Ухвала суду № 16849997, 25.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2011 р. м. КиївК-9420/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Костенко М.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідача:Літвінова О.А.,

прокурора:Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

та Першого заступника прокурора Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 29.09.2006 р.

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2008 р.

у справі №281/12-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромсервіс»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області,

за участю Прокурора Київської області,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапромсервіс»(далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Київської області від 29.09.2006 р. (суддя Т.О.Писана) позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 13.06.2006 р. №0000372300/0 та №0000382300/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Задоволення позову судом першої інстанції мотивовано тим, що контролюючим органом не обґрунтовано правомірність проведення позапланової перевірки підприємства позивача, з огляду на що отримані у ході проведення такої перевірки докази в підтвердження вчинення позивачем порушень чинного законодавства не можуть бути прийняті судом до уваги. Крім того, скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд вказав на безпідставність визначення податковою інспекцією позивачу податкових зобовязань не на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів, а шляхом застосування непрямих методів.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Г.В.Корсакова, судді С.М.Мельник, С.Г.Рудченко) у звязку з ліквідацією позивача, на підставі п.5 ч.1 ст.157 КАС України, рішення суду першої інстанції визнано нечинним, а провадження у справі закрито.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач та перший заступник прокурора Київської області звернулися до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами.

Відповідач просить суд касаційної інстанції скасувати прийняті у справі судові рішення та постановити нове, яким провадження у справі закрити з підстав передбачених ч.1 ст.228 КАС України.

Перший заступник прокурора Київської області просить Вищий адміністративний суд України скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі з підстав встановлених п.5 ч.1 ст.157 КАС України.

Письмових заперечень на касаційні скарги податкової інспекції та першого заступника прокурора Київської області від позивача не надійшло.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом у період з 25.05.2006 р. по 30.05.2006 р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 04.06.2004 р. по 30.09.2004 р., за результатами якої 02.06.2006 р. складено акт №412/23-2/32947250. Проведеною перевіркою був встановлений факт порушення підприємством вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (з наступними змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податок на прибуток за 3-ий квартал 2004 року на суму 2.881.548,00 грн. та п.4.1 ст.4, пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. (з наступними змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 2.254.313,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 13.06.2006 р. було прийнято оскаржувані у справі податкові повідомлення-рішення №0000372300/, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4.508.626,00 грн. (2.254.313,00 грн. основного платежу та 2.254.313,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), та №0000382300/0, яким визначено підприємству податкові зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 5.763.096,00 грн. (2.881.548,00 грн. основного платежу та 2.881.548,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що всупереч ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) працівниками контролюючого органу проведено позапланову перевірку позивача у той час як належних законодавчо визначених підстав для її проведення у податкової інспекції не було.

Крім того, судовими інстанціями зазначено, що визначення податковою інспекцією позивачу податкових зобовязань не на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів, а шляхом застосування непрямих методів, як це передбачено пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III (з наступними змінами та доповненнями), є безпідставним, оскільки на момент визначення зазначених податкових зобовязань був відсутній Закон, який встановлює методику визначення суми податкових зобовязань на непрямими методами.

З огляду на викладене судовими інстанціями зроблено висновок про протиправність оскаржуваних у справі податкових повідомлень-рішень.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким застосуванням судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону, крім функцій, зазначених у п.2, п.3, п.8, п.11, п.12, п.13, п.16, а також п.15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені у частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції.

Згідно з ч.1 ст.8 згаданого Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, повязані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»свідчить про те, що органи державної податкової служби (у т.ч. і Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області) є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст.11№ та 11І названого Закону.

Визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, таким правом позивач не скористався, а відтак при фактичному допуску представників податкового органу до проведення перевірки відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень при доведеності вчиненого позивачем порушення.

При цьому, безпідставне, на думку позивача, проведення позапланової перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення субєкта владних повноважень про визначення податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені приписи законодавства, такою підставою може стати лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимогами заявленого позову є скасування податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про вчинення підприємством порушень вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. та п.4.1 ст.4, пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р.

Оскільки зазначені обставини справи, не були зясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо зясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області та Першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Київської області від 29.09.2006 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2008 р. у справі №281/12-06 скасувати.

Справу №281/12-06 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Костенко М.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.