Постанова № 16846299, 23.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2011 року09:54 № 2а-6179/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Кузьменка В.А., Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестмент партнерс груп"

до

третя особа Національного банку України

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

проскасування рішення та зобов'язання вчинити дії На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 червня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»(далі по тексті - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України (далі по тексту - відповідач) та просить:

- скасувати рішення від 20 квітня 2011 року № 28-113/1517-5303 Національного банку України про відмову у наданні генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій з надання грошових коштів у позику;

- зобовязати Національний банк України за клопотанням про надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 28.01.2011 року вих. № 28/01-2011/1 видати Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій з надання грошових коштів у позику протягом пяти робочих днів після набрання чинності рішенням суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6179/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 19 травня 2011 року.

У попередньому судовому засіданні 19 травня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення з приводу звернення до адміністративного суду з вищезазначеними вимогами.

Представник відповідача заперечив проти позовної заяви та заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

Мотивуючи клопотання про залучення третьої особи, представник відповідача зазначив, що діяльність з управління активами інституту спільного інвестування підлягає ліцензуванню. Згідно із пунктом 30 частини 1 статті 7 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, вимоги щодо здійснення діяльності компаній з управління активами та інститутів спільного інвестування встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у межах, визначених Законом України "Про Інститут спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)".

Враховуючи, що державне регулювання та державний контроль у сфері спільного інвестування також здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник відповідача просив суд задовольнити клопотання.

Представник позивача проти заявленого клопотання не заперечував.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2011 року клопотання представника Національного банку України задоволено, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Враховуючи, що судом було вжито всіх заходів для забезпечення повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14 червня 2011 року.

У судовому засіданні 14 червня 2011 року виникла необхідність отримання додаткових доказів по справі, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 23 червня 2011 року.

У судовому засіданні 23 червня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники Національного банку України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Обґрунтовуючи позовну заяву, представником Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»зазначено, що генеральна ліцензія на здійснення валютних операції (надання коштів у позику) повинна бути видана корпоративному інвестиційному фонду, а не компанії з управління активами, що управляє активами такого корпоративного інвестиційного фонду.

Заперечення представника Національного банку України мотивоване тим, що з урахуванням того, що державне регулювання та державний контроль у сфері спільного інвестування здійснює Державна комісія паперів та фондового ринку (статті 6, 56 Закону про ІСІ), Національний банк України звернувся до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з листом від 20 січня 2011 №28-110/238-Л98 в якому, серед іншого просив надати розяснення стосовно віднесення операцій з активами венчурного фонду до операцій саме фонду чи операцій КУА.

Листом Державної комісії з цінних паперів а фондового ринку № 15/01/4148 від 12 березня 2011 року Національному банку України розяснено, що оскільки управління активами венчурного фонду здійснює компанія з управління активами, отже і генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій має бути видана компанії з управління активами, про що позивачу зазначено у листі Національного банку України від 20 квітня 2011 № 28-113/1517-5303.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку зазначає, що здійснення господарської діяльності корпоративним інвестиційним фондом, зокрема, надання корпоративним інвестиційним фондом без залучення компанії з управління активами позики за рахунок коштів спільного інвестування, є таким, що суперечить вимогам Закону.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»(код ЄДРПОУ 37203330) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 02 листопада 2010 року № 1067102 0000 015950 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи додано до матеріалів справи).

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 14 січня 2011 року позивача включено в реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів за реєстраційним за № 1742.

В матеріалах справи міститься копія Статуту Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»відповідно до якого, Товариство є інститутом спільного інвестування закритого типу без зобовязань щодо викупу емітованих ним акцій до моменту його припинення. Товариство є інститутом спільного інвестування недиверсифікованого виду, є строковим і таким яке створено на строк 100 (сто) років.

В матеріалах справи міститься копія Договору № 10/12-2010 від 10 грудня 2010 року про управління активами Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»(далі по тексту - Договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" та позивачем.

