Ухвала суду № 16849776, 24.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2011 р. м. КиївК-12265/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 21 лютого 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року

у справі № 5/313

за позовом Кредитної спілки «Наші люди»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 21 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року, позов Кредитної спілки «Наші люди»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 000990171/0 від 11 грудня 2007 року в частині визначення основного платежу в розмірі 321 511,35 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 643 022,70 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КС «Наші люди»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Чернівці, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Чернівецької області від 21 лютого 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 4624/220/26036171 від 30 листопада 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000990171/0 від 11 грудня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з доходів найманих працівників в розмірі 964636,20 грн. (321545,40 грн. основний платіж, 643090,80 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 889-IV) у звязку з ненараховуванням податку з доходів фізичних осіб на проценти на додаткові пайові внески членів кредитної спілки за півріччя 2005 року, 2006 рік та півріччя 2007 року в розмірі 2 386 101,58 грн., що направлені на збільшення пайових внесків членів кредитної спілки.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки»(далі Закон № 2908-III) кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 21 Закону № 2908-III кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки. Нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому, в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Згідно з підпунктом 4.2.12. пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV встановлено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону № 889-IV ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому інформація щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (у тому числі карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889-IV із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21 грудня 2004 року № 2273-IV підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що проценти на вклад до небанківських фінансових установ (кредитних спілок) підлягають оподаткуванню з 01 січня 2010 року.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 21 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.