Рішення № 1683253, 03.04.2008, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

СПРАВА № 2-104/2008 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2008 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судовим засіданням судді: Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань: Клименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 “про стягнення аліментів” та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1; третьої особи ОСОБА_3 «про стягнення аліментів на повнолітнього сина, що продовжує навчання» -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що з останнім вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 1979 року до 29 червня 1993 року. Від даного шлюбу вони мають двох дітей: доньку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3. За рішенням суду після розірвання шлюбу обидві дитини залишилися проживати з позивачем. Діти досягли повноліття, але син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, продовжує навчання. Він являється студентом Міжнародного Соломонового університету, із денною формою навчання. У зв'язку із продовженням навчання син не має джерел існування, крім того, навчання здійснюється за контрактною формою (на платній основі), щомісячно (посесійна) плата за його навчання становить 500 грн. Відповідач майже припинив участь в утриманні дітей. Відповідач займається підприємницькою діяльність, має високий рівень доходів, тому він має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина.

Виходячи з вищезазначеного, позивач прохала суд, стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі ¼ частини від прибутку відповідача із часу подачі позову до суду і до завершення сином навчання. Стягнути з відповідача аліменти за два попередні роки у розмірі ¼ частини від прибутку відповідача.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги.

Представник ОСОБА_1, - ОСОБА_5, підтримав позов свого довірителя і вказав, що знаходить його таким, що підлягає задоволенню.

У попередньому судовому засіданні, ОСОБА_2 вказав, що позов ОСОБА_1, не визнає, оскільки, на його думку, не має спору між ним та ОСОБА_1, бо він як надав так і надає матеріальну допомогу на утримання їх спільного повнолітнього сина.

У попередньому судовому засіданні, представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6, вказав, що згоден з позицією свого довірителя.

У попередньому судовому засіданні, ОСОБА_2, подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання. Даний зустрічний позов було об»єднано в одне провадження з основним позовом. За клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_6, ухвалою суду, до участі у справі, було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3.

ОСОБА_1, відносно зустрічного позову вказала, що вона його, не визнає, оскільки й так сама, утримувала й утримує їх спільного повнолітнього сина.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5, вказав, що згоден з думкою ОСОБА_1, і не знаходить позов ОСОБА_2 таким, що підлягає задоволенню.

Третя особа ОСОБА_3, у судовому засіданні вказав, що він підтримує позов ОСОБА_1, оскільки він навчається у Вищому учбовому закладі на денній формі навчання, в зв»язку з чим, не має можливості працювати та отримувати власний прибуток, тому потребує матеріальної допомоги з боку батька - ОСОБА_2. Зустрічний позов ОСОБА_2, він не визнає, у зв»язку з тим, що його утримувала і утримує мати -ОСОБА_1, а саме: сплачувала за навчання та житло, надавала фінансові кошти для придбання продуктів харчування та необхідних предметів вжитку і навчання.

 У судових дебатах, 02 квітня 2008 року, ОСОБА_2 вказав, що позов позивача визнає, оскільки дійсно ОСОБА_3, це їх спільний з позивачем син і він ні коли як батько, не відмовлявся від його утримання і надання йому матеріальної допомоги. Крім того, ОСОБА_2 заявив суду про свою відмову від свого зустрічного позову до ОСОБА_1, третьої особи - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, про що надав свою письмову заяву.

Ухвалою суду від 02 квітня 2008 року, було поновлене судове слідство по справі. Крім того, відповідачу ОСОБА_2, було роз»яснено наслідки його відмови від позовних вимог, передбачені ст.206 ЦПК України та ухвалою суду від 02 квітня 2008 року, закрито провадження в частині розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у зв»язку з відмовою ОСОБА_2 від свого зустрічного позову, а в іншій частині по цивільній справі, розгляд продовжено по суті.

 В судове засідання, призначене до розгляду на 02 квітня 2008 року, третя особа ОСОБА_3, не з»явився, про день, час та місце слухання справи судом повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить розписка про отримання ним судової повістки, однак, подав до суду свою письмову заяву про слухання справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

 Судом було з»ясовано, що дійсно,ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 29 червня 1993 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи ксерокопія свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.№7).

 Сторони заявили, що у даному шлюбі, в них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Дійсно, з огляду на ксерокопію свідоцтва про народження на ОСОБА_3 (а.с.№6) вбачається, що у даному свідоцтві в графі «Батько», вказано - ОСОБА_2, а в графі «мати» -ОСОБА_1.

ОСОБА_1 вказала, що звернулася до суду до відповідача з даним позовом, оскільки їх син - ОСОБА_3 є студентом, тому потребує матеріальної допомоги на своє навчання та утримання.

З огляду на ксерокопію Контракту №200 713-066 від 30 серпня 2007 року (а.с.№89) та ксерокопії довідки №97-0\07 від 02.11.2007 року (а.с.№8), вбачається, що дійсно - ОСОБА_3, навчається на 5-му курсі денного відділення Міжнародного Соломонового університету, згідно якого навчання є платним і стипендія, не передбачена.

Згідно вказаного Контракту, в п.3.2. Розділу №3 Обов»язки студента (а.с.№89), зазначено, що студент зобов»язується внести плату за навчання у розмірі 5000 (п»ять) тисяч гривень за весь строк навчання. В Контракті, в п.2.1. Розділу №2 Обов»язки МСУ, вказано: забезпечувати якісну теоретичну підготовці Студента за напрямком підготовки -комп»ютерні науки за спеціальністю - програмне забезпечення протягом одного року для отримання ним повної вищої освіти (а.с.№89).

У своїх поясненнях,ОСОБА_1 вказала, що їх з відповідачем син - ОСОБА_3, знаходиться на її утриманні та зареєстрований разом з нею за адресою: АДРЕСА_1, однак фактично, за даною адресою не проживає, оскільки проживає в місті Харкові де й навчається. А оскільки він навчається на денній формі навчання і не має можливості працювати та отримувати власний прибуток, тому вона й звернулася до ОСОБА_2, з даним позовом, право на що їй надано статтею 199 Сімейного Кодексу України.

Відносно викладеного необхідно зазначити, що ч.1 ст.199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син, продовжують навчання і у зв»язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов»язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Крім того, відповідно до ч.2 ст.200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Судом з»ясовувалося питання відносно матеріального стану сторін по справі. Так, відповідно до довідки № 484 від 21 грудня 2007 року, виданої Об»єднаною Державною податковою інспекцію Харківської області (а.с.№55) встановлено, що дохід ОСОБА_1 за перший четвертий квартал 2005 року становив 67 790 гривень, за перший-четвертий квартал 2006 року - 64 650 гривень, а за перший-третій квартал 2007 року 25 130 гривень. Відносно іншого майна, яке могло б бути зареєстрованим за ОСОБА_1, встановлено, що відповідно до довідки №4 від 10 січня 2008 року, (а.с.№72), що в Лозівському реєстраційному окрузі відсутні відомості про реєстрацію земельних ділянок на її ім»я. Що стосується нерухомого майна - житла, то з»ясовано, що за ОСОБА_1 на праві приватної власності, зареєстровано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та 1\2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Підтвердженням викладеного є довідки №2 від 10 січня 2008 року, та №10 від 10 січня 2008 року, видані Лозівським бюро технічної інвентаризації в Харківській області (а.с.№73, 74).

Відносно матеріального стану ОСОБА_2, в судовому засіданні встановлено, що його прибуток у період за перший - четвертий квартал 2005 року склав - 39 680 гривень; за перший четвертий квартал 2006 року - 86 595 гривень, а за перший - третій квартал 2007 року - 70 870 гривень, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка №483 від 21 грудня 2007 року, видана Лозівською об»єднанню державною податковою інспекцією (а.с.№56). Відносно реєстрації за ОСОБА_2 земельних ділянок, то встановлено, що у його користуванні знаходиться земельна ділянка розміром 0, 0587 га для обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.№72). Що стосується такого виду нерухомого як житло, то з»ясовано, за ним зареєстровано 1\2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

 Відносно самого ОСОБА_3, то з його пояснень з»ясовано, що сам він не має самостійного заробітку і не одружений, тому окрім батька та матері, йому не має від кого очікувати матеріальної допомоги на період його навчання. Ці дані не були спростовані у судовому засіданні а ні ОСОБА_1 а ні ОСОБА_2, які були присутні у судових засіданнях, а ні будь ким іншим з учасників процесу, яким за законом надано право надання доказів по справі.

У своєму позові,ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_2, не надавав матеріальної допомоги на навчання та утримання їх спільного сина ОСОБА_3, оскільки всі перерахування які проводилися на кредитну картку ОСОБА_3, здійснювала саме вона, підтвердженням чого, є наявні в матеріалах справи платіжні квитанції (а.с.№90-96) та виписка по рахунку клієнта на ім»я ОСОБА_3 (а.с.№121-127). Відносно суми, яку вона витрачає в місяць на утримання ОСОБА_3,ОСОБА_1 вказала - 2000 (дві) тисячі гривень. Дана сума складається з 500 гривень в місяць за навчання; 700 гривень за квартиру, а останні 1300 гривень на продукти харчування. Однак, окрім Контракту на навчання, інших доказів, підтвердженням суми витрат, вона надати суду не може, бо їх в неї не має.

Відносно викладеного, ОСОБА_2 вказав, що він особисто надав ОСОБА_1 певні грошові суми, для того щоб вона перераховувала гроші на кредитну картку їх сина, однак надати докази цього не може, оскільки в той час, навіть і не припускав собі такого, що йому це потрібно буде доводити у суді перед своєю колишньою дружиною та сином.

 У судовому засіданні, ОСОБА_2 було подано платіжне доручення №11 від 11 грудня 2007 року (а.с.№97) про перерахування грошових коштів на суму в 2750 грн. 00 коп. до Міжнародного Соломонового Університету за навчання в період з лютого по червень 2008 року за ОСОБА_3.

У судовому засіданні, 24 січня 2008 року, за клопотанням ОСОБА_2, в якості свідка було допитано ОСОБА_7 (а.с.№88), яка пояснила, що знає про конфлікт, який склався між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Зі слів ОСОБА_2, їй відомо, що останній, не дивлячись на розлучення з ОСОБА_1, надавав матеріальну допомогу на утримання свого сина ОСОБА_3. А оскільки вона спілкується як з ОСОБА_1 так і ОСОБА_3, то ОСОБА_2, передавав через неї, щоб син йому зателефонував чи - то написав СМС повідомлення по мобільному телефону та повідомив номер кредитної картки, щоб можна була останньому перераховувати гроші.

Оскільки дані покази свідка не були спростовані, а ні ОСОБА_1 а ні її представником так і самим ОСОБА_3, які були присутні в даному судовому засіданні, тому у суду не має підстав недовіряти показам свідка ОСОБА_7.

Що до позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 вказав, що батько - ОСОБА_2, йому надавав матеріальну допомогу, але вона була не регулярною і в недостатній кількості, як йому було необхідно. Що стосується перерахувань на його картку від імені ОСОБА_1, то він не може достовірно вказати, чи то були особисті її гроші, чи їх повністю чи то частково надавав ОСОБА_2, щоб вона їх перераховувала. Крім того, ОСОБА_3 вказав, що матеріальної допомоги з боку ОСОБА_2, тобто свого батька, він потребує, оскільки йому необхідні гроші для сплати за житло, адже він не проживає у гуртожитку, а винаймає окреме житло у вигляді однокімнатної кварти, вартість якої в місяць складає 700 гривень. Хоча, в підтвердження викладеного, він не може надати суду письмового договору про найом житлової квартири, де б було вказано що він є наймачем та розмір суму сплати за найом. Окрім сплати за житло, і за навчання, йому треба гроші і на інші предмети вжитку та життєзабезпечення (в тому числі - на їжу та одяг).

Відносно позовних вимог ОСОБА_1, суд, керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів, враховує стан здоров”я та матеріальне положення дитини, стан здоров”я та матеріальне положення позивача, відповідача.

Виходячи з викладеного, суд знаходить позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь на утримання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку останнього, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

У позовній заявіОСОБА_1 прохала суд стягнути на її користь з ОСОБА_2 аліменти за два попередні роки у розмірі 1\4 частини від прибутку ОСОБА_2

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред»явлення позову. Аліменти за минулий час можуть присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв»язку з ухиленням останнього від сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Відносно викладеного, необхідно зазначити, що судом з»ясовувалося у ОСОБА_1, про надання доказів в підтвердження вкладеного, однак, не дивлячись на те, що їй та її представнику, судом було роз»яснено права та обов»язки у судовому засіданні, відносно обґрунтування позовних вимог, а саме: відповідно до ч.2 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, а ні ОСОБА_1, а ні її представником, таких доказів подано не було.

 Крім того, а ні ОСОБА_1 так і її представник, не заявляли в суді клопотання про забезпечення доказів, в обгрунтування позовних вимог, які вони самі не мають можливості надати суду або що до подання яких, у них є труднощі.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Необхідно зазначити, що відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У своїх поясненняхОСОБА_1 вказала, що на даний час, не має рішення суду, згідно якого б з ОСОБА_2, було стягнуто на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3, оскільки раніше, тобто до 06 листопада 2007 року, вона не зверталася до суду з такими позовними вимогами і доказів в підтвердження того, що вона зверталася до ОСОБА_2 з питання надання матеріальної допомоги на утримання їх сина ОСОБА_3, в неї не має і надати вона їх не може.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює прядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

Згідно до п.5 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України №7 «про державне мито» від 21 січня 1991 року з наступними змінами - встановлено, що від сплати державного мита звільняються позивачі з позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.81 ЦПК України не підлягають при зверненні до і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відносно викладеного, суд стягує на користь держави з ОСОБА_2 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 51 гривня 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляд справи у сумі 07 гривень 50 копійок ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

 Керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 174, 195, 206, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст. 182, 191, 194, 199, 200 Сімейного кодексу України, п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито»; п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ч.2. ст.51 Конституції України; суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 “про стягнення аліментів” - задовольнити часткового.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця місто Полтава, зареєстрованого у Лозівській об»єднаній державній податковій інспекції Харківської області - приватним підприємцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження -аліменти у розмірі 1\4 частини від його прибутку на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, починаючи з дня позову до суду - 06 листопада 2007 року та до закінчення навчання сином, але не далі як до досягнення ним 23 років.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів за два попередні роки у розмірі 1\4 частини від прибутку останнього.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, а саме судовий збір (державне мито) у розмірі 51 (п»ятдесят одна) гривня 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляд справи у сумі 07 (сім) гривень 50 копійок ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд