Постанова № 16844515, 18.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"18" травня 2011 р. Справа № 2а-13215/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.

за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,

представника позивача - Василенко І.В.,

представника відповідача- Гвоздецького М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНІКО-ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНІКО-ХАРКІВ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000642330/2 від 20 жовтня 2010 року про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 37419,00 грн., з яких 24946,00 грн. за основним платежем, 12473,00 за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000652330/2 від 20 жовтня 2010 року про визначення позивачу суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 32023,25 грн., з яких 21348,83 грн. основний платіж, 10647,42 грн.- штрафні (фінансові) санкції.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, в обгрунтування позовних вимог та з посиланням на норми чинного законодавства, зазначив, що подорожні листи, які є підставою для обліку транспортної роботи, списання використання пального за умови заповнення всіх необхідних граф Позивачем під час перевірки були надані. Порожні листи не мали незаповнених граф та підтверджені видатковими накладними. Позивач, після уточнення позовних вимог (а.с. 34), не погоджується з думкою Відповідача щодо завищення підприємством позивача валових витрат на суму 99783,00 грн. за рахунок неправомірного списання пального, яке на думку Відповідача не використовувалось в господарській діяльності підприємства. Внаслідок зазначених порушень Відповідачем зроблений висновок, що Позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 24946,00 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 19106, 00 грн.

Таким чином, Позивач вважає, що акт перевірки Відповідача, в супереч Наказу ДПА України, містить субєктивні припущення перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем порушено пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, та пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/ВР-97 "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями.

Відповідачем надано до суду заперечення проти позову (а.с.59-61). Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, сума податкових зобовязань по податку на додану вартість, визначена у податковому повідомленні рішенні № 0000652330/2 від 20 жовтня 2010 року (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій), та сума податкових зобовязань по податку на прибуток, визначена у податковому повідомленні-рішенні № 0000642330/2 від 20 жовтня 2010 року (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій), є обґрунтованою.

Представник відповідача зазначив, що у ході перевірки підприємства позивача не надано підтверджуючих документів щодо використання пального в межах господарської діяльності та віднесення їх до складу валових витрат.

Також, представник відповідача зазначив, що встановлене порушення призвело до заниження податку на додану вартість, у звязку із тим, що підприємством до перевірки не надано підтверджуючі документи щодо використання пального в межах господарського діяльності та віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту, чим порушені вимоги пп.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ДАНІКО-ХАРКІВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки № 2143/233/33676690 від 12.05.2010 р.

Зазначеною перевіркою встановлені порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. 334/94-ВР, із змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 24946,0 грн. та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 315142,00 грн.

На підставі акту перевірки від 12.05.2010 р. № 2143/233/33676690 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.05.2010р. № 0000642330/0, яким платнику визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 37419,00 грн., в т.ч. основний платіж 24946,00 грн., штрафні санкції 12473,00 грн. та № 0000652330/0 від 26.05.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 417264,00 грн., в т.ч. основний платіж 278176,00 грн., штрафні санкції 139088,00 грн.

Скориставшись своїм правом на апеляційне узгодження спірних податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова. За результатами розгляду скарги ДПІ у Червонозаводському районі м. харкова скасувала податкове повідомлення-рішення від 26.05.2010р. № 0000652330/0 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 56070,00 грн. (основний платіж 37380,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 18690,00 грн.), а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін; податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010р. № 0000642330/0, яким платнику було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 37419,00 грн. (основний платіж - 24946,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 12493,00 грн.) залишено без змін, скаргу ТОВ «ДАНІКО-ХАРКІВ» - без задоволення. За результатами розгляду скарги ДПІ у Червонозаводському районі були винесені податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010р. № 0000642330/1 та №0000652330/1про визначення сум податкових зобов'язань відповідно з податку на прибуток у розмірі 37419,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 4166643,00 грн., які позивач оскаржив до ДПА в Харківській області.

ДПА у Харківській області рішенням від 08.10.2010 р. № 3723/10/25-103 скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 30.07.2010 р. № 0000652330/1 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 256413,17 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 128206,58 грн. та в цій частині рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 29 липня 2010 року № 12332/10/25-009 про розгляд первинної скарги, в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга підприємства позивача без задоволення. За результатами розгляду зазначеної скарги відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 20.10.2010 р. № 0000642330/2 та №0000652330/2про визначення сум податкових зобов'язань відповідно з податку на прибуток у розмірі 37419,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 32023,25 грн., які позивач оскаржив до суду.

Судом встановлено, що в ході проведеної ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова планової виїзної перевірки ТОВ «ДАНІКО-ХАРКІВ» за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., Відповідачем було встановлено, що протягом перевіряємого періоду підприємство Позивача здійснювало операції, які повязані з придбанням шоколадних та кондитерських виробів, придбання матеріальних активів, операцій, повязаних з отриманням послуг (робіт) для забезпечення господарської діяльності підприємства.

При проведенні перевірки були надані наступні документи: договори, прибуткові накладні, рахунки-фактури на придбання ТМЦ, акти виконаних робіт (послуг), оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 28 «Товари», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», банківські виписки з додатками, касові книги з додатками, авансові звіти.

В акті перевірки міститься висновок про порушення ТОВ «ДАНІКА-ХАРКІВ» п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України, а саме : завищення валових витрат та п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з тим, що підприємством не надано до перевірки підтверджуючі документи щодо використання пального в межах господарської діяльності та віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Як вбачається з наданих документів, ТОВ «ДАНІКО-ХАРКІВ» має на балансі 2 вантажних автомобіля: «Газель 3302» та «ГАЗ 3309». На підставі наданих договорів з постачальниками підприємства доставка товару здійснюється за рахунок постачальника. Основним покупцям ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, згідно договорів, доставка товару здійснюється само вивозом.

У ході перевірки правильності оприбуткування та списання вартості пального встановлено, що статтею 48 Закону України від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» передбачено, що при виконанні вантажних перевезень водії повинні мати : подорожні листи (форма № 2-ТН), товарно-транспортну накладну (форма № 1-ТН), Подорожні листи є підставою для обліку транспортної роботи, списання використаного пального при умові заповнення всіх необхідних граф.

У ході перевірки наявності та правильності заповнення подорожніх листів перевіряючими встановлено (акт перевірки стор. 9-10; а.с. 40-41), що на всіх подорожніх листах не заповнені графи, які підтверджують використання пального в господарській діяльності та є підставою для віднесення списання пального до складу валових витрат підприємства. Відсутня інформація в графах : 25 номери прикладених товарно-транспортних накладних і талонів замовника; 26 відпрацьовано (год.,хв.); 27 перевезено (тонн); 28- виконано (ткм); 30,31 маршрут руху (заповнюється безпосередньо замовником) звідки та куди; 32 витрата пального (літрів) за нормою; 33 витрата пального (літрів) фактично; 39- кількість їздок з вантажем; 40- пробіг (загальний автомобіля); 42 пробіг (в т.ч. з вантажем); 44 перевезено (всього тонн); 46 виконано (всього ткм); 48,49 зарплата (код, сума).

Крім того, при співставленні видаткових накладних на відвантажену продукцію, серед яких реалізація 50% кінцевому споживачу та подорожніх листів, встановлена невідповідність: відсутні видаткові накладні на реалізацію товару, а до бухгалтерії підприємства водіями надавались подорожні листи вантажних автомобілів із зазначенням використаного пального.

Для зясування зазначеного питання та на підставі п. 3 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» Відповідачем надавався лист запит від 05.05.2010 р. № 6723/10/23-316 до підприємства з проханням надати відповідні пояснення та документальні підтвердження. Як зазначається в акті перевірки (стор. 10 акту), підприємство надано наказ від 18.12.2006р., п. 1 якого передбачено : при покупці товару на суму більше 1000,00 грн., здійснювати доставку продукції за адресою, вказаною покупцем в межах м. Харкова та Харківської області. Крім вищезазначеного наказу, інших документів (заявки покупців, відмітка в подорожніх листах маршруту руху, пробіг автомобіля, кількість тон перевезеного вантажу в розрізі кожного замовника), які б підтверджували факт надання транспортних перевезень Відповідачем не надано.

Таким чином, у ході проведеної перевірки та під час розгляду справи Відповідачем не надано підтверджуючих документів щодо використання пального в межах господарської діяльності та віднесення його до складу валових витрат.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання власній господарській діяльності. Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/ВР-97 «Про оподаткування прибутку підприємств», із врахуванням змін та доповнень, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Крім того, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/ВР-97 (із врахуванням змін та доповнень) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем не відображалося у складі валових витрат вартість послуг, повязаних з перевезенням товарів, перелік яких відображено в акті перевірки.

Надані до розгляду справи документи не можна вважати належним чином оформленими, оскільки інформація стосовно ваги перевезеного товару, що зазначена в подорожніх листах, не відповідає інформації, зазначеній в видаткових накладних по цьому товару.

Також підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється не більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом звітного періоду.

Згідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару(робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Суд дійшов висновку про те, що Позивачем неправомірно включені суми до складу податкового кредиту, оскільки надані документи не можливо прийняти до уваги. Інформація стосовно ваги перевезеного товару, що зазначена в подорожніх листах не відповідає інформації, зазначені в видаткових накладних по цьому товару, у звязку з чим вказані документи не можна вважати належним чином оформленими. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Таким чином, наведені Правила регулюють правовідносини учасників транспортного процесу Замовників послуг перевезення та Перевізників. Крім того, ні вказані Правила, ні будь-які інші нормативно-правові акти України не передбачають товарно-транспорту накладну та дорожній лист як єдино можливий спосіб підтвердження валових витрат підприємства, а отже, валові витрати можуть бути підтверджені й іншими первинними документами, на яких ґрунтуються дані бухгалтерського обліку. Судом встановлено завищення позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся. Також, судом було встановлено, що в акті перевірки міститься висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з завищеннями підприємством валових витрат на загальну суму 99783,00 грн., та завищенням податкового кредиту на суму витраченого пального, яке використано у господарській діяльності, що не підтверджено документально, в розмірі 19106,00 грн. Суд також не може вважати підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень посилання Позивача на те, що чинним законодавством, а саме: Законом України від 05 квітня 2001 року N 2344-III «Про автомобільний транспорт», із змінами та доповненнями, наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не передбачена норма, яка б вказувала, що подорожні листи є підставою для списання використаного пального за умови заповнення всіх необхідних граф. Натомість доказів правомірності, законності та обґрунтованості позивачем своєї позиції суду не надано.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні (фінансові) санкції застосовуються до платника податків лише у разі наявності порушень податкового законодавства.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як встановлено приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки позивача щодо порушення Відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень вимог чинного законодавства - не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть бути підставою для задоволення позову.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. ст.19, 67 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняті податковою інспекцією у Червонозаводському районі міста Харкова спірні податкові повідомлення рішення від 20 жовтня 2010 року № 0000642330/2 про визначення Позивачу суми податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 37419,00 грн. (з яких 24946,00 грн. основний платіж, 12473,00 штрафні (фінансові) санкції та від 20 жовтня 2010 року № 0000652330/2 про визначення позивачу суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 32023,25 грн., (21348,83 грн. основний платіж, 10647,42 грн.- штрафні (фінансові) санкції) - є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНІКО-ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 23 травня 2011 року.

Суддя Р.В. Мельников