Рішення № 16858718, 30.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

30.06.2011Справа №5002-11/1625.1-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4);

До відповідачів 1. Агрофірми «Дніпро-Прогрес», (95006, м. Сімферополь, вул. Трубаченка, 5-9);

2. Фірма «Движеніє-21», (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1),

про звернення стягнення в розмірі 1839417,81 грн. на предмет застави.

Суддя С. С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача не зявився.

Від відповідачів 1) не зявився;

2) ОСОБА_1, представник за довіреністю.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить звернути стягнення у розмірі 1 839 417,81 грн. на предмет застави. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно розділу 2 договорів застави № 3-15-1/06 від 29.12.2006 року та № 3-15/06 від 29.12.2006 року (п.2.2) заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави при невиконанні Заставодавцем та/або Позичальником за кредитним договором своїх зобовязань відповідно до умов кредитного договору та цих договорів застави. Такими умовами, згідно п.п. 2.1., 2.2 кредитного договору №15/06 від 29.12.2006 року, є повернення у строк до 28.12.2007 року кредитних коштів відповідно до графіку зменшення кредитної лінії, а також у повному обсязі всіх інших сум по договору, у тому числі: відсотки за користування кредитом, пені, штрафи (якщо такі будуть), плату за супроводження кредиту, з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, якщо такі будуть прийняті.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, оскільки кредитних коштів підприємство не отримувало.

Рішенням господарського суду АРК від 01.10.2010р. (суддя Пєтухова Н.С.) в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2010р. апеляційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011р. рішення господарського суду АРК від 01.10.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 р. скасовано, справу передано на новий розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим.

При новому розгляді справа передана судді Потопальському С.С. з привласненням номеру 5002-11/1625.1-2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.05.2011р. по справі призначена додаткова судово-економічна експертиза та відкладено розгляд справи.

Ухвалою від 23.06.2011 р. розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 01.07.2011р. представник позивача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, як відзначає суд, представництво інтересів юридичної особи в силу ст. 28 ГПК України не обмежено певним колом осіб у звязку з чим неможливість забезпечити явку конкретного представника у судове засідання не визнається судом підставою для відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ" та Агрофірмою «Дніпро-Прогрес» укладений договір кредитної лінії реєстраційний номер 15/06.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобовязався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1250 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит (грошові кошти) у повному обсязі не пізніше 28.12.2007 та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 18 відсотків річних, а також сплатити інші платежі у розмірі, строк та в порядку, передбаченому кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії від 29 грудня 2006 року № 15/06 між Банком (Заставодержатель) та Позичальником (Заставодавець) укладено договір застави № З-15-1/06, згідно умов якого у заставу Банку (Заставодержатель) надано врожай зернових 2007 року на загальну суму 1 543 100 грн. (а.с. 140-143, т. 1).

Також, між Банком (Заставодержатель) та майновим поручителем агрофірми «Дніпро-Прогрес»- фірмою «Двіженіє-21» (Заставодавець) укладено договір застави № З-15/06 від 29 грудня 2006 року. За умовами цього договору застави, Заставодавець передає Заставодержателю сільськогосподарську техніку та сільськогосподарське обладнання, яке знаходиться на тракторній бригаді в селі Буревестник, Нижньогірського району, Автономної Республіки Крим, на загальну суму 1050 250,00 грн. Перелік заставленої сільського господарської техніки та сільськогосподарського обладнання викладено у договорі застави № З-15/06 від 29 грудня 2006 року (а.с. 134-139, т. 1).

Відповідно до розділу 2 вищевказаних договорів застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмети застави при невиконанні Заставодавцем та/або Позичальником за кредитним договором своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та цих договорів застави.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що агрофірмою «Дніпро-Прогрес» не виконуються належним чином зобовязання за кредитним договором з погашення основної суми боргу, а також відсотків за користування ними. Згідно розрахунку позивача заборгованість Агрофірми «Дніпро-Прогрес» за Кредитним договором перед Банком складає 1839417,81 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 250 000,00 грн., проценти за користування кредитом 589 417,81 грн.

Невиконання боржником зобовязань щодо повернення основної суми боргу та процентів стало підставою для звернення ПАТ «Піреус Банк МКБ" до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави.

Заявлені позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі вказаним норм Цивільного кодексу України можна дійти до висновку, що позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути фінансовій установі суму коштів, фактично отриману ним у якості кредиту зі сплатою передбачених договором відсотків за користування ним.

Відповідно до п. 1.2 укладеного між сторонами договору кредитної лінії 15/06 від 29 грудня 2006 року кредитні кошти надаються позичальнику з метою їх використання на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, сімен та сіменних матеріалів, протруювачів, мінеральних добрив, сільськогосподарської техніки, запчастин до неї.

Згідно з п. 2.1 позичальник зобовязався повернути кредит не пізніше 28 грудня 2007 року у відповідності до Графіку зменшення кредитної лінії, яка є Додатком до договору.

Враховуючи наведені положення ЦК України та кредитного договору, суд приходить до висновку про наявність у агрофірми «Днепро-Прогрес» обовязку з погашення кредиту у сумі, фактично отриманої підприємством у розпорядження.

Однак, долучені до матеріалів докази у їх сукупності свідчать про те, що фактично агрофірмою «Днепро-Прогрес» за спірним договором кредитної лінії від позивача кредитних коштів не отримано.

Зокрема, обґрунтовуючи наявність у агрофірми «Днепро-Прогрес» заборгованості за кредитним договором, позивачем до матеріалів справи долучені копії меморіальних ордерів від 30.12.2006р. №1411500, №1411501, №1411505, №1411506, № 1411507, згідно з якими банк перерахував з відкритого агрофірмі позичкового рахунку на рахунок Фірми «Двіженіє-21» суму 2349543,92грн. Згідно меморіального ордеру №1411508 від 30.12.2006р. банком сума 1099543,92 грн. перенесена на рахунок агрофірми «Дніпро-Прогрес» з рахунку Фірми «Двіженіє-21»

У звязку з чим сума 1250000 грн визначена банком у якості основної суми заборгованості агрофірми «Днепро-Прогрес» за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку.

Зазначена Інструкція передбачає право банку без відповідного платіжного доручення клієнта 2 види списання коштів з його рахунку примусове та договірне.

Згідно з п. 1.4 Інструкції списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; списання договірне - списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом;

Відповідно до п. 6.1. Інструкції банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Отримувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника, відповідно до пункту 2.13 глави 2 цієї Інструкції (п. 6.3. Інструкції).

Пунктом 6.5. Інструкції встановлено, що якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

З наведених положень законодавства, що регулює питання безготівкових розрахунків в Україні можна зробити висновок, що фінансова установа має право на договірне списання коштів з рахунку клієнта без його доручення на підставі платіжних вимог третіх осіб на їх або на власну користь (якщо кредитором є банк) виключно у випадку, якщо таке право прямо передбачено договором, укладеним між банком та клієнтом.

В меморіальних ордерах від 30.12.2006р. №1411500, №1411501, №1411505, №1411506, № 1411507, на які банк посилається як на доказ отримання відповідачем кредиту, платником зазначено Агрофірма «Днепро-Прогрес», отримувачем коштів Фірма «Двіженіє-21» призначення платежу: перерахування грошових коштів згідно з договором про уступку права вимоги №1/07 от 29.12.2006 г.

До матеріалів справи долучена копія договору уступки права вимоги №1/07 від 29.12.2006 р., укладеного між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» (Цедент) і Агрофірмою «Днепро-Прогрес» (Цесіонарій) (т.1 а.с.147-148).

Згідно з п. 1 вказаного договору Цедент передає, а Цесіонарій приймає на себе право цеденту на вимогу частини боргу у розмірі 1 294 058,18 гривень і стає кредитором в частині боргу за кредитним договором від 24 лютого 2006 року №3, укладеним між Цедентом і Фірмою «Двіженіє-21» за умови належного виконання Цесіонарієм умов п.2 цього Договору. Відповідно до п. 2 договору Цесіонарій приймає на себе зобов'язання протягом 10 днів з дати укладення цього Договору, але не пізніше 08 січня 2007 року, сплатити на користь Цедента частину заборгованості Боржника перед Цедентом за Кредитним Договором у розмірі частини боргу вказаної в п. 1 цього Договору.

Суд відзначає, що даний договір не містить взагалі жодного посилання на право банку здійснювати яке-небудь списання коштів на власну користь чи на користь третіх осіб з рахунків, відкритих для Агрофірми «Днепро-Прогрес».

Згідно з пунктом 6.4 договору кредитної лінії 15/06 від 29.12.2006р. в разі несвоєчасного погашення кредиту або процентів за користування ним та комісії за дійсним договором, банк має право на договірне списання коштів з рахунку позичальника прострочених боргових зобовязань меморіальним ордером відповідно з вимогами діючого законодавства України.

Вказаним пунктом кредитного договору право банку на договірне списання коштів з рахунку позичальника меморіальним ордером виникає тільки у разі несвоєчасного погашення Агрофірмою «Днепро-Прогрес» кредиту або процентів за користування ним, комісії і це право обмежено списанням виключно прострочених боргових зобовязань, що виникли з кредитного договору.

Право банку на списання коштів з позичкового рахунку Агрофірми «Днепро-Прогрес» за іншими, аніж кредитними зобовязаннями, без доручення даної особи в порядку, встановленому п. 6.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, договором не передбачено.

Такі висновки підтверджуються проведеною по справі судово-бухгалтерською та додатковою судово-бухгалтерською експертизами.

Зокрема, відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 14 від 18.08.2010р. отримання Агрофірмою «Днепро-Прогрес» від ВАТ «Міжнародний комерційний банк» грошових коштів згідно договору кредитної лінії peг. №15/06 від 29.12.2006 року наданими на дослідження документами та зведеними бухгалтерськими регістрами не підтверджується.

При проведені додаткової судово-економічної експертизи, результати якої оформлені висновком №59 від 30.06.2011р., експертом встановлено списання з позикового рахунку грошових коштів на підставі меморіальних ордерів за 30.12.06 р. найменування платника Агрофірма «Днепро-Прогрес», одержувача фірма «Двіженіє-21», всього в сумі 2 349 543,92грн., платіжні вимоги підтверджуючі договірне списання грошових коштів на дослідження не надані.

При проведені дослідження експерт зазначає, що надані на дослідження меморіальні ордери по руху грошових коштів за 30.12.06р. найменування платника «Агрофірма «Днепро-Прогрес», найменування одержувача «Фірма «Двіженіє-21»» з посиланням в призначенні платежу на договір уступки вимоги, положення якого не передбачають право банку здійснювати договірне списання коштів з рахунків платника Агрофірми «Днепро-Прогрес».

Також суд враховує, що рахунок "2062" є позичковим, призначення якого згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. № 280, є облік короткострокових кредитів, що надані суб'єктам господарювання на здійснення поточної діяльності у тому числі здійснення операцій, з експорту та імпорту товарів та послуг. По дебету рахунку проводяться суми наданих кредитів. По кредиту рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, які перераховані на відповідні рахунки простроченої та сумнівної заборгованості.

Проте, при розгляді справи судом не встановлено взагалі отримання Агрофірмою «Днепро-Прогрес» кредитних коштів та їх використання на цілі, передбачені п. 1.2 договору.

Списання банком за власною ініціативою меморіальними ордерами яких-небудь сум з позичкового рахунку Агрофірми «Днепро-Прогрес» за відсутності як платіжних доручень підприємства на таке перерахування, так і положень договору, що передбачають право банку на відповідне списання не є підставою для визначення позичальнику заборгованості за такими сумами.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частині 2 статті 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність порушення Агрофірмою «Днепро-Прогрес» основного зобовязання за кредитним договором є підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет застави, який є засобом забезпечення виконання основного зобовязання.

Щодо сплати відсотків за спірним кредитним договором ТОВ «Агрокорн», суд відзначає наступне.

До матеріалів справи долучено копію договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1/59 від 20 серпня 2008 року, укладеного між ТОВ «Агрокорн» та СТОВ «Буревестник», згідно п. 1.1 якого ТОВ «Агрокорн» надало СТОВ «Буревестник» поворотну фінансову допомогу у сумі 42000 грн, СТОВ «Буревестник» зобовязалося повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Також до матеріалів справи долучено копію договору доручення, укладеного 20 серпня 2008 року між ТОВ «Агрокорн» та СТОВ «Буревестник», згідно з п. 1.1 якого СТОВ «Буревестник» доручило ТОВ «Агрокорн» провести перерахунок коштів, наданих СТОВ «Буревестник» у якості поворотної фінансової допомоги за договором № 1/59 від 20 серпня 2008 року за наступними реквізитами:

-МФО 324883, СФ ОАО «Піреус банк МКБ», м. Судак, п/р 20688092, Фирма «Движение - 21», ЗКПО 24875714, «погашение процентов согласно кредитного договора №16/06 от 29/12/2006 г. за август 2008 г, ». Сумма 19805,31

-МФО 324883, СФ ОАО «Піреус банк МКБ», м. Судак, п/р 20681743, Агрофирма «Днепро-прогресс», ЗКПО 30825819, «погашение процентов согласно кредитного договора 15/06 от 29/12/2006 г. за август 2008 г. ». Сумма 19057,38

-МФО 324883, СФ ОАО «Піреус банк МКБ», м Судак, п/р 20686221 СТОВ «Буревестник», ЗКПО 31292734, «погашение процентов согласно кредитного договора 17/07 от 20/08/2007г. за август 2008 г, ». Сумма 2183,21

З наведених положень договорів суд приходить до висновку, що ТОВ «Агрокорн» перераховувало кошти у якості сплати відсотків на відповідні рахунки, в тому числі рахунок Фірми «Двіженіє-21», у виконання зобовязань, які виникли з договорів про надання поворотної фінансової допомоги та доручення, укладених з СТОВ «Буревестник».

Однак, з матеріалів справи та з пояснень відповідача судом вбачається, що жодних договорів з проводу перерахування яких-небудь коштів ТОВ «Агрокорн» та СТОВ «Буревестник» в рахунок погашення відсотків за спірним кредитним договором, Агрофірмою «Днепро-Прогрес» не укладалось та жодних доручень з цього приводу вказаним підприємствам не надавалось.

У звязку з наведеним, суд доходить до висновку, що перерахування ТОВ «Агрокорн» грошових коштів у якості сплати відсотків не може будь-яким чином свідчити про отримання кредиту Агрофірмою «Днепро-Прогрес».

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 04.07.2011 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 25, 32, 33, 34, 49, 77, п.1-1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПотопальський С.С.