Рішення № 1685650, 29.05.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.05.2008 Справа № 6/66

За позовом Приватного підприємства "ЗЕВС", м.Донецьк

до відповідача Приватного підприємства "Марина", м.Ужгород

про стягнення суми боргу 198720,53 грн. (з врахуванням заяви про уточнення позовниих вимог №128 від 29.05.2008 року)

Суддя –Й.Й.Кадар,

За участю представників:

від позивача –Скакун О.Г., представник за довіреністю №15/07 від 06.07.2007р.

від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємством "ЗЕВС", м.Донецьк заявлено позов до Приватного підприємства "Марина", м.Ужгород про стягнення суми боргу 198720,53 грн. (з врахуванням заяви про уточнення позовниих вимог №128 від 29.05.2008 року), в т.ч. 168826,56 грн. основного боргу, 20167,87 грн. пені, 8112,67 грн. інфляційних, 1613,43 грн. 3% річних.

Позивач позовні вимоги підтримує з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи, просить задоволити позов.

В судовому засіданні 29.05.2008 року подав суду письмову заяву №128 від 29.05.2008 року в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить зменшити розмір основного боргу у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості.

Відповідач на виконання вимог суду подав письмовий відзив на позов в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого позовні вимоги визнає частково. Повідомив про вжиття заходів щодо виконання зобов'язання у вигляді повернення товару в натурі та часткової оплати за поставлений товар, на підтвердження чого подав належні докази. Просить задоволити позов частково в сумі 202977,00 грн.

У судове засідання 29.05.2008 року відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, додані документи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.01.2008 року між Приватним підприємством "ЗЕВС", м.Донецьк (далі - позивач) та Приватним підприємством "Марина", м.Ужгород (далі - відповідач) укладенодоговір поставки №ЗД-8/08, відповідно до якого відповідачу було поставлено товар - алкогольну продукцію на загальну суму 3226110,81 грн., з яких відповідач сплатив суму 2773542,74 грн. Таким чином, станом на 25.03.2008 року заборгованість перед позивачем становила суму 442869,42 грн. (в т.ч. 417568,07 грн. основного боргу, 20167,87 грн. пені, 8112,67 грн. інфляційних, 1613,43 грн. 3% річних)

Відповідно до умов договору, а саме п.6.5, усі грошові кошти, що надходять від покупця (відповідача), зараховуються за продукцію, що поставлена раніше після вирахування нарахованих процентів неустойки. Відповідно до цього положення, заборгованість виникла за накладними (копіїі яких додано до матеріалів позовної заяви), сплаченими частково, а саме:

-№13ВК000013 від 12.01.2008 року на суму 215980,24 грн. (сплачено відповідачем 46211,27 грн.);

-№13ВК000014 від 12.01.2008 року на суму 13197,80 грн. (з яких бій на суму 873,37 грн.);

-№13ВВ000172 від 19.01.2008 року на суму 23655,80 грн. (з яких бій на суму 1001,60 грн.);

-№13ВК000031 від 19.01.2008 року на суму 48368,28 грн. (з яких бій на суму 110,11 грн.);

-№13ВВ000238 від 25.01.2008 року на суму 194976,12 грн. (з яких бій на суму 232,34 грн. та повернено товар на загальну суму 30181,48 грн.).

Відповідачем отримано продукцію, на підтвердження чого позивач подав копії виданих відповідачем довіреностей на вказані обсяги поставки, а саме:

ЯОП №497710 від 14.01.2008 року;

ЯОП №497732 від 22.01.2008 року;

ЯОП №497747 від 28.01.2008 року.

Відповідно до умов договору, а саме п. 6.3 визначено строк оплати за отриманий товар, а саме 21 календарний день з моменту (дати) прийняття товару Покупцем.

Відповідно до п.п.10.4 Договору, у випадку прострочення платежу, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення оплати.

Таким чином, позивачем за прострочення платежу нараховано відповідачу пеню в сумі 20167,87 грн., на підтвердження чого подано обгрунтований розрахунок.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано до сплати інфляційні в сумі 8112,67 грн. та 3% річних в сумі 1613,43 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов визнає частково з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву вх.№06.05.5006 від 15.05.2008 року. Зокрема, стверджує, що ним вживаються заходи щодо врегулювання спору, а відтак його вина у порушенні господарського зобов'язання відсутня. Зогляду на це відповідач заперечує позов в частині нарахування штрафних санкцій та покликається на положення ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом та положення ч.2 ст.218 Господарського кодексу - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Визнає наявність боргу перед позивачем в сумі 202977,00 грн. (станом на 15.05.2008 року).

В судовому засіданні 29.05.2008 року позивач подав суду письмову заяву про уточнення позовних вимог №128 від 29.05.2008 року в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить зменшити розмір основного боргу у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, на підтвердження чого подано обгрунтований розрахунок. Повідомив, що на момент розгляду справи за період з 26.03.2006 року по 29.05.2008 року відповідачем частково погашено основний борг на суму 211535,94 грн., приходною накладною від 03.04.2008 року повернено піддони на суму 3750,00 грн., приходною накладною №13ВЦ018265 повернено поставлений йому раніше товар на загальну суму 33455,57 грн.

Таким чином, просить стягнути з відповідача суму 198720,53 грн., в т.ч. 168826,56 грн. основного боргу, 20167,87 грн. пені, 8112,67 грн. інфляційних, 1613,43 грн. 3% річних згідно поданого розрахунку.

З огляду на вищевикладене, розглянувши матеріали справи, додатково подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново – господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, господарське зобов’язання (зобов’язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставка товару. Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст.ст. 615, 625 Цивільного кодексу України), а відтак, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за прострочення платежу пеня сплачується в розмірі, встановленому за згодою сторін. Статтею 231 Господарського кодексу України також регламентовано, що розмір штрафних санкцій може бути встановлено законом або договором.

З огляду на викладене, заперечення відповідача щодо відсутності його вини у порушенні господарського зобов'язання, а отже і нарахування штрафних санкцій судом до уваги не беруться. В свою чергу, позивач подав обґрунтований розрахунок суми пені, інфляційних та 3% річних, які з огляду на прострочення виконання відповідачем умов договору підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позов заявлений з достатніх підстав, підтверджений належними доказами відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, не спростований відповідачем, тому підлягає задоволенню в повному обсязі з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Позивач по справі також просить покласти на відповідача відшкодування витрат по оплаті державного мита у розмірі 4474,62 грн. та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що подав суду належні докази. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються стороні, на користь якої відбулося рішення за рахунок іншої сторони, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 536, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.175, 193, 232 Господарського кодексу України ст.ст. 32, 33, 34, 44, 47, 49, 85–85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Марина" (м. Ужгород, вул. Міксата, 48; код ЄДРПОУ –31477620; р/р №2600801493200 в АКІБ "УкрСибБанк", м. Харків, МФО 351005) на користь Приватного підприємства "ЗЕВС" (м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1а-1б; код ЄДРПОУ - 31578034; р/р 26007002000013 в ТзОВ КБ "Український фінансовий світ", МФО 377777) суму боргу 198720,53 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч сімсот двадцять грн. 53 коп.), в т.ч. 168826,56 грн. основного боргу, 20167,87 грн. пені, 8112,67 грн. інфляційних, 1613,43 грн. 3% річних; суму 4474,62 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири грн. 62 коп.) у відшкодування витрат по оплаті державного мита та суму 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) у відшкодування витрат по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ на вимогу позивача.

3. Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Й.Й. Кадар