Ухвала суду № 16849115, 10.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2011 р. м. КиївК-43062/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року

у справі № 2а-6979/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000812306/3 від 21 квітня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та направлення справи на новий розгляд.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Маяк»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 494/23-6/30683443 від 03 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812306/0 від 10 вересня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1540852,50 грн. (1 027235,00 грн. - основний платіж, 513 617,50 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково, а податкове повідомлення-рішення №0000812306/0 від 10 вересня 2009 року скасовано в частині 137088,00 грн. нарахування зобов'язання з податку на додану вартість та відповідно перераховано штрафні (фінансові) санкції.

Остаточно, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812306/3 від 21 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1335220,50 грн. (890147,00 грн. основний платіж, 445 073,50 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, пункту 7.2, пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР), оскільки при формуванні податкового кредиту у 2008 року позивачем включено податкові накладні, виписані постачальниками у 2007 році. Також, при формуванні податкового кредиту у перевіряємому періоді ТОВ «Торговий дім «Маяк»включено суму, що зазначена у податковій накладній в майбутніх періодах частинами.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форіус Груп»(продавець) та ТОВ «Торговий дім «Маяк»(покупець) укладеного договір купівлі-продажу № 1-10/0307 від 12 квітня 2007 року, згідно якого продавець зобовязується передати товар перелічений у додатку до договору у власність покупця, а останній зобовязується прийняти та оплатити товар.

ТОВ «Торговий дім «Маяк»на підставі податкової накладної, № 2905 від 29 травня 2007 року включено до складу податкового кредиту суму в розмірі 157 995,98 грн. ПДВ у листопаді 2007р.; на підставі податкової накладної № 2205.1 від 22 травня 2007 року суму в розмірі 164 034,10 грн. ПДВ у липні 2008 року; на підставі податкової накладної № 2305 від 23 травня 2007 року суму в розмірі 339612,00 грн. ПДВ в подальшому включено до складу податкового кредиту частинами у декількох періодах: у серпні 2008 року 153000,00 грн., вересні 2008 року 88000,00 грн., жовтні 2008 року 925000,00 грн., листопаді 2008 року 6112,00 грн.; на підставі податкової накладної № 2205 від 22 травня 2007 року суму в розмірі 393025,00 грн. включено до складу податкового кредиту в січні 2009 року.

Відповідно до листів Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 10522/7/23-1008 від 04 серпня 2009 року та №10592/7/23-1008 від 06 серпня 2009 року ТОВ «Форіус Груп»27 вересня 2007 року знято з обліку, Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 09 серпня 2007 року, останню звітність з податку на додану вартість подано за червень 2007 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ «Торговий дім «Маяк» необґрунтовано включено до складу податкового кредиту у 2008, 2009 роках суми податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних у 2007 році. Крім того, на момент формування позивачем податкового зобовязання контрагент позивача - ТОВ «Форіус Груп»був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а його Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано.

Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, оскільки згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З системного аналізу положень Закону № 168/97-ВР вбачається, що законодавцем передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, Закон № 168/97-ВР не встановлює обовязку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період. А тому, суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, що отримані із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони фактично отримані.

Також, колегія вважає за необхідне зазначити, що факт визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів контрагента та анулювання його Свідоцтва платника податку на додану вартість не свідчить про недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його реєстрації і до моменту виключення з єдиного державного реєстру.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не дослідили на підставі належних та допустимих доказів, зокрема шляхом витребування у відповідача належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив його контрагент, а також реальність господарської операції, здійсненої на підставі договору № 1-10/0307 від 12 квітня 2007 року.

Крім того, позивачем долучено висновок № 11133/11736/10-19 від 22 грудня 2010 року експертного економічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що не був предметом судового дослідження, зокрема, у звязку з порушення судом апеляційної інстанції частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Федоров М.О.