Рішення № 16858646, 05.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2011Справа №5002-19/2380-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Саки», м.Саки (ідентифікаційний код 34719237)

про стягнення 199170,68 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 27.05.2011 р.

Від відповідача - не зявився

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Саки», згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по договору поставки №02.07.2010 від 02 липня 2010 р. у розмірі 170665,64 грн. основного боргу, а також пеню за договором у розмірі 12341,49 грн., інфляційні витрати в сумі 10128,79 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2987,30 грн., усього 199170,68 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08.06.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 23.06.2011 р. у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено у повному обсязі, розгляд справи відкладено.

04.07.2011 р. до суду від відповідача надійшла телеграма, згідно якої відповідач просить суд відкласти розгляд справи, у звязку із хворобою юрисконсульта.

Суд у задоволенні даного клопотання відмовляє, оскільки документально обґрунтувати дану обставину, відповідач не спромігся. Крім того суд враховує процесуальний строк розгляду справи встановлений ст.69 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, у звязку із частковим погашенням відповідачем заборгованості. Додав докази часткового погашення заборгованості відповідачем перед позивачем. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по договору поставки №02.07.2010 від 02 липня 2010 р. у розмірі 119665,64 грн. основного боргу, а також пеню за договором у розмірі 13054,53 грн., 3% річних від простроченої суми в сумі 3344,26 грн. та інфляційні витрати в сумі 11503,01 грн., всього 147567,44 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає зменшені позовні вимоги, як первісні вимоги позивача до відповідача.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Саки» (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Постачальник) укладено Договір поставки № 02.07.10 (а.с.14-15).

Відповідно до п.1.1-1.3 Договору Постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Продукцію, а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити таку продукцію. Якісні і кількісні характеристики продукції, що є предметом поставки за цим Договором, визнаються у специфікаціях, що додаються до цього Договору і є його невідємною частиною. Порядок, умови та термін поставки продукції, вказуються у Специфікації до цього Договору, що є невідємною частиною цього Договору.

Згідно п.3.1 ціна продукції за цим Договором складає 332414,87 грн. без ПДВ.

У випадку порушення своїх зобовязань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У випадку, коли Покупець не виконав свої зобовязання щодо сплати продукції, Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню (штрафну сплату) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції (даної поставки), за кожен день прострочення (п.4.1, 4.3 Договору).

Специфікацією № 1 до Договору поставки № 02.07.10 від 02.07.2010 р. сторони погодили найменування, розмір, щільність, вартість та кількість товару (а.с.16).

Графіком сплат до договору сторони погодили, що кінцевий строк розрахунку на протязі 60 календарних днів з моменту отримання товару по ? залишку оплати кожні 30 днів (а.с.17).

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за Договором поставки щодо сплати за поставлений товар й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно акту виконаних робіт до Договору поставки від 31.08.2010 р. відповідач підтвердив виконання робіт на загальну суму 332414,87 грн. (а.с.26).

Однак, зобовязання щодо сплати за поставлений товар виконав не в повному обсязі та погасив заборгованість частково у сумі 212749,23 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи виписки з особового рахунку (а.с.28, 46).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по договору поставки №02.07.2010 від 02 липня 2010 р. у розмірі 119665,64 грн. основного боргу, отже суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 119695,64 грн.

Щодо стягнення 3% річних від простроченої суми в сумі 3344,26 грн. та інфляційних витрат в сумі 11503,01 грн. суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми в сумі 3344,26 грн. та інфляційних витрат в сумі 11503,01 грн.

Сума пені також підлягає стягненню у розмірі 13054,53 грн., оскільки розрахована згідно із ст.258 Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003 р.), п.6 ст.232 Господарський кодекс України (у редакції від 16.01.2003 р.), ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (від 22.11.1996 року № 543 із змінами і доповненнями).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по договору поставки №02.07.2010 від 02 липня 2010 р. у розмірі 119665,64 грн. основного боргу, а також пені за договором у розмірі 13054,53 грн., 3% річних від простроченої суми в сумі 3344,26 грн. та інфляційні витрати в сумі 11503,01 грн. обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Відповідачем також не оспорено суму розрахунку позивача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Саки» (м.Саки, вул.Курортна, 4-Е; ідентифікаційний код 34719237) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 119665,64 грн., пеню у розмірі 13054,53 грн., 3% річних від простроченої суми в сумі 3344,26 грн., інфляційні витрати в сумі 11503,01 грн., державне мито в розмірі 1992,00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.