Постанова № 16843256, 04.07.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2011 р. № 2а-10635/10/1370

17 год. 45 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І

з участю:

представників позивачаДяків О.М.

представник відповідачаАнтощук А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Ріля України"

до Львівська митниця

пропро скасування податкових повідомлень ,

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «РІЛЯ Україна»звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень №100 та №101 виставлених 03.11.2010 року відповідачем, Львівською митницею.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень з тих підстав, що позивачем не допущено арифметичної чи методологічної помилки при заповненні декларацій, оскільки позивач керувався попередньо наданим рішенням Львівської митниці.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та з посиланням на висновок експертизи, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні камеральної перевірки встановлено невірне зазначення коду товару для ввезеного позивачем обладнання, що зумовило несплату передбаченого законодавством мита та податку на додану вартість.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Відповідачем, Львівською митницею, у період з 26.08.2010р. по 20.09.2010 р. проведено камеральну перевірку на предмет правильності класифікації товару задекларованого за кодом згідно УКТ ЗЕД 8419310000 ТзОВ „ РІЛЯ Україна" код ЄДРПОУ 32483750 з 01.01.10 по 18.08.10, про що 20 вересні 2010 року складено акт №к/041/10/209000000/32483750.

За результатами та на підставі акта перевірки відповідачем 03.11.2010р. виставлено податкове повідомлення форми «Р»№101, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 90660,63 грн. (основний платіж 86343,46 грн., штрафні (фінансові) санкції 4317,17 грн.) та податкове повідомлення форми «Р»№100, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем ввізне мито в сумі 453303,15 грн. (основний платіж 431717,29 грн., штрафні (фінансові) санкції 21585,86 грн.).

Підставою виставлення вказаних податкових повідомлень слугувало встановлення камеральною перевіркою порушення позивачем вимог УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 05.04.01 № 2371-III «Про Митний тариф України»(із змінами і доповненнями) та Основних правил інтерпретації класифікації товарів, а саме: невірне заповнення графи 33 у вантажних митних деклараціях у звязку із зміною коду товару призвело до заниження податкового зобовязання за ввізним митом та податком на додану вартість.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем відповідно до пп. 1-2 «Порядку прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТ ЗЕД», затвердженого наказом Держмитслужби України від 12.12.2005 р. №1219, подано заяви від 18 березня 2010 р. вих. №03/12 та від 06.05.2010р. вих. № 05/019 до Львівської митниці з проханням надати дозвіл на класифікацію комплектних об'єктів - зерносушильних комплексів тип KS 2-2420 та KS 611-2-1424 за кодом 8419310000 згідно УКТ ЗЕД.

За наслідками розгляду поданих позивачем заяв, Львівською митницею прийнято рішення митного органу від 31.03.2010 №20900/10/0006 та від 19.05.2010 №20900/10/0010, якими дозволено класифікувати комплектні об'єкти - зерносушильні комплекси тип KS 2-2420 та KS 611-2-1424 за кодом 8419310000 згідно з УКТ ЗЕД.

З урахуванням вищезазначених рішень Львівської митниці, ТзОВ „РІЛЯ Україна" здійснило два оформлення товару з назвою «Зерносушильний комплекс типу KS2-2420»та «Зерносушильний комплекс типу KS611-2-1424». Митне оформлення товару з назвою «Зерносушильний комплекс типу KS2-2420»здійснено за ВМД (ІМ 40КО) №№ 209000011/10/014038 від 21.04.10, 209000011/10/014041 від 21.04.10, 209000011/10/014042 від 21.04.10, 209000011/10/014044 від 21.04.10, 209000011/10/014799 від 26.04.10, 209000011/10/014948 від 27.04.10, 209000011/10/015220 від 28.04.10, 209000011/10/016057 від 05.05.10, 209000011/10/016060 від 05.05.10, 209000011/10/016480 від 07.05.10 за кодом 8419310000 за УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 0%).

Митне оформлення ІМ 40 КО товару з назвою «Зерносушильний комплекс типу KS611-2-1424»здійснено за ВМД (ІМ 40КО №№ 209000011/10/018979 від 25.05.10, 209000011/10/019209 від 26.05.10, 209000011/10/019212 від 26.05.10, 209000011/10/020911 від 07.06.10, 209000011/10/022168 від 17.06.10 за кодом 8419310000 за УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 0%).

У подальшому на підставі листа ДМСУ від 09.08.10 №16/1/5-2202-ЕП та службової записки ВКМВ та КТ від 16.08.10 №18/31-102 (як зазначено у акті камеральної перевірки), відповідачем проведено камеральну перевірку під час якої за результатами аналізу технічної документації виробника вказаного обладнання відповідач дійшов висновку, що ввезені позивачем комплекси типу KS2-2420 та типу KS611-2-1424 призначені в основному для довготривалого зберігання зерна з функцією підтримки оптимального режиму зберігання, який забезпечується системою повітряного вентилювання силосів, що включає часткове підсушування або, за потреби, охолодження зерна для підтримки вмісту оптимальної кількості вологи в зерні, контролю температури зерна, а саме:

- зерносушильний комплекс типу KS2-2420, в основному, представляє собою ємності (круглі зерносховища, силоси) з чорних металів, обладнані системами вентилювання, що включає часткове підсушування для підтримування оптимальної вологості та температури зерна, обладнання для очистки зерна (очисна машина для зерна з шнеком відвантаження сміття), а також обладнання для його завантаження та вивантаження;

- зерносушильний комплекс типу KS611-2-1424, в основному, представляє собою ємності (круглі зерносховища, силоси) з чорних металів, обладнані системами вентилювання, що включає часткове підсушування для підтримування оптимальної вологості та температури зерна, а також обладнання для його завантаження та вивантаження.

Зазначене різнофункційне обладнання зерносушильного комплексу типу KS2-2420 у комплекті (за винятком очисної машини для зерна з шнеком відвантаження сміття) та зерносушильного комплексу типу KS611-2-1424 призначене здійснювати виконання головної функції - забезпечення довготривалого зберігання зерна.

Відтак у акті перевірки відповідач зробив висновок, що товар:

- «Зерносушильний комплекс типу KS2-2420», відповідає коду 7309009000;

- товар «очисна машина для зерна з шнеком відвантаження сміття», відповідає коду 8437100000;

- товар «Зерносушильний комплекс типу KS611-2-1424», відповідає коду 7309009000.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Закріплений у ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України принцип офіційного зясування всіх обставин у справі полягає у тому, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи і повинен запропонувати особам, які беруть у участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду не вистачає.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З урахуванням вищенаведених норм процесуального законодавства та з метою повного та всебічного зясування всіх обставин, що мають значення для справи, судом за клопотанням позивача призначено судову товарознавчу експертизу.

Згідно отриманого судом висновку експерта № 273 складеного 10.06.2011 року:

1. Зерносушильні комплекси тип KS 2-2420 та тип KS 611-2 1424, виробництва RIELA Getreidetechnik (Німеччина), кожен з них, представляють промислові об'єкти у цілому, що являють собою закінчені технологічні комплекси, для обробки матеріалів шляхом зміни температури, головне функціональне призначення яких є сушіння зернових та бобових культур.

2. Характеристики зерносушильних комплексів тип KS 2-2420 та тип KS 611-2 1424 виробництва RIELA Getreidetechnik (Німеччина) згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) відповідають характеристикам товарів, які класифікуються у товарній позиції 8419 під категорією 8419 31 00 00 - сушарки для сільськогосподарських продуктів».

Зазначені висновки судової товарознавчої експертизи підтверджують правомірність прийнятих рішень митним органом від 31.03.2010 №20900/10/0006 та від 19.05.2010 №20900/10/0010, якими дозволено класифікувати комплектні об'єкти - зерносушильні комплекси тип KS 2-2420 та KS 611-2-1424 за кодом 8419310000 згідно з УКТ ЗЕД та відсутність порушень чинного законодавства зі сторони ТзОВ „ РІЛЯ Україна".

Згідно з ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, відповідно до ч.4 цієї ж статті, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд не бере до уваги як доказ додаткові пояснення відповідача №30/19-1303 від 29.06.11р. в частині посилань на лист Державної митної служби України від 18.08.2010р. №11/2-10.16/8570-ЕП оскільки такий не є нормативно-правовим актом, до того ж суд звертає увагу відповідача про втрату на час розгляду справи судом цим листом чинності на підставі Листа Державної митної служби №11/2-10.16/2769-ЕП від 21.02.2011р.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181 в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон 2181), визначено, зокрема, термін «камеральна перевірка».

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Податковими деклараціями за Законом №2181 вважаються документи, які платники податків подають контролюючому органу в строки, встановлені законодавством, і на підставі яких нараховують і/або сплачують податки та збори. До податкових декларацій Закон №2181 відносить не тільки документи, в назві яких є слово «декларація», а й інші види документів, на підставі яких нараховують і/або сплачують податки та збори.

Згідно з п.п.4.2.2 "в" п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вбачається з п. п 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган має право протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводити документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001р. N06-10/167 під терміном «арифметична помилка»слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо.).

Аналогічні помилки можуть бути допущені і при веденні податкового обліку у відповідних регістрах, а також при перенесенні даних податкового обліку з регістрів у декларацію про прибуток підприємства або у додатки до неї.

Також у вищезгаданому розясненні зазначено, що під «методологічною помилкою»слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, у складеному за результатами камеральної перевірки акті має зазначатися наявність відповідної помилки, її вид з належним обґрунтуванням. А отже, оскільки в акті камеральної перевірки не міститься зафіксованого належним чином факту виявлення арифметичної або методологічної помилки у наданих платником податку вантажних митних деклараціях, судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що вказаний акт перевірки не містить положень щодо встановлення факту неправильного застосування будь-якого коефіцієнту чи ставки. При цьому безпідставним є твердження відповідача, що методологічною помилкою є невірне заповнення позивачем графи 33 у вантажних митних деклараціях, оскільки дана графа заповнена позивачем у відповідності до попередньо прийнятих Львівською митницею рішень від 31.03.2010 №20900/10/0006 та від 19.05.2010 №20900/10/0010, якими дозволено класифікувати комплектні об'єкти - зерносушильні комплекси тип KS 2-2420 та KS 611-2-1424 за кодом8419310000 згідно з УКТ ЗЕД.

Суд також звертає увагу відповідача на правову позицію Верховного Суду України, відповідно до якої, пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, повязаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобовязань у звязку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, дія якого не поширюється на митні органи.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2011 року справа №21-64а10 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222227).

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судові витрати відповідно до ч.1 ст. 87 КАС України складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать згідно з п.3 ч.3 ст.87 КАС України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн. та підтверджено витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 2344 грн. (платіжне доручення №177 від 10.03.2011р.), такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р»Львівської митниці №100 від 03.11.2010 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р»Львівської митниці №101 від 03.11.2010 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмежено відповідальністю «РІЛЯ Україна» (м. Львів, вул. Навроцького 1, ЄДРПОУ 32483750) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору та 2344 (дві тисячі триста сорок чотири) грн. витрат на судову експертизу.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 08.07.2011р. о 16:30 год.

Суддя Коморний О.І.