Рішення № 16858780, 05.07.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 липня 2011 р. Справа 11/71/2011/5003

за позовом Прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради,

м. Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю «Украгровест», м. Вінниця

про стягнення 71 935,64 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

прокурор В. Мельниченко;

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 76 від 05.04.2011р.;

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 01.07.2011р.;

присутні ОСОБА_3.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Украгровест» кошти в рахунок пені за порушення терміну сплати вартості земельної ділянки в сумі 33935,64 грн. та кошти в рахунок вартості земельної ділянки в сумі 38000 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.10.2005р. між Вінницькою міською радою та ТОВ «Укагровест»укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 3508. За вказаним договором, в якості оплати вартості земельної ділянки, кошти в сумі 908385грн., повинні бути сплачені наступним чином: перший внесок в розмірі 30% від загальної ціни земельної ділянки не пізніше 30 календарних днів з моменту укладення договору, а решта 70 % вартості, не пізніше 01.10.2010 року, з помісячною проплатою в рівних частинах до 15 числа за звітним місяцем.

Сплата розстрочених внесків здійснювалась відповідачем з порушенням термінів оплати визначених договором і станом на 10.05.2011р. заборгованість по сплаті вартості земельної ділянки становить 38 000 грн..

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що 25.05.2011р. товариством проведені остаточні розрахунки за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 3508 від 28.10.2005р.. Крім того, останній заперечує проти нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка від несплаченої суми з огляду на те, що Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені, передбачений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

28 жовтня 2005 року між Вінницькою міською радою (позивач, за договором Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укагровест»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 3508.

Згідно з предметом даного договору, Вінницька міська рада на підставі рішення 37 сесії 4 скликання Вінницької міської ради № 1437 від 29 вересня 2005 року передала у власність (продала), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгровест» прийняло у власність (купило) земельну ділянку площею 14592 кв.м. , що розташована у м. Вінниці по вул. 600-річчя, 17.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору вартість продажу земельної ділянки затверджена рішення міської ради і складає 908385 грн.. Продаж земельної ділянки проводиться за 908385 грн..

Покупець здійснює розрахунки з Продавцем в слідуючому порядку:

-100% коштів від загальної загальної ціни продажу земельної ділянки отримує Вінницька міська рада, з яких перший внесок складає 3% від загальної ціни земельної ділянки і має бути перерахований не пізніше 30 календарних днів з моменту укладення цього договору, а решта не пізніше 01 жовтня 2010 року з помісячною проплатою в рівних частинах до 15 числа за звітним місяцем (п. 2.4. договору).

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку та акт звірки за договором від 01.06.2011р. відповідачем проводились розрахунки з порушенням строків визначених цим договором. Прострочено платежі на суму 103000 грн., оскільки здійснені після 01 жовтня 2010 року. При цьому, останній платіж в розмірі 38000 грн. проведено 25.05.2011р.. Вказана сума вартості земельної ділянки слугувала підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено порушення відповідачем строків проведення платежів за договором купівлі-продажу. Проте, на день звернення прокурору до суду з позовом, відповідачем проведені остаточні розрахунки за договором.

При розгляді справи прокурором за погодженням з позивачем подано заяву про відмову від позову в частині стягнення боргу в розмірі 38000 грн..

Судом розяснено процесуальні наслідки його дій.

Оцінивши подані докази, суд приймає дану відмову як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому провадження у справі в цій частині слід припинити з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 33935,64 грн. за період з 27.11.2005р. по 10.05.2011р..

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що у разі порушення термінів оплати за земельну ділянку, передбаченого розділом 2 даного договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 10 відсотків від суми платежу.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з розрахунку пені, позивачем проведено нарахування відповідно до положень п. 4.2 договору, а саме у розмірі 0,1 відсотка від несплаченої суми. Водночас, обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

Суд зважає на заяву відповідача від 04.07.2011р. про застосування позовної давності до вимог в частині стягнення пені за період з 27.11.2005р. по 07.06.2010р..

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 260 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Прокурор звернувся до суду з позовом 07.06.2011р., тобто зі спливом строку позовної давності на стягнення пені за період з 27.11.2005р. по 07.06.2010р.. Зважаючи, що відповідач наполягає на застосуванні позовної давності до періоду з 27.11.2005р. по 07.06.2010р, в позові за вказаний період слід відмовити.

Таким чином, задоволенню підлягає пеня за період з 08.06.2010р. по 10.05.2011р., розмір якої, відповідно до положень ст. 232 Господарського кодексу України, становить 4246,46 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 4 ст. 80, ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальності «Украгровест»(21000, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 78, код 31189850) на користь Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код 25512617) 4 246 (чотири тисячу двісті сорок шість) грн. 46 коп. пені за порушення зобовязання за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальності «Украгровест»(21000, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 78, код 31189850) в дохід Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 46 коп. державного мита та 13 (тринадцять) грн. 93 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 38000 грн. припинити.

5.В позові в частині стягнення 29689,18 грн. пені відмовити.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи