Постанова № 16849772, 24.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2011 р.м. КиївК/9991/1114/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року

у справі № 2а-22672/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

за участю Прокуратури Донецької області

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріс»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (далі відповідач) про визнання дій неправомірними та недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002061502/0/32507 від 12 серпня 2010 року та № 0002171504/1/36299 від 09 вересня 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Оріс»з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом за період з 01 квітня 2010 року по 31 травня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1700/15-2-30983166 від 03 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002061502/0/32507 від 12 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1237401,10 грн. (923357,00 грн. основний платіж, 314044,10 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 0002061502/0/32507 від 12 серпня 2010 року скасовано в частині донарахованого основного платежу в розмірі 4543,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1362,90 грн.

Також, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002171504/1/36299 від 09 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1231495,20 грн. (918 814,00 грн. основний платіж, 312681,20 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.6, пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Променерго», Приватного підприємства «Ріфтон»та Приватного підприємства «НСК Навік-строй».

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Восток-Променерго»декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації не подавало; товариство за юридичною адресою не знаходиться; Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано.

Декларації ПП «Ріфтон»з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року не визнані як податкова звітність, на час проведення перевірки позивача нові декларації з податку на додану вартість не надано; підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

ПП «НСК Навік-строй»декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації не подавало.

Крім того, для здійснення будь-якого виду діяльності у ТОВ «Восток-Променерго», ПП «Ріфтон»та ПП «НСК Навік-строй» відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача були відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Восток-Променерго», ПП «Ріфтон»та ПП «НСК Навік-строй»у звязку з фактичною несплатою податку на додану вартість до бюджету, оскільки ТОВ «Оріс»не надано під час перевірки документи, що підтверджують факт оплати товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг, а також видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, що підтверджують факт транспортування та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та отримання робіт і послуг. Крім того, позивачем не надано пояснення доцільності придбання зазначених товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг, а також не доведено зв'язок такого придбання з власною господарською діяльністю.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З системного аналізу положень Закону № 168/97-ВР вбачається, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

В свою чергу, судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що ТОВ «Оріс»супровідними листами № 12/10 від 14 жовтня 2010 року та № 20/10 від 20 жовтня 2010 року надано видаткові накладні, акти виконаних робіт та платіжні доручення, що підтверджують факт оплати, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та отримання робіт і послуг.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували правомірність висновків судів попередніх інстанцій про незнаходження ТОВ «Восток-Променерго», ПП «Ріфтон»та ПП «НСК Навік-строй» за юридичними адресами та несплати ними податку на додану вартість до бюджету, зокрема, актів зустрічних перевірок даних підприємств та акту анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Восток-Променерго».

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0002061502/0/32507 від 12 серпня 2010 року та № 0002171504/1/36299 від 09 вересня 2010 року.

Разом з тим, вимога позивача про визнання дій неправомірними щодо прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються.

А тому, у разі незгоди з діями субєкта владних повноважень щодо винесення податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки, вимога про визнання таких дій неправомірними не буде мати своїм наслідком захист прав позивача, оскільки таке право підлягає захисту виключно шляхом звернення з позовом про визнання недійсними або скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс» задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002061502/0/32507 від 12 серпня 2010 року та № 0002171504/1/36299 від 09 вересня 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.