача визнаної останнім суми заборгованості та невжиття КП "Луцьке підприємство електротранспорту" належних заходів на її зменшення та погашення виступили підставою для звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення суми боргу.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки від 01.02.2006р. №34 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що видаткові накладні на відпуск товариством з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" відповідачу у період з 30.04.2009р. по 31.01.2011р. товарів містять всі визначені чинним законодавством обовязкові реквізити, в повному обємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на підставі останніх згідно умов підписаного договору поставки №34 від 01.02.2006р. господарських операцій.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх Луцьким підприємством електротранспорту та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 285397,50 грн. Сума заборгованості повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, на час розгляду справи судом у встановленому порядку не була спростована чи заперечена належними доказами відповідачем.

При цьому суд виходив з тих обставин, що у відповідача в силу положень ст. 692 ЦК України, згідно договору поставки №34 від 01.02.2006р. та у відповідності до досягнутих в подальшому між сторонами домовленостей, виникло зобовязання по оплаті отриманих від позивача товарів саме після прийняття товарів та товаророзпорядчих документів на них з врахуванням при цьому закінчення трьохденного терміну з моменту відпуску товарно-матеріальних цінностей.

Одночасно з цим позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом про стягнення з боржника існуючої заборгованості до ціни позову було включено вимоги щодо стягнення з КП "Луцьке підприємство електротранспорту" на користь ТзОВ "Ксібоне" 170633,94 грн. пені, нарахованої за період з 04.01.2008р. по 25.03.2011р. (розрахунки пені том 1 а.с. 11-39).

Розглянувши предявлені позивачем до відповідача вимоги в цій частині суд вважає, що останні безпідставні та не підлягають до відповідного задоволення, зокрема, з тих підстав, що в силу фактичних обставин справи позивач в даному випадку взагалі позбавлений права нарахування та вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

Судом при цьому взято до уваги те, що у відповідності до положень статей 546-549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що господарські відносини між сторонами, спрямовані на поставку позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідачу та їх отримання останнім, встановлення порядку проведення розрахунків по оплаті отриманого товару носять договірний характер.

Однак, визначення сторонами певного виду забезпечення виконання грошового зобовязання, в даному випадку неустойки (пені), не містять договірного характеру. Судом зясовано, що сторонами у встановленому законодавством порядку в договорі поставки №34 від 01.02.2006р. не було визначено тієї чи іншої відповідальності в якості санкції за невиконання або неналежне виконання Покупцем перед Постачальником грошових зобовязань, повязаних з оплатою відпущених товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем при нарахуванні відповідачу суми пені та предявленні такого позову до суду здійснюється посилання на пункти 5.1-5.3 договору поставки від 01.02.2006р., котрими чітко визначено, що за невиконання умов цієї угоди Постачальник та Покупець несуть відповідальність згідно чинного законодавства, Постачальник несе відповідальність перед Покупцем за кількість, якість поставленого товару, у випадку прострочення постачання товару, Постачальник має право вимагати від Покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Разом з цим проаналізувавши долучені до матеріалів справи розрахунки пені, судом було встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання грошових зобовязань здійснено позивачем у період з 04.01.2008р. по 25.03.2011р. без врахування тих обставин, що положеннями укладеного між сторонами договору поставки не було визначено чіткого конкретного терміну проведення відповідачем належних платежів, а навпаки п. 4.2 договору поставки №34 від 01.02.2006р. сторонами було узгоджено проведення Покупцем оплати за товар шляхом передоплати вартості замовленого товару.

Досягнуті між сторонами в подальшому домовленості відносно зміни договірного порядку поставки товару та його оплати не містять письмового характеру, в подальшому встановленим чином не відобразились та не зафіксувались сторонами в договорі поставки.

Розглянувши позовні вимоги товариства "Ксібоне" щодо стягнення на його користь з відповідача 101069,20 грн. збитків, завданих простроченням виплат кредиту, суд вважає останні підставними та такими, що підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

При цьому суд виходив наступного:

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі. Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного звязку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) повязана зі збитками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином для виникнення зобовязання по відшкодуванню заподіяної шкоди необхідна наявність наступних умов:

1) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

2) заподіяння шкоди майну юридичної особи або громадянину;

3) причинний звязок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою;

4) вина заподіювача шкоди;

5) обґрунтований розрахунок шкоди.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний звязок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 п. 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р. №02-5/215 з послідуючими змінами та доповненнями, за зобовязанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного звязку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В даному випадку суд вважає, що нанесення матеріальної шкоди позивачу неправомірними діями відповідача, вина відповідача, причинний звязок між діями відповідача та збитками, розмір останніх позивачем доведені в повному обсязі.

За правовою природою, відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності і потребують від кредитора доведення наявності шкоди (збитків) та причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками).

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача 101069,20 грн. збитків, завданих простроченням виплат кредиту (розрахунки суми збитків том 1 а.с. 40-62), товариством "Ксібоне" надано суду ряд відповідних документів з котрих вбачається те, що 14 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" було укладено кредитний договір №86908К2 (том 2 а.с. 58-66) у відповідності та на виконання умов котрого, в рамках укладеної між цими ж сторонами Генеральної угоди №860N2 від 21.08.2007р. (том 2 а.с. 92-100) товариству з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" з метою поповнення оборотних коштів з метою фінансування поточних потреб товариства було надано кредит у розмірі 435000 доларів США із процентною ставкою 12,4% річних.

Підставою для укладення кредитного договору та надання суми кредиту позивачу виступала надана останнім кредитній установі з пропозицією про її фінансування за рахунок кредитних коштів, економічна програма за Кредитним продуктом Розвиток бізнесу (том 2 а.с. 123-124).

Зазначеною економічною програмою було визначено, що основним видом діяльності ТзОВ "Ксібоне" являється реалізація нафтопродуктів відомих торгівельних марок. Реалізація відбувається наступним чином: підприємство закуповує оптові партії нафтопродуктів у ТзОВ "Луцька база нафтопродуктів", ПП "Лукойл Україна", ТзОВ "Ойл Карт Центр" і інших оптових продавців. Протягом 2007 року ТзОВ "Ксібоне" було реалізовано нафтопродуктів на загальну суму 23010700 грн.. нафтопродукти реалізовуються остаточним покупцям через придбання ними талонів та смарт-карток, якими вони розраховуються безпосередньо на АЗС. Дана схема вигідна кінцевому покупцю тим, що останній купує невеликі партії пального для забезпечення своєї діяльності на короткий термін, оплату підприємства здійснюють на ТзОВ "Ксібоне" у формі 100% передоплати або з відтермінуванням платежу. Реалізація нафтопродуктів через талони, відомості та смарт-картки дозволяє проводити діяльність на АЗС, які належать постачальникам пального. У 2008 році основна дохідність бізнесу буде отримуватись від господарської діяльності ТзОВ "Ксібоне" з Луцьким підприємством електротранспорту. Бізнес товариства "Ксібоне" носить сезонний характер: пік діяльності припадає на осінь, спад зимовий період. З квітня 2008 року підприємство планує диверсифікувати діяльність: поряд з оптовою торгівлею розвивати роздрібні продажі, планується у звязку з цим здійснювати відпуск палива Луцькому підприємству електротранспорту (основний дебітор, тип власності комунальна) на автозаправних станціях Лукойл та WOG, Луцьке підприємство електротранспорту щоденно закуповує до 3 куб. нафтопродуктів. Зазначається у економічній програмі за Кредитним продуктом Розвиток бізнесу позивачем також і те, що на підприємстві збільшилось товарне дебіторсько-кредитове сальдо, що повязане із зміною розрахунків з дебіторами: оплата кредиторської заборгованості відбувається з 100% передоплатою, дебітори розраховуються із затримкою платежів, порівняно з 2007 роком на початок року дебіторсько-кредиторське сальдо значно збільшилось, в основному за рахунок затримки в оплаті поставлених нафтопродуктів по Луцькому підприємству електротранспорту. У звязку з викладеним товариство "Ксібоне" потребує збільшення оборотних коштів на фінансування закупівель нафтопродуктів на загальну суму 2272500 грн., що стимулюватиме реалізацію продукції.

