Рішення № 1683273, 05.03.2008, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-460/2008 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2008 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - Клименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення аліментів на утримання дитини», -

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2008 року, позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що вона з відповідачем по справі знаходилась в шлюбі з 1977 року по 2005 рік. Від шлюбу подружжя має сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який проживає з позивачем та знаходиться на повному її утриманні, бо батько дитини не проживає сумісно з сім'єю і матеріальну допомогу на утримання дитини надає не регулярно.

Також позивач зазначила, що з ОСОБА_2 не проводяться ніякі утримання по виконавчим листам.

На підставі викладеного позивач прохає суд: стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця Росії, Брянської області, Поченського району, с. Воробейная, на її користь аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі ¼ частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що з відповідачем по справі, вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі, в якому народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який на даний час проживає з нею, та знаходиться на її утриманні, оскільки відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини надає не регулярно, сумісно з сім'єю не проживає, тому вона й звернулася до суду з даним позовом.

 Як у попередньому судовому засіданні, 25 лютого 2008 року так і в основному судовому засіданні, 05 березня 2008 року, відповідач позов визнав, та вказав, що дійсно, в даному шлюбі, у них з позивачем, народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який на даний час проживає з позивачем, оскільки він з ними разом не проживає бо має іншу сім»ю. Про те про свій обов»язок утримувати сина Михайла, він знає і буде його виконувати.

 Відповідач зазначив, що має нормальний стан здоров»я; інвалідом не являється, пільгами з держави ні якими не користується, ніякі утримання по виконавчим листам з нього не проводяться, однак він не працює, а перебуває на обліку в центрі зайнятості з приводу працевлаштування, про що надав суду довідку (а.с.№ 29 ).

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

 Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із ксерокопії свідоцтва про народження на ОСОБА_3 (а.с.№6), вбачається, що він дійсно народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і в свідоцтві про народження в графі «Батько» вказано - ОСОБА_2, тобто відповідач по справі, а в графі «Мати» вказана - ОСОБА_1.

Із ксерокопії свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.№11), судом встановлено, що дійсно між сторонами, 07 червня 2005 року шлюб було розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, вчинено актовий запис №136, і після розірвання шлюбу, позивач взяла прізвище ОСОБА_1.

Судом з»ясовувалося питання матеріального стану позивача та відповідача.

При з»ясуванні матеріального стану позивача встановлено, що позивач не працює, оскільки є пенсіонером за віком про що надала ксерокопію свого пенсійного посвідчення (а.с.№27-28). Позивач вказала, що до звільнення, вона працювала учителем математики в Лозівській ЗОШ №8, але 11 січня 2008 року була звільнена за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 від 02 вересня 1976 року (а.с.№15-16). На даний час вона доглядає за сином, який являється інвалідом дитинства, про що свідчить виписки дитячої поліклініки (а.с.№13) та проживає разом з нею за вказаною у позові адресою, про що свідчить довідка від 29 січня 2008 року про склад сім»ї (а.с.№14).

Відносно матеріального стану відповідача судом встановлено, що останній не працює, однак перебуває на обліку в центрі зайнятості з приводу працевлаштування, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка (а.с.№29). і розмір отримуваної ним допомоги за грудень 2007 року становить 342 грн. 55 коп. а за січень 2008 року - 442 гривні 46 копійок. З урахуванням того, що відповідач позов визнав та вказав, що знає про свій батьківський обов»язок з утримання сина, який буде виконувати належним чином, необхідно зазначити, що згідно до частини 2 статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров”я та матеріальне положення дитини, стан здоров”я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що відповідач визнав позов позивача, не працює та перебуває на обліку в центрі зайнятості і отримує в зв»язку з цим допомогу з держави; має задовільний стан здров»я; та те, що з нього не проводяться стягнення за виконавчими листами, суд вважає можливим позов позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини у розмірі ¼ частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

 У своїй позовній заяві позивачем заявлено, про допуск негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з відповідача в межах платежу за один місяць.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу  за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює прядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 грн.50 коп., оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат при зверненні до суду з позовною заявою.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 79, 81, 88, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито»; п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ч.2. ст.51 Конституції України; суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення аліментів на утримання дитини»-  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця с. Воробейная, Поченського району, Брянської області, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1 - зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, непрацюючого, перебуваючого на обліку в Лозівському міськрайонному центрі зайнятості Харківської області - на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженки села Новлянське, Заволзького району, Іванівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 - аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі ¼ частини з усіх видів його заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 02 лютого 2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір (державне мито) в дохід держави в розмірі 51 гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 гривень 50 копійок ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд