Постанова № 16850301, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р. м. КиївК-20119/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Андрюхіної І.М.,

розглянув судовому засіданні касаційну скаргу державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»(далі Обєднання)

на постанову господарського суду міста Києва від 26.03.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2008

у справі № 11/40-А (22-а-961/08)

за позовом Обєднання

до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Никипорець І.Ф.,

відповідача Гаркуши К.Р.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2006 №0001681802/0.

Постановою господарського суду міста Києва від 26.03.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2008, у позові відмовлено. У прийнятті вказаних рішень попередні судові інстанції виходили з того, що визначення ставок земельного податку та здійснення нормативної грошової оцінки земельних ділянок належить до повноважень органів місцевого самоврядування, у звязку з чим при обчисленні та сплаті земельного податку за спірні земельні ділянки позивачу слід було керуватися пунктом 2.1 рішення Київської міської ради від 27.04.2000 №104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Обєднання просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. Скаргу з посиланням на приписи статей 7, 13, 23 Закону України «Про плату за землю»та статей 194, 201 Земельного кодексу України мотивовано порушенням судами норм матеріального права у прийнятті вказаних рішень.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Обєднання з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для визначення позивачеві податкового зобовязання із земельного податку у сумі 42736,04 грн. (у тому числі 28490,69 грн. за основним платежем та 14245,35 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок ДПІ, викладений в акті від 13.12.2006 №3395/23-815-01069643 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Локомотивного депо «Дарниця»Південно-західної залізниці за період з 01.04.2005 по 30.06.2006, щодо заниження позивачем земельного податку за належні йому земельні ділянки залізниць з кадастровими номерами 63:698:008 та 63:698:017. За посиланням податкового органу, суму земельного податку було занижено позивачем внаслідок використання при обчисленні цього податку базової вартості одного кв.м за даними довідок про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, а не середньої базової вартості одного кв.м по місту, як того вимагає пункт 2.1 рішення Київської міської ради від 27.04.2000 №104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва».

Статтею 7 Закону України «Про плату за землю»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що:

ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону (частина перша);

податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті (частина десята).

Як випливає з частини першої статті 193 Земельного кодексу України відомості щодо місця розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінки, класифікації земель, кількісної та якісної характеристики містяться у державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 201 названого кодексу Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

В силу ж вимог частини третьої цієї ж статті Кодексу для визначення розміру земельного податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Зі змісту частини пятої статті 5 та частини першої статті 6 Закону України «Про оцінку земель»випливає, що здійснення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка використовується для визначення розміру земельного податку, належить до повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Рішенням Київської міської ради VII сесії ХХІІІ скликання від 27.04.2000 №104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва»було визначено зокрема, грошову оцінку земель м. Києва з урахуванням коефіцієнтів, що характеризують функціональне використання земельної ділянки, та середню базову вартість одного кв.м земель м. Києва.

Однак у розгляді цієї справи податковим органом не було доведено, що установлена названим Рішенням середня базова вартість одного кв.м по місту відповідає нормативній грошовій оцінці у тому розумінні, в якому це значення вжито у статті 201 Земельного кодексу України.

А відтак слід визнати обґрунтованим використання позивачем під час обчислення земельного податку із спірних ділянок саме грошової оцінки земель м. Києва з урахуванням коефіцієнтів, що характеризують функціональне використання земельної ділянки, відповідно до даних державного земельного кадастру.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»задовольнити.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 26.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2008 зі справи №11/40-А (22-а-961/08) скасувати.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2006 №0001681802/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:Н.Є. Маринчак

С.Е. Острович

О.І. Степашко

Є.А. Усенко