Рішення № 16859041, 07.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2011 р.

Справа № 5004/1234/11 за позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави - відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Луцьк

до відповідача: сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна", с. Прохід Ратнівського району

про стягнення 11738 грн. 53 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 головний юрисконсульт Волинської філії НАК "Украгролізинг" (дов. від 20.04.2011р. №14/20-118-11)

від відповідача: не зявились

в судовому засіданні взяла участь: Ревуха І.В. прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області

Суть спору: перший заступник прокурора Волинської області в інтересах держави відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення із сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" 11626,61 грн., в тому числі 11585,50 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів згідно договору прямого лізингу №3-08-107 спл від 11.04.2008р., 34,44 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, та 6,67 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача надавши суду витребувані останнім документи засвідчив на наявності на даний час у відповідача заборгованості перед ВАТ НАК "Украгролізинг" в особі Волинської філії по сплаті лізингових платежів відповідно до договору прямого лізингу №3-08-107 спл від 11.04.2008р. в розмірі 5585,50 грн., у звязку з погашенням заборгованості на суму 6000 грн. просить суд провадження у справі в цій частині вимог припинити та задовольнити позов на суму залишку заборгованості 5585,50 грн., а також на збільшені суми пені 128,21 грн. і трьох відсотків річних 24,82 грн., а всього на суму 5738,50 грн.

Присутній в судовому засіданні прокурор предявлені позовні вимоги підтримав повністю.

Клопотання позивача, підтримане прокурором, відносно збільшення позовних вимог в частині стягнення сум пені, інфляційних та процентів річних, прийняте судом та задоволене.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 25.06.2011р. не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання сільськогосподарський виробничий кооператив "Україна" не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (зазначена ухвала направлялась на адресу відповідача: с. Прохід Ратнівського району, рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату 27.06.2011р. про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції а.с. 29).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 07.07.2011р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України

Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Присутні в судовому засіданні прокурор та представник позивача з приводу розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904 "про Порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу" протягом 2008 року було проведено закупівлю вітчизняної сільськогосподарської техніки та відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" укладено договори із сільськогосподарськими підприємствами Волинської області про її використання.

В даному випадку 11 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", Київ, котре є відособленим госпрозрахунковим структурним підрозділом Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" та діє від імені, за дорученням та в інтересах НАК "Украгролізинг" та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Україна", с. Прохід Ратнівського району було укладено договір прямого лізингу №3-08-107 спл. (а.с. 9-15) про передачу останньому у користування на умовах лізингу трактора колісного загального призначення ХТЗ-17221 в кількості однієї одиниці вартістю 272600 грн.

Вказана техніка була передана відповідачу та отримана останнім згідно підписаного між договірними сторонами акту №42 від 03.06.2008р. приймання-передачі сільськогосподарської техніки (а.с. 16).

Відповідно по п.п. 3.5.3. п. З.5., п.п. 4.1, 4.2 та ст.ст. 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

В додатку №2 до вказаного вище договору (а.с. 15) договірними сторонами було погоджено графік сплати лізингових платежів, згідно якого лізингоодержувач зобовязувався 03.06.2011 року сплатити лізингові платежі в розмірі 11585,50 грн. Однак, зазначений розрахунок відповідачем проведено не було, що й виступило підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір прямого лізингу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між субєктами господарювання договору прямого лізингу, передачу відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", структурним підрозділом котрого виступає Волинська філія НАК "Украгролізинг", на виконання його умов відповідачу сільськогосподарської техніки, отримання останньої сільськогосподарським виробничим кооперативом "Україна" та не проведення при цьому всіх належних лізингових платежів, суд прийшов до висновку про підставність (на момент звернення до суду) предявленого прокурором в інтересах позивача до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 11585,50 грн.

Разом з тим, враховуючи часткове (на суму 6000 грн.) погашення відповідачем існуючої заборгованості, суд вважає за необхідне провадження у справі в цій частині вимог припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору та задовольнити позовні вимоги прокурора в частині стягнення залишку заборгованості 5585,50 грн.

Сума заборгованості по чергових лізингових платежах в розмірі 5585,50 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Одночасно з цим пунктом 7.1 договору прямого лізингу від 11.04.2008р. №3-08-107 спл договірними сторонами було визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем лізингових платежів, прокурором при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 11585,50 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої за період прострочки платежів з 04.06.2011р. по 10.06.2011р. пені в сумі 34,44 грн. В судовому засіданні прокурором та позивачем шляхом подання відповідного клопотання було збільшено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені до 128,21 грн. (за період з 04.06.2011р. по 07.07.2011р.)

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання. Статтями 230, 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку сторони у п. 7.1 договору від 11.04.2008р. встановили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Договір від 11.04.2008р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 7.1, не визнавався. Відповідач зобовязання щодо своєчасного внесення лізингового платежу в червні місяці 2011 року не виконав, тому сплата пені є його договірним зобовязанням.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду погодженим з прокурором клопотанням позивача та уточнених розрахунків, відповідачу відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано 24,82 грн. суми трьох процентів річних за період прострочки платежів з 04.06.2011р. по 07.07.2011р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення збільшених сум пені та процентів річних, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності до положень чинного законодавства, з врахуванням умов укладеного між сторонами договору, фактичних обставин справи та підлягають до задоволення в повному обємі.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), слід віднести у відповідності до ст. 49 ГПК України на рахунок сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна".

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 257, 530, 546, 549, 599, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити на суму 5738,53 грн.

2. Стягнути із сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" (с. Прохід Ратнівського району, код ЄДРПОУ 03735860) на користь відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (м. Луцьк, вул. Дубнівська, 18а, код ЄДРПОУ 25944216) 5585,50 грн. заборгованості, 128,21 грн. пені та 24,82 грн. трьох процентів річних.

3. Провадження у справі в частині стягнення 6000 грн. заборгованості припинити.

4. Стягнути із сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" (с. Прохід Ратнівського району, код ЄДРПОУ 03735860) в дохід Державного бюджету України (одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код 21741605, МФО 803014, р/р 31113095700002, код бюджетної класифікації 22090200) 117,38 грн. державного мита.

5. Стягнути із сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" (с. Прохід Ратнівського району, код ЄДРПОУ 03735860) в дохід Державного бюджету України (одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код 21741605, МФО 803014, р/р 31212264700002, КЕКД 22050003) 236 грн. платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

07.07.11