Зі змісту пункту 1.1 Договору вбачається, що позивач з метою проведення діяльності зі спільного інвестування доручає, а Компанія з управління активами приймає на себе зобовязання щодо надання послуг з управління активами Фонду від імені, в інтересах і за рахунок Фонду, відповідно до умов та протягом дії цього Договору та у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 1.2. Договору компанія з управління активами зобовязується здійснювати управління активами Фонду з метою отримання максимального інвестиційного доходу при мінімально можливих ризиках відповідно до Інвестиційної декларації Фонду, Регламенту Фонду.

Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»звернулось до Національного банку України з клопотанням від 28 січня 2011 року № 28/01-2011/1 щодо надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операції (надання коштів у позику), передбачене пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2001 року № 2664-III (копія вказаного звернення додана до матеріалів справи).

За результатами розгляду зазначеного клопотання Національний банк України прийняв рішення про відмову у наданні Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»генеральної ліцензії на здійснення валютних операції, та листом № 28-113/1517-5303 від 20 квітня 2011 року повідомив про це позивача.

У судовому засіданні представник Національного банку України підтримав правову позицію викладену у листі № 28-113/1517-5303 від 20 квітня 2011 року.

Ознайомившись із позовною заявою та доданим до неї матеріалами, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-XIV (далі по тексту Закон № 679-XIV) Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону № 679-XIV до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю належать видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства встановлюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року № 15-93 (далі по тексту Декрет № 15-93).

Статтею 5 Декрету № 15-93 встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2002 року за № 712/7000(далі по тексту Положення № 297) визначає порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій.

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»від 15 березня 2001 року № 2299-III (далі по тексту Закон № 2299-III) визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів.

Спірні правовідносини виникли у звязку з тим, що Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»відповідно до Статуту є інститутом спільного інвестування та фінансовою установою, та відповідно до цього, звернулось до Національного банку України щодо отримання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Відповідно до статті 3 Закону № 2299-III діяльність із спільного інвестування - діяльність, яка провадиться в інтересах і за рахунок учасників (акціонерів) ІСІ шляхом емісії цінних паперів ІСІ з метою отримання прибутку від вкладення коштів, залучених від їх розміщення у цінні папери інших емітентів, корпоративні права, нерухомість та інші активи, дозволені законами України та нормативно-правовими актами Комісії.

Статтею 4 Закону № 2299-III встановлено, що недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних осіб та фізичних осіб, є венчурним фондом. Фізична особа може бути учасником венчурного фонду виключно за умови придбання цінних паперів такого фонду на суму не менше ніж 1500 мінімальних заробітних плат.

Стаття 30 Закону № 2299-III зазначає, що обмеження діяльності компанії з управління активами, зокрема, в частині надання позики за рахунок активів інституту спільного інвестування не поширюється на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.

Відповідно до статті 34 Закону № 2299-III до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Активи венчурного фонду можуть повністю складатися з нерухомості корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі, або з цінних паперів, які не отримали рейтингової оцінки відповідно до закону.

В матеріалах справи міститься копія листа Державної комісії цінних паперів та фондового ринку № 15/01/4148 від 12 березня 2011 року, в якому зазначено, що компанія з управління активами під час здійснення діяльності з управління активами венчурного фонду не має права надавати позику юридичним особам, учасником яких не є такий венчурний фонд.

Крім цього, зазначено, що надання компанією з управління активами юридичним особам, учасником яких є венчурний фонд, активи якого перебувають в управлінні такої компанії, позики за рахунок активів такого інституту спільного інвестування шляхом здійснення факторингових операцій та/або укладення договору цесії (відступлення права вимоги) в результаті яких до складу активів інституту спільного інвестування залучаються права вимоги за договорами позики, укладеними іншими юридичними (фізичними) особам та фінансовими установами, що отримали відповідну ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, суперечить нормам статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Пунктом 8 статті 3 Закону № 2299-III встановлено, що компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі - компанія з управління активами) - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).

Враховуючи, що стаття 3 Закону № 2299-III передбачає можливість здійснення компанією з управління активами професійної діяльності з управління активами інституційних інвесторів та діяльності з управління іпотечним покриттям, здійснення компанією з управління активами не передбаченої Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»діяльності з надання факторингових послуг є порушенням норм статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», а також нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з питань ліцензування професійної діяльності на фондовому ринку.

Поряд з цим, стаття 7 Закону № 2299-III встановлює, що корпоративний інвестиційний фонд це Інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Пунктом 17 статті 3 Закону № 2299-III передбачено, що діяльність із спільного інвестування - діяльність, яка провадиться в інтересах і за рахунок учасників (акціонерів) ІСІ шляхом емісії цінних паперів ІСІ з метою отримання прибутку від вкладення коштів, залучених від їх розміщення у цінні папери інших емітентів, корпоративні права, нерухомість та інші активи, дозволені законами України та нормативно-правовими актами Комісії.

Відповідно до статті 11 Закону № 2299-III управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.

У відносинах з третіми особами компанія з управління активами повинна діяти від імені та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду на підставі договору про управління активами.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2006 року № 1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2006 року за № 1252/13126, договір про управління активами, що укладається корпоративним інвестиційним фондом та компанією з управління активами, в тому числі повинен містити предмет договору управління активами за винагороду протягом терміну дії договору.

Статтею 29 Закону № 2299-III управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами є господарське товариство у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що створюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2011 року № 2664-III (далі по тексту Закон № 2664-III) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 2664-III у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Пунктом 3 частини 1 статті 34 Закону № 2664-III встановлено, що уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Частиною 3 цієї статті визначено, що ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.

Стаття 62 Цивільного кодексу України встановлює, що угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обовязки особи, яку представляють.

Аналогічна правова позиція викладена у листі розясненні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 15/01/4148 від 12 березня 2011 року.

Колегія суддів, погоджується із правовою позицією Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо здійснення господарської діяльності корпоративним інвестиційним фондом, зокрема, надання корпоративним інвестиційним фондом без залучення компанії з управління активами позики за рахунок коштів спільного інвестування, таким, що суперечить вимогам Закону.

Крім цього, колегія суддів наголошує на тому, що видання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій з надання грошових коштів у позику відноситься до виключної компетенції Національного банку України, а тому позовна вимога щодо зобовязання Національного банку України за клопотанням про надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 28.01.2011 року вих. № 28/01-2011/1 видати Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій з надання грошових коштів у позику протягом пяти робочих днів після набрання чинності рішенням суду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження центрального органу державного управління, зобовязуючи його здійснювати покладені на нього повноваження всупереч встановленого законом порядку.

Доводи позивача з приводу того, що генеральна ліцензія на здійснення валютних операції (надання коштів у позику) повинна бути видана корпоративному інвестиційному фонду, а не компанії з управління активами, що управляє активами такого корпоративного інвестиційного фонду суд не бере до уваги, оскільки позиція ґрунтується на особистих міркуваннях позивача.

Крім цього, як зазначалось вище, пунктом 1.1 визначено що позивач з метою проведення діяльності зі спільного інвестування доручає, а Компанія з управління активами приймає, на себе зобовязання щодо надання послуг з управління активами Фонду від імені, в інтересах і за рахунок Фонду, відповідно до умов та протягом дії цього Договору та у відповідності до чинного законодавства України.

В матеріалах справи міститься інвестиційна декларація Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп», пунктом 4, якої встановлено, що активи фонду складаються з: грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на поточних та депозитних рахунках відкритих у банківських установах, банківських металів, цінних паперів, визначених Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, корпоративних прав, виражених в інших ніж цінні папери формах, грошових вимог за реалізовані активи Фонду позик, а також інших активів, дозволених законодавством України, крім обєктів нерухомості.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент партнерс груп»відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя Шарпакова В.В.

Судді: Кузьменко В.А.

Санін Б.В.