Постанова № 16843887, 05.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5032/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клочка К.І.,

при секретарі Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача - Солдатенко Є.С.,

представника відповідача - Божинського А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Арте Плюс"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2011 року Приватне підприємство " Арте Плюс "звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визначення податкового зобовґязання з податку на додану вартість в розмірі 136 892 грн., в тому числі основний платіж 122632 грн. та штрафні (фінансові) санкції 14260 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарські операції з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку. Зазначене підприємство зареєстровано в установленому законом порядку і протягом перевіряємого періоду мало право виписувати податкові накладні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

У період з 01.04.2011 по 05.04.2011 Кременчуцькою обґєднаною державною податковою інспекцією (далі КОДПІ) проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ “АРТЕ ПЛЮС” з питань взаємовідносин з Приватним підприємством “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” (далі ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”) за період з 01.12.2010 по 28.02.2011.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ТОВ “АРТЕ ПЛЮС” встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2010 на суму 57037, 21 грн. та за січень 2011 року 65595,33 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1896/23-308/37015976 від 05.04.2011 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1., пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, статей 198, 201 Податкового кодексу України, частини першої та пятої статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України.

27.04.2011 на підставі акту перевірки КОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003622301/1454, яким визначено суму податкового зобовязання по ПДВ у розмірі 136 892 грн., в тому числі основний платіж 122632 грн. та штрафні (фінансові) санкції 14260 грн.

ТОВ “АРТЕ ПЛЮС” не погодилось із винесеним КОДПІ у Полтавській області податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003622301/1454 від 27 квітня 2011 року, суд встановив наступне.

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 122 632 грн. стали господарські операції між ТОВ “АРТЕ ПЛЮС”та ПП“Сільгоспнафтопродуктсервіс 10”.

Судом встановлено, що між ТОВ “АРТЕ ПЛЮС”та ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” було укладено договір поставки товару № 10/05 від 10 травня 2010 року, за умовами якого останній зобовґязався поставити 500000 тон продукції (бітум, мазут) та договір № 11/01 від 11.01.2011 року на поставку бітуму та мазуту на суму 1000000 грн.

У періоді грудень 2010 року січень 2011 року позивач придбав у ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» бітум БНД 60/90 на суму 342 223, 19 грн. та мазут М 100 на суму 393572 грн.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується договорами, подактковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактурами, виписками з банківського рахунку, а також товарно транспортними накладними.

Вартість отриманого товару разом з ПДВ позивачем сплачено контрагенту шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку.

Перевезення вантажу здійснювалося приватним підприємством «Тихоход», яке має ліцензію № 39 Л від 05.10.2010 року на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, автомобілями «PETERBILT 362» д.н.з. «НОМЕР_1» та «INTERNATIONAL 9600» д.н.з. «НОМЕР_2», які належать ОСОБА_3, та орендовані згідно договору від 01.10.2010 року приватним підприємством «Тихоход».

Придбаний битум та мазут ТОВ “АРТЕ ПЛЮС” було реалізовано субґєкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_4 згідно договору № 10/01 від 10.01.2011 року, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактурами, довіреностями, виписками з банківського рахунку, а також товарно- транспортними накладними.

Перевезення здійнсювалося СПД ФО ОСОБА_5, який має ліцензію НОМЕР_3 від 16.02.2010 року на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Позивач включив суму податкового кредиту до декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до підпункту 7.7.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи наявність необхідних первинних документів та приймаючи до уваги те, що ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” під час здійснення господарських операцій було зареєстроване в установленому порядку та мало право видавати податкові накладні, суд вважає, що висновок КОДПІ у Полтавській області про завищення ТОВ “АРТЕ ПЛЮС” податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 на суму 57037, 21 грн. та за січень 2011 року 65595,33 грн. є неправомірним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "АРТЕ ПЛЮС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003622301/1454 від 27.04.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "АРТЕ ПЛЮС" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11.07.11

СуддяК.І. Клочко