Постанова № 16846133, 14.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/154

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2011 року           15:55           № 2а-7100/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.12.10 р.

№ 0001282202/0,

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.05.11 р.;

представник відповідача ОСОБА_2, довіреність № 7179/9/10-011 від 29.12.10 р.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 травня 2011 року приватне акціонерне товариство "Українська технологічна компанія" (далі –позивач, ПрАТ “УТК”) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі –відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.12.10 р. № 0001282202/0 (далі –ППР № 0001282202/0).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2011 року позовну заяву у справі № 2а-7100/11/2670 залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 01 червня 2011 року. Станом на 01 червня 2011 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7100/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-7100/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позову позивач зазначив, що прибутки підприємства, що є резидентом Канади і не має постійного представництва в Україні, сплачуються ним за місцем його реєстрації –в Канаді.

Конвенцією між Україною та Канадою не вказано певного порядку оподаткування процентів, які виплачуються резидентом України на користь резидента Канади, і не визначено, хто є платником та суб’єктом справляння такого податку. Крім того, не передбачено обов’язкового оподаткування процентів саме в країні їх виникнення.

Відповідно резидент України, який на підставі кредитного договору нараховував та виплачував дохід резиденту Канади, не отримував дохід, тобто не був особою, яка отримувала дохід від таких виплат. Крім того, кредитним договором встановлено, що всі проценти, комісії та інші платежі, що виникають у зв’язку з виконанням вказаних договорів, будуть оподатковуватись у Канаді.

Тому позивач вважає, що будь-яка вимога про сплату податку на прибуток з процентів, які виплачуються нерезиденту на підставі кредитного договору, на території України, суперечить Конвенції між Україною та Канадою, а платником податку з процентів, які були сплачені згідно з кредитним договором, є резидент Канади.

Також позивач наголосив на тому, що він надав довідки про підтвердження статусу “Chelsea-Canada Holding Corporation” як резидента Канади та платника податків за 2008, 2009 та 2010 роки, щодо форми та змісту яких у податкового органу не було зауважень, про що свідчить Акт перевірки.

Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що рішення ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки покладання на позивача зобов’язання по сплаті податку на репатріацію, донарахування цього податку суперечить міжнародним нормам та призводить до подвійного оподаткування.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року було встановлено його заниження на загальну суму 95277,00 грн. Проведеною перевіркою відображених показників за вказаний період було встановлено, що в порушення п. 13.2 ст. 13 та п. 16.13 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами та доповненнями позивачем не було утримано та сплачено податок з доходу нерезидента - компанії “Chelsea-Canada Holding Corporation” (Канада), у загальній сумі 95277,00 грн.

Відповідач вважає, що ПрАТ “УТК” повинно було утримати та сплатити податок на доходи з іноземних юридичних осіб у розмірі 10% від суми виплаченого доходу у вигляді процентів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 29.10.2010 року по 09.12.2010 року посадовими особами ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі направлень від 29.10.2010 № 1879/23-20, від 26.11.2010 № 2082/23-20, від 02.12.2010 № 2160/23-20, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р.

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- пп. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 133350,00 грн., в тому числі за травень 2010 р. на суму 133350,00 грн.;

- п. 13.2 ст. 13 та п. 16.13 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон № 334/94-ВР) в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток з іноземних юридичних осіб у загальній сумі 95277,00 грн., в тому числі по періодах:

за ІІІ квартали 2008 року –19210,00 грн.;

за 2008 рік –33907,00 грн.;

за І квартал 2009 року –29722,00 грн.;

за 2009 рік –29722,00 грн.;

за півріччя 2010 року –31648,00 грн.

В результаті перевірки позивача ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва було складено Акт № 1036/1-23-20-24919883 від 16.12.2010 р. (далі - Акт № 1036/1-23-20-24919883) та прийнято ППР № 0001282202/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 285831,00 грн.

Позивач подав до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва заперечення від 20.12.2010 р. № 2012/10-1 на Акт № 1036/1-23-20-24919883.

У відповіді від 23.12.2010 р. № 26594/10/22-211 на заперечення на Акт № 1036/1-23-20-24919883 відповідач зазначив, що висновки, викладені в Акті № 1036/1-23-20-24919883, відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач подав до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва первинну скаргу № 3012/10-1 від 30.12.2010 р. на ППР № 0001282202/0.

Рішенням ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва від 17.01.2011 р. № 770/10/25-011 було продовжено термін розгляду скарги по 27.02.2011 р.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 25.02.2011 р. № 2891/10/25-011 ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва залишила без змін ППР № 0001282202/0, а скаргу позивача № 3012/10-1 від 30.12.2010 р. - без задоволення.

Позивач подав до ДПА у м. Києві повторну скаргу від 01.03.2011 р. № 0103/11-1 на ППР № 0001282202/0.

Рішенням ДПА у м. Києві від 22.03.2011 р. було продовжено строк розгляду вищезазначеної скарги по 03.05.2011 р.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 04.05.2011 р. № 4623/10/25-114 ДПА у м. Києві залишила без змін ППР № 0001282202/0, а повторну скаргу позивача від 01.03.2011 р. № 0103/11-1 (вх. № 1739/10 від 04.03.2011 р.) - без задоволення.

Листом від 18.05.2011 р. № 1805/11-1 позивач повідомив ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва про намір оскарження ППР № 0001282202/0 до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПрАТ “УТК”, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що між позивачем (Позичальник) та фірмою “Chelsea-Canada Holding Corporation” (Канада) (Кредитор) було укладено договір позики № 1-08/05-1 від 04.08.2005 р., відповідно до якого Кредитор надає Позичальнику позику з розмірі 1000000,00 (один мільйон) доларів США.

Відповідно до п. 4 Доповнення № 1 від 28.12.2005 р. до вказаного договору відсотки за користування позикою, котрі сплачуються Позичальником, будуть оподатковуватись за місцем реєстрації Кредитора (Канада); Кредитор зобов'язується щорічно надавати Позичальнику довідку (або нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що він є резидентом Канади та сплачує всі необхідні податки за місцем реєстрації.

Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період позивачем було нараховано відсотки по кредиту у загальному розмірі 140000,00 доларів США (952 775, 00 грн.) та сплачено Кредитору відсотки за користування кредитом у загальній сумі 140000,00 доларів США, що еквівалентно 952 775, 00 грн.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно п. 18.1 ст. 18 цього ж Закону, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

04.03.1996 р. була підписана Конвенція між Україною і Канадою про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна, яка ратифікована Верховною Радою України 12.07.1996 р. (Закон України від 02.07.1996 № 339/96-ВР) та набрала чинності 22.08.1996 р.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 11 цієї Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі; однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Процедура звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України, визначена у Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470.

Відповідно до п. 4 вищезазначеного Порядку, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором; довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Позивачем відповідно до вимог Порядку були надані відповідні довідки про підтвердження статусу резидента Канади за 2007, 2008, 2010 та 2011 роки, щодо форми та змісту яких у податкового органу не було зауважень, про що свідчить сторінка 34 Акта № 1036/1-23-20-24919883. Оригінали вказаних довідок оглянуті в судовому засіданні, а їх копії долучені до матеріалів справи.

За наведених обставин та правових норм, враховуючи те, що відповідно до угоди, укладеної позивачем із нерезидентом, оподаткування процентних доходів, отриманих нерезидентом, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 11 зазначеної вище Конвенції здійснюється в Канаді, а також те, що позивачем дотримано вимог Порядку, що, в свою чергу, є підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, визначення позивачу зобов'язання зі сплати спірного податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій суперечить зазначеним вище міжнародним нормам та призводить до подвійного оподаткування.

Суд звертає увагу, що дана позиція також знайшла своє відображення в аналогічних спорах, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2009 р. у справі № 2а-4573/09/2670 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 р. у справі № 2а-4573/09/2670.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність ППР № 0001282202/0.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку про необхідність скасування ППР № 0001282202/0, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду згідно з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню з Державного бюджету на його користь.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2010 року № 0001282202/0 за платежем на податок іноземних юридичних осіб, прийнятого відносно приватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія".

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь приватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Н.В. Клочкова