Наданим господарському суду філією ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Луцьку реєстром платежів ТзОВ "Ксібоне" (том 3 а.с. 38), що були здійснені кредитною установою у травні-липні 2008 року за рахунок кредитних коштів відповідно до кредитного договору від 14.05.2008р. №86908К2, вбачається оплата банківською установою за рахунок кредитних коштів зобовязань товариства "Ксібоне" по закупівлі пального у його контрагентів на загальну суму 2031032,50 грн.

Довідкою філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Луцьку від 06.07.2011р. №086-16/2171 (том 3 а.с. 37) стверджується укладення між AT "Укрексімбанк" та ТзОВ "Ксібоне" кредитного договору №86908К2 (вид кредиту: відновлювана відклична кредитна лінія, кінцевий термін погашення кредиту: 20 серпня 2015 року, цільове використання кредитних коштів згідно кредитного договору поповнення оборотних коштів з метою фінансування поточних потреб позичальника). При цьому банком засвідчується, що при розгляді AT "Укрексімбанк" пропозиції щодо надання кредиту на поповнення оборотних коштів ТОВ "Ксібоне" було надано договір на постачання КП "Луцьке підприємство електротранспорту" нафтопродуктів, який був врахований при прийнятті остаточного рішення кредитною установою, кредитні кошти в сумі 435000 дол. США, які були надані позичальнику та конвертовані у гривню 14.05.2008p., 15.05.2008p., 19.05.2008р., 27.05.2008p., 30.05.2008p., 02.06.2008p., 05.06.2008p., 19.06.2008p., 24.06.2008p.., 27.06.2008p., 03.07.2008p., 31.07.2008p. були використані на поповнення оборотних коштів. За кредитним договором за період з 14.05.2008р. по 01.07.2011р. нараховано відсотків в сумі 164403,21 дол. США, за кредитним договором за період з 14.05.2008р. по 01.07.2011р. товариством "Ксібоне" сплачено відсотків за користування кредитом в сумі 58039,48 дол. США.

Викладені обставини дають підставу вважати, що у звязку з невиконанням відповідачем КП "Луцьке підприємство електротранспорту" взятих на себе зобовязань в частині проведення своєчасних розрахунків із постачальником товариством "Ксібоне" по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей, останньому було завдано відповідних збитків, котрі в аспекті вищезазначених положень законодавства підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Розглянувши позовні вимоги товариства "Ксібоне" щодо стягнення на його користь з відповідача 62370,19 грн. збитків, завданих зміною курсу валют, суд вважає, що останні безпідставні та не підлягають до відповідного задоволення.

Викладені обставини повязані з тим, що позивачем всупереч положенням чинного законодавства не було доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на котрі останній посилається як на підставу своїх вимог в цій частині позову, не надано жодних документів в обґрунтування правової підстави відповідної вимоги та доказів в її підтвердження.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок КП "Луцьке підприємство електротранспорту" пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог. Разом з цим позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 48,29 грн. державного мита зайво сплаченого останнім згідно платіжного доручення №3157 від 05.04.2011р. при поданні позовної заяви до господарського суду (оригінал зазначеної платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 527, 530, 546-549, 599, 629, 692, 712, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" (м. Луцьк, вул. Даньшина, 1/52, код ЄДРПОУ 03327931) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" (м. Луцьк, вул. Винниченка, 67а, код ЄДРПОУ 33075078) 285397,50 грн. заборгованості та 101069,20 грн. збитків, завданих простроченням виплат кредиту, а всього 386466,70 грн., 3864,67 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 147,23 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

4. Товариству з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" (м. Луцьк, вул. Винниченка, 67а, код ЄДРПОУ 33075078) повернути з Державного бюджету України 48,29 грн. зайво сплаченого згідно платіжного доручення №3157 від 05.04.2011р. державного мита.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

07.07.11