Постанова № 16851064, 07.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2011 р. м. КиївК-4448/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Тростянецький маслозавод»(далі Товариство)

на постанову господарського суду Сумської області від 21.06.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2008

у справі № 8/218-05 (22-а-87/08)

за позовом Товариства

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі Охтирська МДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Курило Р.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Охтирської МДПІ від 21.04.2005 №0000322301/0/1274 в частині визначення позивачеві завищення бюджетного відшкодування у сумі 77800 грн. за жовтень 2004 року та у сумі 140768,52грн. за січень 2005 року.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За наслідками останнього розгляду постановою господарського суду Сумської області від 21.06.2007 у позові відмовлено з мотивів відсутності доказів фактичного здійснення позивачем операцій з придбання товару (сухого молока) у товариства з обмеженою відповідальністю «Норд-Імпульс»(далі ТОВ «Норд-Імпульс»), за наслідками яких позивачем було сформовано відємне значення ПДВ. Крім того, за висновком суду, з огляду на наявність у Товариства заборгованості перед постачальником за нібито поставлений товар у сумі 328950грн. в даному разі відсутня така необхідна умова для отримання бюджетного відшкодування, як надмірна сплата податку в ціні товару.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2008 назване рішення суду першої інстанції залишено без змін з підстав відсутності доказів дійсного руху товару та його оплати.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати ухвалені у справі рішення та направити останню до суду першої інстанції на новий розгляд. Мотивами касаційних вимог зазначено, зокрема, відсутність такої умови договору поставки від 07.06.2004, укладеного позивачем (покупець) та ТОВ «Норд-Імпульс»(постачальник), як поставка товару на територію позивача, тоді як факт здійснення подальшого експорту цього товару підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями.

У запереченні на касаційну скаргу Охтирська МДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що причиною для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2004 року у розмірі 77800 грн. та за січень 2005 року у розмірі 155600 грн., слугував висновок Охтирської МДПІ, викладений в акті перевірки від 18.04.2005 №46/23/00447095, про безпідставне віднесення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості придбаного у ТОВ «Норд-Імпульс»товару (сухого молока). Так, вказаний товар був придбаний позивачем за договором поставки від 07.06.2004 та в подальшому експортований за межі митної території України (що підтверджується даними наявних у справі вантажних митних декларацій). Втім у справі відсутні докази транспортування цього товару на склад Товариства (як-от договір перевезення, товаро-супровідні документи на вантаж тощо), тоді як матеріально-відповідальна особа на підприємстві позивача ОСОБА_1 під час опитування (здійсненого в рамках кримінального розслідування) підтвердив, що оприбуткування товару на складі підприємства було здійснено без фактичного надходження цього товару.

Наведені обставини були підставою для висновку податкового органу (з яким погодилися попередні судові інстанції) про відсутність реального характеру операцій з поставки, що виключає правильність відображення позивачем у складі податкового кредиту сум ПДВ за наслідками здійснення цих операцій.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону у тій самій редакції не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення обєкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Втім надана судами правова оцінка обставин справи, відповідно до якої операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Норд-Імпульс»не мали реального характеру, не відповідає встановленим судами фактичним обставинам справи.

Адже, як зясовано попередніми інстанціями, зі специфікацій до договору поставки від 07.06.2004 та змісту додаткової угоди до цього договору вбачається, що місцем поставки та приймання-передачі товару сторонами було визначено с.Рихальське Ємільчинського району Житомирської області, що є адресою постачальника ТОВ «Норд-Імпульс». А відтак для виконання вказаної поставки перевезення товару позивачем не вимагалося.

Судами також було встановлено, що в подальшому спірний товар було експортовано позивачем, причому усі операції з митного оформлення вантажу здійснювалися ТОВ «Норд-Імпульс»як повіреним за договором від 01.06.2004 №1-Р.

Отже, зміст укладених сторонами договорів, якими опосередковувалися спірні господарські операції, дає підстави для висновку про те, що в даному конкретному випадку виконання операцій з поставки товару позивачеві не вимагало фізичного руху товару, його фактичного переміщення від постачальника (ТОВ «Норд-Імпульс») до покупця (позивача у справі), позаяк умовами цих договорів передбачалося здійснення ТОВ «Норд-Імпульс»продажу товару та подальшого оформлення його експорту. Використання ж Товариством придбаного товару у власній діяльності полягало у намірі отримати економічну вигоду від експорту цього товару (а не від використання у власному виробництві, що обумовило б необхідність його транспортування до виробничих складів позивача).

Висновки судів про відсутність факту оплати придбаного товару позивачем суперечать обставинам, викладеним в акті перевірки. Так, у цьому акті податковим органом було встановлено, що позивачем було оплачено товар у сумі 389000 грн. (у тому числі 77800 грн. ПДВ, заявлене Товариством до відшкодування у жовтні 2004 року), а також у січні 2005 року у сумі 318900 грн. (з яких 63780 грн. ПДВ).

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З наведеного випливає, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а тому з урахуванням установленої в акті перевірки суми ПДВ, фактично сплаченої Товариством у складі вартості придбаних товарів, оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Тростянецький маслозавод»задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Сумської області від 21.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2008 у справі №8/218-05 (22-а-87/08) скасувати.

3. Позов задовольнити частково. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 21.04.2005 №0000322301/0/1274 в частині визначення позивачеві завищення бюджетного відшкодування у сумі 77800 грн. за жовтень 2004 року та у сумі 63780грн. за січень 2005 року.

4. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко