Рішення № 1683257, 12.03.2008, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

СПРАВА № 2-244/2008 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Н И

12 березня 2008 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - Клименко О.В., помічника Близнюківського районного прокурора Харківської області - Гавричкова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області позовну заяву Прокурора Близнюківського району Харківської області в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Супіна Інтернешнл ” про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

18 грудня 2007 року, Прокурор Близнюківського району Харківської області, звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 до відповідача, посилаючись на те, що 15 жовтня 2007 року до прокуратури Близнюківського району Харківської області, з заявою про невиплату ТОВ “Супіна Інтернешнл” заборгованості по заробітній платі звернувся, ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1. В ході проведення перевірки встановлено, що згідно протоколу № 1 від 17.01.2001 року загальні збори співвласників колективного сільськогосподарського підприємства ім. Челюскінців Близнюківського району Харківської області погодилися з порядком погашення заборгованості по заробітній платі, запропонованій службовими особами підприємства та ТОВ “Супіна Інтернешнл”, відповідно до якого всю наявну в КСП ім. Челюскінців заборгованість по заробітній платі необхідно переоформити в вигляді займу на КСП ім. Челюскінців терміном на три роки протягом 18-19 листопада 2001 року. Також, загальні збори своїм рішенням зобов'язували службових осіб КСП укласти договори переуступки зобов'язань колективного підприємства по договорам позики укладеними з працівниками, які мають заборгованість по заробітній платі, в тому числі і щодо заборгованості ОСОБА_1 (договір № 340 на 17.09.2001 року) на суму 2276 грн. 74 коп. з ТОВ “Супіна Інтернешнл”, на що керівники останнього погодилися.

Загальні збори враховуючи, що всі працівники виявили бажання працювати в ТОВ “Супіна Інтернешнл”, а також передали свою землю в оренду цьому підприємству, прийняти рішення про ліквідацію КСП ім. Челюскінців Близнюківського району.

На виконання рішення загальних зборів співвласників службовими особами КСП ім. Челюскінців з працівниками, які мали заборгованість по заробітній платі, в зазначений зборами термін, в тому числі і ОСОБА_1, були укладені угоди в яких зазначалося, що позичальник зобов'язується повернути суму займу позикодавцю: до 01. 1.2002 року - 33% від суми займу; до 01.11.2003 року - 33 % від суми займу; до 01.11.2004 року - 34 % від суми займу. Дані угоди уклали 170 працівників КСП ім. Челюскінців на загальну суму 269 тис. грн.

Після цього, протягом листопада 2001 року, керівництво КСП уклало договори переказу боргу з ТОВ “Супіна Інтернешнл”, в тому числі і договір № 749 від 18.09.2001 року між КСП ім. Челюскінців та ТОВ “Супіна Інтернешнл” про переказ боргу ОСОБА_1 на суму 2276 грн. 74 коп.

Станом на 15 листопада 2007 року, заборгованість по договору переказу боргу ТОВ “Супіна Інтернешнл” перед ОСОБА_1 складає 2276 грн. 74 коп.

На підставі вищевикладеного, Прокурор Близнюківського району Харківської області, звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 та прохає суд, стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю “Супіна Інтернешнл” борг в сумі 2276 грн. 74 коп.

У судовому засіданні представник позивача - помічник Близнюківського районного прокурора Харківської області ОСОБА_2 - підтримав позов у повному обсязі.

ОСОБА_1 також підтримав позовні вимоги, і прохав їх задовольнити, та пояснив, що з 01 грудня 1977 року він працював в совхозі ім. «Челюскінців», і навіть тоді, коли даний совхоз було реформовано в КСП ім. «Челюскінців», продовжував у ньому працювати. Однак, йому, як і багатьом іншим працівникам даного колгоспу, не виплачували заробітну плату. В зв»язку з чим, у КСП ім. «Челюскінців», перед ним, утворилася заборгованість на суму в 2276 гривень 74 копійки. З боку керівництва КСП ім.«Челюскінців» йому було пояснено, що на розрахунковому рахунку колгоспу, не має достатньої суми грошових коштів, які дали можливість погасити наявну заборгованість по заробітній платі, тому, йому запропонували повертати дану заборгованість по етапно, уклавши договір займу на суму заборгованості по заробітній платі, а саме на 2276 гривень 74 копійки, на що він погодився. ОСОБА_1 вказав, що крім договору займу, він разом з КСП ім. «Челюскінців» та ТОВ «Супіна Інтернейшнл», уклали трьох сторонній договір про переведення боргу, тобто, відповідач взяв на себе зобов»язання КСП ім. «Челюскінців» на повернення йому грошей на суму в 276 грн. 74 коп. - тобто суми заборгованості по його заробітній платі. Однак, з боку відповідача, взяті на себе за вищевказаним договором зобов»язання, не виконувалися, тому він і звернувся до прокурора Близнюківського району Харківської області, із заявою про захист його прав.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву (а.с.№17), в яких зазначено, що позов не може бути задоволено, оскільки дані правовідносини є цивільно-правовими вимогами, а тому для них встановлено певний строк позовної давності, який сплив.

Інтереси відповідача у судовому засіданні, на підставі Довіреності від 15 січня 2008 року (а.с.№16) представляла ОСОБА_3, яка підтримала заперечення відповідача та пояснила, що дійсно, ті обставини, які викладені в позові, відносно укладених договорів між КСП ім. «Челюскінців» та ОСОБА_1, та трьохстороннього договору між КСП ім. «Челюскінців», ОСОБА_1 і ТОВ «Супіна Інтернешнл», відповідають дійсності. Однак, ТОВ «Супіна Інтернешнл», не має виконувати перед ОСОБА_1, взятих на себе за договором переведення боргу, зобов»язань, оскільки, це є цивільно-правові відносини і для них встановлений строк позовної давності в три роки. А тому, оскільки ці договори було укладено у 2001 році, то строк позовної давності, для звернення з даними вимогами, для ОСОБА_1, закінчився 1 листопада 2004 року. Крім того, представник відповідача вказала, що підпис, який вчинив ОСОБА_1, під час укладення трьох стороннього договору та тим, який він поставив у своїй заяві, при зверненні до Близнюківського районного прокурора Харківської області, відрізняються.

 Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ксерокопії трудової книги на ОСОБА_1 (а.с.№64-68 ), вбачається, що дійсно, останній, починаючи з 01 грудня 1977 року, працював у совхозі імені «Челюскінців», а потім, коли совхоз у 1997 року було реформовано у КСП ім. «Челюскінців», продовжував у ньому працювати.

 В матеріалах справи, на аркушах №6-7 наявна ксерокопія Протоколу №1 зборів співвласників КСП ім. «Челюскінців» за повсткою дня про виконання Указу Президента України від 07 травня 2001 року №92 « про невідкладні заходи щодо прискорення погашення заборгованості із заробітної плати» та доручення КМУ від 18 травня 2001 року. У своєму виступі голова КСП ім. «Челюскінців», проінформував присутніх про наявну кредиторську заборгованість колгоспу в тому числі і по заробітній платі, яка не виплачена колишнім працівникам КСП та запропонував самоліквідацію КСП, однак, в першу чергу, відповідно до вимог Закону «про підприємства», потрібно погасити борги із заробітної плати. За результатами обговорення повістки дня, було прийнято рішення: всім, хто має заборгованість в КСП ім. «Челюскінців» із заробітної плати, переоформити її у вигляді займу на КСП ім. «Челюскінців» строком на три роки, оформивши відповідні договори на протязі 18-19 вересня 2001 року та голові правління КСП ім. «Челюскінців», укласти договори переуступки зобов»язань КСП ім. «Челюскінців» по договором займу, укладеними по наявній заборгованості з ТОВ «Супіна Інтернешнл».

З огляду на ксерокопію Договору займу №340 від 17 вересня 2001 року (а.с.№4), укладеного між КСП ім. «Челюскінців» та ОСОБА_1, в розділі №1 «предмет Договору» вказано, що ОСОБА_1 передає КСП ім. «Челюскінців» суму в розмірі 2276 гривень 74 копійки, а КСП ім. «обов»язується йому її повернути на протязі трьох років. В розділі №2 «Порядок надання та повернення займу» в п.п.2.2. вказано, що КСП ім. «Челюскінців» зобов»язується повернути ОСОБА_1 до 1.11. 2002 року - 33% від суми займу; до 1.11. 2003 року - 33% від суми займу і до 1.11.2004 року - 34% від суми займу.

Крім того, із ксерокопії Договору «про переведення боргу» №740 від 18 вересня 2001 року (а.с.№5) вбачається, що його було укладено між КСП ім. «Челюскінців» між ОСОБА_1 та ТОВ «Супіна Інтернешнл». В розділі №1 «Предмет до горову» вказано, що КСП ім. «Челюскінців» передає зі згоди ОСОБА_1, а ТОВ «Супіна Інтернейшнл», зобов»язується виконати зобов»язання, які витікають із Договору займу №340 від 17 вересня 2001 року, а саме: повернути ОСОБА_1, грошову суму в 2276 гривень 74 копійки у строки 1.11. 2002 року - 33% від суми займу; до 1.11. 2003 року - 33% від суми займу і до 1.11.2004 року - залишок від суми займу. В розділі №4 «Строк дії договору» (а.с.с.№5) в п.п.4.1. встановлено, що даний Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до завершення розрахунків по зобов»язанням, які з нього витікають. Згідно до Розділу №3 договору «Відповідальність сторін» (а.с.№5) в п.п.2.1. визначено, що при невиконанні чи неналежному виконанні Сторонами своїх зобов»язань по даному договору, винувата сторона несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

 Судом було встановлено, що вищевказані договори (а.с.№4, 5) було укладено у вересні 2001 року, тобто на час дії Цивільного Кодексу Української РСР1963 року, тоді як, на момент звернення позивачем з даним позовом до суду, в дію вступив Цивільний Кодекс України 2004 року, тому, відповідно до п.4 ч.1 ст.214 ЦПК України, судом вирішувалося питання відносно того, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Так, відповідно до частини 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року встановлено, що Правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом. Отже, враховуючи те, що зобов»язання за договором переведення боргу №740 від 18 вересня 2001 року, взяті на себе відповідачем, не виконано перед ОСОБА_1, і враховуючи те, що жодна сторона не зверталася з вимогою про його розірвання, даний договір є діючим, як зазначено в п.п.4.1. самого Договору (а.с.№5), до закінчення розрахунків по ньому, тому до даних правовідносин мають бути застосовані положення ЦК України 2004 року.

Так, згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ж Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У судовому засіданні, як представником позивача так і самим ОСОБА_1, було вказано, що відповідачем взяті на себе зобов»язання перед ОСОБА_1, виконані не були. Підтвердила це і в своїх пояснення представник відповідача, з посиланням на те, що вони вже і не можуть бути виконані, оскільки по даним цивільним правовідносинам, сплив строк позовної давності, не дивлячись на вимоги, які закріплено в даному договорі.

Відносно викладеного, необхідно зазначити, що, а ні відповідач, в особі генерального директора - ОСОБА_4, у своїх заперечення на позовну заяву (а.с.№17), а ні з боку представника відповідача, яка діяла на підставі довіреності, згідно якої, вона у судовому засіданні наділена правими відповідача, не було заперечень відносно того, що підставою для звернення Близнюківського районного прокурора Харківської області до суду з даним позовом, було саме не повернення відповідачем ОСОБА_1 суми в 2276 гривень 74 копійки, які повинні були йому бути повернуті, оскільки було прийнято рішення на загальних зборах співвласників КСП ім. «Челюскінців» 17 вересня 2001 року (а.с.№6) по оформленню заборгованості по заробітній платі у займ, з подальшим погашенням її працівникам, на які погодився відповідач, уклавши Договір про переведення боргу №740 від 18 вересня 2001 року (а.с.№5).

Що стосується посилання відповідача та представника позивача про різні підписи, які вчинено ОСОБА_1 у Договорі та у заяві до Близнюківської районної прокуратури, то, необхідно зазначити, що а ні відповідачем у своїх письмових запереченнях на позов (а.с.№16), а на представником відповідача, яка згідно наданої їй довіреності наділена правами відповідача, не було заявлено про проведення відповідних експертиз, не дивлячись на те, що у попередньому судовому засіданні 16 січня 2008 року, з»ясовувалося питання про наявні клопотання. Крім того, і в основному судовому засіданні, представнику відповідача, було роз»яснено права і обов»язки учасника процесу, в тому числі і положення ст..ст.10, 11 та 60 ЦПК України, однак ні яких заяв чи то клопотань, з її боку заявлено не було. Крім того, у своїх письмових запереченнях на позов, відповідач, а представник відповідача у своїх поясненнях, визнали, дійсність укладення вищевказаних догорів.

Відносно заперечень відповідача та представника відповідача проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що сплив строк позовної давності для даного виду правовідносин, необхідно зазначити, що взагалі, відповідно до частини 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року вказано, що Правила Цивільного Кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред»явлення яких, встановлений законодавством¸ що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.268 ЦК України встановлено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Однак, на підставі вивчених матеріалів справи, і пояснень учасників процесу, судом було встановлено, що фактично мають місце трудові правовідносини, а саме стягнення заборгованості по заробітній платі. Отже, відповідно до ст.238 ЦПК України, при розгляді трудових спорів про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівнику належних сум без обмеження будь-яким строком.

Згідно до ч.1 ст.43 Конституції України, кожен маж право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно вибирає або на яку він погоджується. Частиною 6 цієї ж статі визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.8 Конституції України - норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, ч.1 ст.2 КЗУпП України встановлено, що право громадян України на працю - це є право на отримання роботи з оплатою праці не нижчої чим встановлено державою мінімального розміру. Крім того, до ч.1 ст.94 КЗУпП заробітна плата це винагорода, яку власник чи уповноважений ним орган, виплачує робітнику за виконану ним роботу.

 В матеріалах справи на аркушах 40-58 наявна ксерокопія статуту ТОВ «Супіна Інтернешнл» в якому у розділі №8 «Майнова відповідальність» товариства вказано, що товариство несе відповідальність за свої зобов»язання всім своїм майном.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням того, що у судовому засіданні, як із вивчених матеріалів справи так і пояснень учасників процесу, встановлено, що відповідачем взяті на себе зобов»язання по договору перед ОСОБА_1, виконано не було, має місце порушення прав останнього, тому суд знаходить позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача та представника відповідача на позовні вимоги, такими, що є необґрунтованими.

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «про державне мито» №7 від 21 січня 1993 року, встановлено, що від сплати державного мита звільняються державні органи, які звернулися у передбачених діючим законодавством випадках до суду за захистом прав та інтересів других осіб.

Відповідно ч.5 ст.81 ЦПК України не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких, у випадках, встановлених законом, представництво інтересів громадянина здійснює прокурор.

Згідно до ч.2 ст.88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони, стягуються витрати на користь осіб, що їх понесли. В ч.2 ст.88 ЦПК України визначено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі виклеєного, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір (державне мито» на суму в 51 гривня 00 копійок та стягує з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на суму в 30 гривень 00 копійок Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015.

 Положенням ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 45, 57, 60, ст.79, ч.5 ст.81, 88, 209, 212, 213- 215, 217, 218 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.268, 509, ст.526, ч.1 ст.629 ЦК України; ч.6, 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року; ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України «про державне мито» №7 від 21 січня 1993 року з наступними змінами; ст.ст.2, 94, 238 КЗУпП; ст.ст. 8, 43,55, 64 Конституції України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Прокурора Близнюківського району Харківської області в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Супіна Інтернешнл ” про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Супіна Інтернешнл ”, ідентифікаційний код - 22706344; місце знаходження : Харківська область, Лозівський район, село Катериніака, вул. Степова, 1 - на користь ОСОБА_1 - суму боргу в 2276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) гривень 74 копійки.

 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Супіна Інтернешнл ” на користь держави судовий збір (державне мито) 51 (п»ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Супіна Інтернешнл ” - на користь держави: Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на суму в 30 (тридцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Головуючий

у судовому засіданні

Судя: Н.М. Жмуд