Ухвала суду № 16850774, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р. м. КиївК-12242/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 у справі №А36/248-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Віглон”

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008, позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 14.03.2007 № 0000392302/0, № 0000402302/0.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постановлені у справі судові рішення, постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Віглон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.04.2006 по 30.09.2006р.р., за результатами якої складений акт перевірки від 01.03.2007 № 505/23-2/34315009 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.03.2007 № 0000392302/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 128832,00 грн. (в т.ч. 107360,00 грн. основний платіж та 21472,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0000402302/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 70524,00 грн. (в т.ч. 47016,00 грн. основний платіж та 23508,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Згідно акту перевірки товариством порушені пункти 1.31, 1.32 ст. 1, пункт 4.1, підпункт 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4, пункт 5.1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5, підпункт 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), що призвело до заниження валового доходу у ІІІ кварталі 2006 року на 625416,67 грн., завищення валових витрат у ІІІ кварталі 2006 року на 345084,00 грн.; а також підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), що призвело до завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість в липні 2006 року на 625416,57 грн., завищення податкового кредиту в липні 2006 року на 22000,44 грн. та у вересні 2006 року на 47016,31 грн.

Судами встановлено, що ТОВ «Віглон» згідно договору купівлі-продажу частини майнового комплексу від 07.06.2006, державну реєстрацію якого проведено 07.06.2006, акту прийому-передачі від 13.06.2006, продав ТОВ «Аттіс»готель «Мир», розташований в м. Києві, на проспекті 40-річчя Жовтня,70, загальною вартістю 3752500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 625416,67 грн.).

Згідно з актом перевірки позивач занизив валовий доход за ІІІ квартал 2006 року від реалізації готелю «Мир»на 625416,67 грн. (сума ПДВ, сплаченого покупцем у ціні продажу готелю), та завищив податкові зобовязання з податку на додану вартість за липень 2006 року на цю ж суму, оскільки на момент виконання договору купівлі-продажу від 07.06.2006 (державна реєстрація якого проведена 07.06.2006, акт прийому-передачі складений 13.06.2006) позивач не був платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 04613369 від 08.06.2006 йому було видане 09.06.2006р.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Датою збільшення валового доходу, згідно із підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 цього Закону, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

В судовому процесі встановлено, що факту оплати 14.06.2006 придбаного готелю передував факт його передачі згідно акту від 13.06.2006, відтак, висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що позивач правильно не включив до складу валового доходу суму податку на додану вартість в розмірі 625416,67 грн. відповідає правильному застосуванню підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР.

Події продажу готелю та реєстрації позивача платником податку на додану вартість відбулися в червні 2006 року, тобто в одному звітному періоді з податку на прибуток, тому на момент подання податкової звітності за перше півріччя 2006 року позивач вже був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону № 334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документами.

На підставі наданих позивачем первинних бухгалтерських документів (договору від 29.06.2006 № SV 277-06, податкових накладних від 19.07.2006 № 601122У та від 01.09.2006 № 601245У, актів прийому-передачі наданих послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 19.07.2006 та від 08.08.2006, платіжного доручення від 06.09.2006 № 101, листа від 29.09.2006 № 6) суди дійшли правильного висновку про наявність передбачених пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР підстав для віднесення позивачем в податковому обліку з податку на прибуток вартості послуг з транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 345083,76 грн. до валових витрат як таких, що повязані з його (позивача) господарською діяльністю та документально підтверджених.

Зазначені послуги були надані позивачу ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»у звязку з виконанням ним зобовязань по поставці металопродукції згідно з договором від 29.06.2006. Реальність господарських операцій підтверджується переліком номерів залізничних вагонів, в яких відбулося відвантаження продукції (а.с.22-24).

Щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за угодою № SV 277-06 суди дійшли правильного висновку, що сплачені при придбанні транспортно-експедиційних послуг суми податку на додану вартість правомірно, у відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, за правилом першої події датою складання акту виконаних робіт, віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування постановлених у справі судових рішень відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2007, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко