Постанова № 16844057, 05.04.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6286/10/1770

05 квітня 2011 року 13год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук Г.Є.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнеукртранс"

доДержавної податкової інспекції в м. Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнеукртранс", звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001032344/0/23-318 від 24.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 8 854,00 грн., березень 2010 року на суму 10 594,00 грн.

В обгрунтування позову вказує, що податковий кредит звітних періодів сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок на додану вартість сплачено постачальникам в ціні товару, поставлене пальне використано в господарській діяльності підприємства.

Зазначає, що невизнання податкової звітності юридичної особи по ланцюгу постачання, чи відсутність такої особи за місцезнаходженням не можуть слугувати підставою для зменшення податкового кредиту платника податків.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі з наведених у ньому підстав, спірне податкове повідомлення-рішення вважає протиправним, просить скасувати.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Рівне, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.43-45). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що відповідають наведеним в запереченні.

Зокрема, пояснив, що по ТзОВ фірма "Рівнеукртранс" не підтверджене бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за лютий 2010 року в сумі 8 854,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за грудень 2009 року, січень 2010 року; також не підтверджене відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2010 року в сумі 10594,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за січень та лютий 2010 року.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ фірма "Рівнеукртранс" від постачальника ПП "Ніка-Ойл" згідно договору за № 04 від 09.10.2009 року отримано паливо дизельне:

- у грудні 2009 року на суму 51 062,04 грн., в т.ч. ПДВ 8 510,34 грн., та включено до складу податкового кредиту у грудні 2009 року згідно податкових накладних, виписаних постачальником;

- в січні 2010 року на суму 70 449,78 грн., в т.ч. ПДВ 11 741,63 грн., та включено до складу податкового кредиту у січні 2010 року згідно податкових накладних, виписаних постачальником;

- у лютому 2010 року на суму 39 282,80 грн., в т.ч. ПДВ 6 547,13 грн., та включено до складу податкового кредиту у лютому 2010 року згідно податкових накладних, виписаних постачальником.

Перевіркою встановлено, що ПП "Ніка-Ойл" щодо взаємовідносин з ТзОВ фірма "Рівнеукртранс" є посередником, а постачальником нафтопродуктів є ТзОВ "Лек-Оіл".

При опрацюванні автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТзОВ "Лек-Оіл" має стан платника "32" - фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації. Крім того, подана ТзОВ "Лек-Оіл" податкова декларація за грудень 2009 року, за січень 2010 року, за лютий 2010 року не визнана як податкова звітність та має статус "недійсна".

Також перевіркою встановлено, що ТзОВ фірма "Рівнеукртранс" від постачальника ТзОВ "Ойл-Тренд" лютому 2010 року, згідно усної домовленості, отримано дизельне пальне на загальну суму 21 045,22 грн., в т.ч. ПДВ 3 507,53 грн., та включено до складу податкового кредиту у лютому 2010 року згідно податкових накладних, виписаних постачальником.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ "Ойл-Тренд" щодо взаємовідносин з ТзОВ фірма "Рівнеукртранс" є посередником, а постачальником нафтопродуктів є ТзОВ "Славія".

При опрацюванні автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що у лютому 2010 року ТзОВ "Славія" сформовано податковий кредит від постачальників, які за даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, мають стан платника відмінний від "0" (основний платник), а саме: в сумі 52 811 800,86 грн. від постачальника ТзОВ "Вест Транс Сервіс", який має стан "23"- місцезнаходження не встановлено.

Відповідно по даних контрагентах підтвердити взаємовідносини неможливо, а тому у ТзОВ фірма "Рівнеукртранс" відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 8 854,00 грн. за лютий 2010 року та 10 594,00 грн. за березень 2010 року.

Вказаний висновок відповідач обгрунтовує покликанням на пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", та зазначає, що законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

З наведених підстав спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі, з таких підстав.

Судом встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій, інспектором податкової служби І рангу управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Рівне Парипою В.І. проведено позапланову документальна невиїзну перевірку податкової декларації з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рівнеукртранс" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за лютий та березень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.12.2010 року № 2054/23-300/25318045 (а.с.7-9).

Згідно розділу 4 "Висновок", на порушення пункту 1.8. статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, ТзОВ фірмою "Рівнеукртранс" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 8854,00 грн. за лютий 2010 року та в сумі 10594,00 грн. за березень 2010 року.

На підставі акту перевірки від 15.12.2010 року № 2054/23-300/25318045 ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення № 001032344/0/23-318 від 24.12.2010 року, яким для ТзОВ фірма "Рівнеукртранс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2010 року на 8854,00 грн., за березень 2010 року на 10594,00 грн., усього на 19448,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 000386, виданої Головним управлінням статистики у Рівненській області, основними видами діяльності ТзОВ фірма "Рівнеукртранс" за КВЕД є 60.24.0 "Діяльність автомобільного вантажного транспорту", 71.10.0 "Оренда автомобілів" (а.с.32).

Згідно з поданою ТзОВ фірмою "Рівнеукртранс" 16.03.2010 року до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з ПДВ за лютий 2010 року (вх. № 9000562919) з урахуванням уточнюючого розрахунку за лютий 2010 року (вх. № 14293 від 30.03.2010 року), розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 8854,00 грн., виникла за рахунок залишку від'ємного значення з ПДВ за грудень 2009 року та січень 2010 року (а.с.11-19).

Як зазначено в акті перевірки, причиною виникнення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2010 року в сумі 8854,00 грн. є перенесення залишків від'ємного значення попередніх періодів (грудень 2009 року та січень 2010 року), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду. Причинами виникнення від'ємного значення у грудні 2009 року та січні 2010 року є здійснення міжнародних транспортних перевезень за межами митних кордонів України у грудні 2009 року на суму 235 249,00 грн. та у січні 2010 року на суму 179 161,00 грн., обсяги яких оподатковуються за нульовою відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з поданою 19.04.2010 року ТзОВ фірмою "Рівнеукртранс" до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з ПДВ за березень 2010 року (вх. № 9001164701), розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, склала 10594,00 грн., виникла за рахунок залишку від'ємного значення з ПДВ за січень-лютий 2010 року (а.с.20-31).

Як зазначено в акті перевірки, причиною виникнення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2010 року в сумі 10 594,00 грн. є перенесення залишків від'ємного значення попередніх періодів (січень та лютий 2010 року), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду. Причинами виникнення від'ємного значення у січні та лютому 2010 року є здійснення міжнародних транспортних перевезень за межами митних кордонів України у січні 2010 року на суму 179 161,00 грн. та у лютому 2010 року на суму 205 606,00 грн., обсяг яких оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що згідно договору за № 04 від 09.10.2009 року ПП "Ніка-Ойл" (продавець) зобов'язується поставити ТзОВ фірмі "Рівнеукртранс" (покупець) нафтопродукти (паливо дизельне) з нафтобази у м. Рівне (а.с.173).

Актом перевірки стверджується, що відповідно до вказаного договору від контрагента ПП "Ніка-Ойл" в грудні 2009 року позивачем отримано паливо дизельне на суму 51 062,04 грн., в т.ч. ПДВ 8510,34 грн., та включено до складу податкового кредиту у грудні 2009 року згідно податкових накладних, виписаних постачальником; у січні 2010 року отримано паливо дизельне на суму 70 449,78 грн., в т.ч. ПДВ 11 741,63 грн., та включено до складу податкового кредиту у січні 2010 року згідно податкових накладних, виписаних постачальником; у лютому 2010 року отримано паливо дизельне на за суму 39 282,80 грн., в т.ч. ПДВ 6 547,13 грн., та включено до складу податкового кредиту у лютому 2010 року згідно податкових накладних, виписаних постачальником.

Крім цього, актом перевірки стверджується, що у лютому 2010 року позивачем згідно усної домовленості отримано від постачальника ТзОВ "Ойл-Тренд" дизельне пальне на загальну суму 21045,22 грн., в т.ч. ПДВ 3507,53 грн., та включено до складу податкового кредиту у лютому 2010 року згідно податкових накладних, виписаних постачальником.

Первинними документами бухгалтерського обліку позивача - видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками підтверджується поставка позивачу дизельного палива контрагентами ПП "Ніка Ойл" та ТзОВ "Ойл-Тренд" та оплата податку на додану вартість в ціні товару. Достовірність записів в первинних документах підтверджена актом перевірки, товарність операцій та оплата товару відповідачем не заперечується, податкові накладні містять всі реквізити, передбачені законом.

Крім цього, відповідачем надано до справи довідки ДПІ у м. Рівне від 12.05.2010 року № 622/503/23-300/36650429 та від 08.07.2010 року № 987/790/23-300/36650429 про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Ніка-Ойл" (код ЄДРПОУ 36650429) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ фірмою "Рівнеукртранс" за період: жовтень-грудень 2009 року та січень 2010 року (а.с.46-47) та за період: лютий та березень 2010 року (а.с. 50-51). Згідно з висновками, наведеними у вказаних довідках, перевіркою ПП "Ніка Ойл" не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТзОВ фірма "Рівнеукртранс", яке мало правові відносини з платником податків. Перевіркою ПП "Ніка Ойл" встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТзОВ фірма "Рівнеукртранс", яке мало правові відносини з платником податків.

Також, відповідно до довідки ДПІ у м. Рівне від 30.06.2010 року № 929/744/23-300/36416379 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТзОВ "Ойл-Тренд", код ЄДРПОУ 36416379, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ фірмою "Рівнеукртранс", код ЄДРПОУ 25318045, за період лютий та березень 2010 року, перевіркою ТзОВ "Ойл-Тренд" не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТзОВ фірми "Рівнеукртранс", та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТзОВ фірми "Рівнеукртранс" (а.с.58-62).

Таким чином, податковим органом підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами ПП "Ніка Ойл" та ТзОВ "Ойл-Тренд" та декларування податкових зобов'язань вказаними контрагентами по взаємовідносинах з ТзОВ фірмою "Рівнеукртранс" у відповідних податкових періодах.

Відповідно до зазначених довідок перевірки, всі первинні документи на підтвердження взаємовідносин з контрагентами ПП "Ніка Ойл" в період жовтень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року, та ТзОВ "Ойл-Тренд" в період лютий-березень 2010 року були представлені податковому органу при перевірці. Відповідач не заперечує належності оформлення таких документів, достатності їх обсягу, товарності поставок, їх звязку з господарською діяльністю позивача, факту сплати податку на додану вартість постачальникам в ціні товару.

Як вбачається з довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 12.07.2010 року № 2240/23-11/34047083 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ "Лей-Оіл" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Ніка Ойл" за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року", перевіркою ТзОВ "Лей-Оіл" не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПП "Ніка Ойл" та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП "Ніка Ойл" (а.с.48-49).

Тобто, податковим органом підтверджено правомірність формування податкового кредиту відповідних податкових періодів безпосереднім постачальником позивача ПП "Ніка Ойл" від контрагента ТзОВ "Лек Оіл", чим спростовується твердження відповідача про непідтвердження декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по ланцюгу постачання.

Відповідач вказує, що перевіркою по ланцюгу постачання постачальника позивача - ТзОВ "Ойл-Тренд" встановлено, що вказаний суб'єкт господарювання отримував пальне від ТзОВ "Славія". В лютому 2010 року ТзОВ "Славія" сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ "Вест Транс Сервіс", який має стан "23" - місцезнаходження не встановлено.

Однак, з дослідженої судом детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено відсутність відхилень податкових зобов'язань та податкового кредиту між ТзОВ "Славія" та ТзОВ "Вест Транс Сервіс" за лютий 2010 року (а.с.63).

Тобто, податковим органом фактично підтверджено декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по ланцюгу постачання ТзОВ "Ойл-Тренд", постачальника позивача.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, встановлені безпосередньо податковим органом при перевірці, визначальним при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення було прийняття до уваги відповідачем даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість щодо невизнання податкової звітності з податку на додану вартість та невстановлення місцезнаходження постачальників контрагентів позивача по ланцюгу постачання у відповідних податкових періодах.

Вказану позицію субєкта владних повноважень суд вважає неправомірною, з таких підстав.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що питання нарахування, сплати податку на додану вартість, формування податкових зобовязань та податкового кредиту, порядку бюджетного відшкодування на час виникнення спірних правовідносин визначалися нормами Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями (далі по тексту судової постанови Закон № 168/97).

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), в складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97).

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведені норми Закону № 168/97 не обмежують платника податків у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту датою фактичного надходження товару платнику та датою його фактичного використання в господарській діяльності. Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та отримання податкової накладної у випадку, якщо платник має намір використовувати придбаваємий товар в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

В ході розгляду справи судом встановлено, що придбання позивачем у контрагентів ПП "Ніка Ойл" та ТзОВ "Ойл-Тренд" дизельного палива здійснювалося з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, відповідало основному виду господарської діяльності позивача.

При цьому, судом встановлено, що на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названих господарських операцій, всі вказані контрагенти в установленому порядку були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Видані вказаними вище контрагентами позивача податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, містять всі обовязкові реквізити, оформлені у відповідності до приписів п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97).

Таким чином, в ході судового розгляду справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентами ПП "Ніка Ойл" та ТзОВ "Ойл-Тренд".

Закон № 168/97 не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентами чи постачальниками по ланцюгу.

З аналізу положень Закону України № 168/97 вбачається, що податок на додану вартість є непрямим податком.

При здійсненні господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) одним платником податку (покупцем) у іншого платника названого податку (продавця), податок на додану вартість, що обраховується у ціні (вартості) придбаваємого товару (роботи, послуги), сплачується покупцем товарів не безпосередньо до бюджету, а у складі такої вартості (ціни придбання) товарів (робіт, послуг) іншому платнику - постачальнику товарів.

У випадку ж подальшої реалізації придбаного товару (роботи, послуги), платник податку здійснює таку реалізацію з нову ж таки з включенням у вартість (ціну) такого товару (роботи, послуги) суми податку на додану вартість, яку отримує від покупця у складі такої ціни.

Таким чином, впродовж звітного періоду у платника ПДВ виникають операції, при яких платник фактично сплачує іншому платнику податок додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції за яких такий платник податків фактично отримує від інших осіб податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги).

Отже, при здійсненні вказаних господарських операцій платник податку на додану вартість здійснює "за першою подією" (визначеною п.п. 7.3.1, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97) формування сум податкових зобовязань з названого податку та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобовязання платника, що підлягає сплаті до бюджету). За рахунок різниці між такою сумою податкового зобовязання (податку на додану вартість, що фактично одержаний платником у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги)) та сумою такого податкового кредиту (податку на додану вартість, що фактично сплачений ним у складі ціни придбаного ним товару іншому платнику):

- при позитивному значенні виникає податкове зобовязання, що підлягає сплаті до бюджету таким платником;

- при відємному значенні такої різниці виникає сума податку на додану вартість, що підлягає відповідно відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до положень пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому, вказана норма після слів "у зв'язку з надмірною сплатою податку" не містить покликань, що саме така надмірна сплата, такого податку певним платником повинна бути безпосередньо сплаченою до бюджету. Адже вказаний закон передбачає сплату податку на додану вартість одним платником іншому, і лише різниця між такою сплатою і надходженням впливає відповідно на сплату такого податку до бюджету чи навпаки на відшкодування податку з бюджету.

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку як необхідної умови його повернення з бюджету платнику, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення. Норми чинного законодавства України не покладають на платника податків відповідальності за дотримання його контрагентом-постачальником чи контрагентами постачальника по ланцюгу правил оформлення та подання податкової звітності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, чи не дотримався порядку подання податкової звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, як і не наділено повноваженнями перевірки відповідності фактичного місцезнаходження постачальника реєстраційним даним, тим більше по ланцюгу постачання.

Відповідно до ст. 7.7.10. Закону № 168/97-ВР, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

З огляду на наведене, суд вважає, що у випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, невизнання органом державної податкової служби податкової звітності постачальників по ланцюгу чи їх відсутність за місцезнаходженням не може бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ платнику податків - покупцю, оскільки не ґрунтується на законі.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2, п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку , що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч обумовленому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне рішення, не містить покликань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті не зазначено первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інших докази, що достовірно підтверджують наявність факту викладених порушень.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сумі 8854,00 грн. за лютий 2010 року та в сумі 10594,00 грн. за жовтень 2010 року, безпідставним, не підтвердженим належними та достовірними доказами.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення субєкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення. Відтак, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 001032344/0/23-318 від 24.12.2010 року, яким ТзОВ фірмі "Рівнеукртранс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 8854,00 грн., за березень 2010 року в сумі 10594,00 грн., є протиправним, а тому позовна вимога про визнання такого податкового повідомлення-рішення нечинним підлягає до задоволення.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 001032344/0/23-318 від 24.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування - визнати нечинним.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнеукртранс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.