Постанова № 16850760, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р. м. КиївК-2579/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 у справі № 16/178 Господарського суду Чернігівської області

за позовом Прокурора Талалаївського району в інтересах держави в особі Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Чернецьке ЛТД”

про стягнення 412771,53 грн заборгованості з податку з доходів фізичних осіб

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008, в позові про стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 412771,53 грн. відмовлено з тих підстав, що податковим органом не дотримана процедура стягнення податкового боргу, встановлена Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), а саме вимоги підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 цього закону щодо направлення платнику податків, у якого виник податковий борг, податкових вимог.

В касаційній скарзі Бахмацька МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій пунктів 1.6, 1.7 ст. 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(Закон № 889-ІУ).

Відповідач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону № 889-ІУ встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (підпункт 8.1.2 цієї статті).

Відповідно до пункту 1.15 ст. 1 вказаного Закону податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Наявними у справі доказами (довідками Бахмацької МДПІ від 07.08.2006 № 1/23/30866065 та від 03.03.2007 № 493/17-013, розрахунком перерахованих до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб за період з березня 2000 року по травень 2006 року, достовірність інформації яких підтверджена підписом головного бухгалтера ТОВ «Агрофірма «Чернецьке») (а.с. 14-21) підтверджується заборгованість відповідача перед бюджетом з утриманого з виплачених доходів фізичним особам, але не перерахованого до бюджету податку в розмірі 412771,53 грн. за період з 01.03.2000 по 01.06.2006.

Відповідач не спростовує факту не перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб в зазначеній сумі.

Згідно з частиною 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням. У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Оскільки інших підстав для припинення податкового обовязку закон не встановив, не направлення платнику податків податкових вимог не звільняє його від обовязку сплатити податок, стосовно суми якого спір відсутній.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, лише у випадках, встановлених підпунктом 15.1.2 цієї статті.

В інших, не передбачених підпунктом 15.1.2 пункту 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, випадках сума податкового зобовязання в примусовому порядку може бути стягнута в межах зазначеного строку давності. Це випливає з того, що інших строків давності стягнення суми податкового зобовязання закон не встановлює, а платники податків, які самостійно визначили податкові зобовязання відповідно до вимог податкового законодавства, не можуть знаходитися в гіршому правовому становищі, ніж ті платники, яким податкові зобовязання визначені контролюючим органом, в тому числі і з підстав, які повязані з порушенням податкового законодавства.

Прокурор звернувся з позовом 15.08.2007, у звязку з чим в межах строку давності є вимоги про стягнення податкового боргу з податкових зобовязань за серпень 2004 року травень 2006 року, розмір якого складає 184420,75 грн. (а.с. 21).

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення зміні відповідно до статті 225 КАС України, згідно з якою суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бахмацької МДПІ задовольнити частково, змінити постанову Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008.

Позов задовольнити частково, стягнути з ТОВ «Агрофірма «Чернецьке»»податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в сумі 184420,75 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста двадцять грн.75 коп.)

В позові про стягнення з ТОВ «Агрофірма «Чернецьке»»податкового боргу в сумі 228350,78 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко